Рубрика: Людина
Життя Роми розділилося на дві частини: до зізнання батька і після. Хоча йому й було сім років, він зрозумів, що це означає. І найстрашніше те, що чотирирічний Микита теж зрозумів. А може, Вадим додатково пояснив Микиті, що означає бути рідним і нерідним. І життя Микити теж змінилося.
– Роман власник! Я йому ще п’ять років тому на квартиру дарчу зробила. – На нього? – у Микити трохи очі з орбіт не полізли від подиву. – На Ромку? […]
Єгорович зважився повернутися додому, вже дуже тягне його свій дім, бадьоро пішов на вокзал, купив квиток і сів на електричку. Потім пересів на автобус, який іде повз їхнє село. Навіть в автобусі побачив своїх односельців, скучив, обіймав їх. Він радів, побачивши рідні обличчя, жартував. А вони говорили і сміялися
— Як же мені вже набридло тут у місті, додому хочу. І чого Павло так сполошився і відвіз мене з села у своє місто. Ось і намотую кола навколо дев’ятиповерхівки, […]
— Я… я не знаю, Артемчику. Якби я знала, що так вийде, то не пустила б тітку Віку. А тепер… із поліцією, чи що, її виселяти? Та й начебто шкода людину. У неї там поки нічого не вирішилося. Суди, пересуди йдуть… — Чужі проблеми, а вирішувати нам, — кинув Артем й пішов. Він злився на м’якотілість дружини, але й вирішувати питання «силою» він не міг.
— Мамо, як ти могла пообіцяти будинок тітці Віці?! — Олеся в шоці дивилася на матір, Дарину Іванівну, й не знала, плакати чи сміятися. – Ми вже виклали оголошення про […]
Олена готувала вечерю, коли в гості завітала свекруха. – Ну, синку, що скажеш? Ти все залагодив? – навіть не привітавшись з невісткою, звернулася вона до сина. – Мамо, давай потім, – спробував зупинити матір Дмитро. – Ми поговоримо з Оленою потім, і я тобі про все розповім. Не можна ж так одразу. – Не можеш сам? Значить я все розповім твоїй дружині! Олена повинна знати правду! – несподівано сказала Катерина Вікторівна. – Що я маю дізнатися? Ви взагалі про що? – Олена здивовано дивилася то на чоловіка, то на свекруху, не розуміючи, що відбувається
Олена та Дмитро нарешті змогли купити квартиру. *** П’ять років після весілля вони відкладали гроші. Олена заробляла на третину більше за чоловіка. – Ти ж хороший спеціаліст. Зміни роботу, знайди […]
Олег узяв букет квітів, витяг з пакета коробку шоколадних цукерок і пішов до сусідки Тетяни. Жінка зустріла його з усмішкою. – Тетяно, це тобі! – сказав Олег і вручив їй букет квітів. – Ну, заходь! Чай з цукерками будемо пити, – посміхнулась Тетяна. Вона налила чай і сіла за стіл навпроти. – Щось, Олеже, у тебе настрій зіпсувався, – сказала Тетяна. – Та нічого такого… – пробурмотів чоловік. – Та говори вже, – не вгавала сусідка. – Ти моїм дітям сподобалася. Я хотів тобі дещо запропонувати… Тетяна застигла від несподіваної здогадки
Була субота. Для когось вихідний, а от Олег Олексійович давно забув, що таке вихідні, відколи не стало його дружини, і він залишився один із чотирма дітьми… Вже два роки минуло. […]
Тамара весь день крутилася на кухні. Сьогодні у її чоловіка Віталія ювілей. Прийшли гості. Під кінець застілля, Тамара пішла на кухню за тортом, за нею пішов і Віталій. – Тамаро! – рішуче сказав він. – Я вирішив, що тобі треба піти. – Куди? – спокійно відповіла дружина, помітивши, що чоловік вже добряче “веселий”. – У мене свято, будь ласка, зроби мені подарунок – піди з мого життя, – продовжив Віталік. – Ти хочеш подарунок? Ану пішли до гостей! Зараз тобі буде подарунок, – єхидно сказала Тамара. Віталік пішов за дружиною, але чоловік навіть не здогадувався, який подарунок йому приготувала дружина
Сорок п’ять. Ювілей. Тамара з ранку готує. Ювілей у чоловіка, не можна осоромитися перед його родичами. Звичайно ще не п’ятдесят, але Віталік запросив усю свою рідню. А це не мало: […]
Галина з чоловіком Миколою забрали до себе з села її стареньку матір. – Мамо, ти хоч їла? – запитала Галина в матері, коли прийшла з роботи. – Та хіба це їжа?! – почала скаржитися старенька. – Ось у селі в мене їжа була! Картопельки наварю, огірочки солоні відкрию, сальце… А Микола твій, жадібний дуже! – Матусю, ну лікар же сказав тобі, що не можна багато чого! – сказала вона. Ірина Вікторівна ще більше насупилася і пішла у свою кімнату… А вночі Галина з Миколою прокинулися від якогось гуркоту. Вони вибігли в коридор, і ахнули від побаченого
Галина прийшла з роботи пізно. На вулиці то мороз, то відлига. І молодий не витримає такий маятник. А Галині вже під шістдесят. Вночі підморозило знову, вранці на роботу йшла, так […]
Лариса зайшла додому і здивувалася. На кухні сидів її син, який жив з дружиною окремо і батьків відвідував рідко. – Щось сталося? – насторожено поцікавилась Лариса. – А ти що не рада мене бачити? – спробував віджартуватися Михайло, але побачивши строгий погляд матері, відповів чесно: – Та від Олі пішов.- Що означає пішов? – здивувалася жінка. – Те і означає. Розлучаємося ми! – відповів син. – А що ж у вас сталося? Що аж до розлучення дійшло? – поцікавилася Лариса. Михайло все їй розповів. – Геть з мого дому! – тільки й вигукнула Лариса, коли син закінчив свою розповіть
Лариса Петрівна зайшла додому і здивувалася, побачивши сина. Михайло півроку тому одружився і жив із дружиною в окремій квартирі, а батьків відвідував максимум кілька разів на місяць. І то у […]
В Галини не стало тітки. Вона вирішила зʼїздити до хати тітки в село – перебрати речі… Галина відкрила шухляду комоду. Їй хотілося ще забрати деякі речі тітки на згадку. В шухляді були акуратно складені рушники, постільне. Відкривши другу шухляду, Галя побачила одяг. Деякі нічні сорочки та кофтинки були куплені про запас, лежали ще з етикетками. Галя провела рукою по них і раптом відчула під кофтинками щось тверде. На дні шухляди лежала якась дерев’яна скринька. Галя відкрила її і аж стрепенулася від побаченого
Автобус повернув із шосе на ґрунтову сільську дорогу. До села залишалося їхати близько трьох кілометрів. В автобусі їхали лише два пасажири: Галина та її подруга Тетяна. Решта вийшли раніше, біля […]
– Я ж просила один вечір! Один! Просто ти і я! – Ти справді не розумієш? Мені не потрібен бенкет. Не потрібні ці подарунки, які потім обертаються чеками в мінус. Я втомилася від того, що моє «я» в цьому шлюбі, як додаток: начебто є, але ніхто не користується
– Льошо, я тільки одне прошу: без гостей сьогодні, гаразд? – Іра поправила сережку і вдивилась у чоловіка через камеру телефону. – П’ятнадцять років разом. Хочу, щоб ми просто були […]