Рубрика: Людина
Чоловік непутящий, пішов з життя. Сина посадили, там і згинув. Все здоров’я віддала заводу, за копійки, та за грамоти. Скільки разів людям допомагала, а що на заміну, тільки обман і сльози.Бабуся Олена підійшла до холодильника. Як тепер до пенсії дожити. Ще цілих десять днів. Навіть на хліб немає. Займати у сусідів? Та ви що, ніколи не займала і не буду.
Бабуся Олена сиділа біля вікна і з сумом спостерігала як по склу стікали струмочки від дощу. Третій день ллє, третій день небо плаче, ніяк не заспокоїться. Прямо як життя моє, […]
Іван відкрив хвіртку, зайшов до сусідки на подвір’я, постука у двері. – Оля! Сусідка! Не спиш? Відкрий на хвилину, – гукнув чоловік. Двері відчинилися, і на порозі з’явилася молода жінка в теплому халаті. – Здрастуйте, дядько Іван, – здивовано привіталася вона з вечірнім гостем. – Яке тут спати? Рано ще. І справ повно. А чого ви прийшли? Сталося щось? – Можна сказати, що й сталося. В мене до тебе є цікава пропозиція, – раптом почав Іван і зупинився, не наважуючись продовжити. – Яка ще пропозиція? – Ольга здивовано дивилася на сусіда, не розуміючи, що відбувається
Була п’ятниця. Починало вже темніти, а Іван тільки повертався з роботи додому. Стежка, якою він йшов, проходила повз автобусну зупинку, де Іван помітив незнайомого хлопця, який сидів на лавці і […]
– Миколо! Мико-ло! – баба Таня ішла й гукала свого чоловіка. – Ну дає! Вона вийшла на галявину, де стояв маленький будиночок. Збудували його місцеві мужики, щоб залишатися з ночівлею, коли ходили по гриби, чи на риболовлю. Ось і її дід Микола, замість того, щоб допомогти бабі Тані на городі, з самого ранку пішов по гриби! І його не було вже довго… Баба Таня різко відчинила двері в хатину, але там було порожньо. Вона озирнулася навкруги, як раптом побачила в кутку якусь річ. Жінка придивилася до неї й застигла від здивування
– Миколо! Мико-ло! – баба Таня гукала свого чоловіка, пробираючись крізь зарості негостинної кропиви. – Ну дає! – сварилася вона. – Думав сховався? Ага, зараз! Я вже й не в […]
Віктор повертався додому з роботи. Чоловік зайшов у під’їзд, вирішив перевірити поштову скриньку. – Лист? – здивувався Віктор. – Це ж така рідкість у наші дні! Він забрав конверт і поспішив у свою квартиру. Віктор відкрив двері, зайшов в коридор, ввімкнув світло і став роздивлятися конверт. Чоловік побачив ім’я на конверті і не повірив своїм очам. Віктор дістав з конверту акуратно складений листочок, прочитав його і застиг від прочитаного. – Цього не може бути! – тільки й подумав він
Вікторія наводила порядок вдома. Вона переклеїла шпалери, поміняла штори на вікнах, тепер намагалася навести лад на антресолях. Вікторія любила лад, тоді й на душі у неї було спокійно. У найдальшому […]
Наталя вийшла з офісу і попрямувала додому. Слідом за нею рушив якийсь чоловік. – Дозвольте я вас проведу, – запропонував він. – Я супроводу не потребую, – відмовилася Наталка. – Наталю, ви мене не так зрозуміли. У мене до вас серйозна розмова, від якої залежить моя та ваша подальша доля, – раптом суказав незнайомець. – Ви про що? – Наталка зупинилася. – Справа в тому, що ви маєте дещо дізнатися про вашого батька. Він від вас дещо приховує, – сказав чоловік і зупинився, не наважуючись продовжити. – Що він може приховувати? – Наталка здивовано дивилася на незнайомця, не розуміючи, що відбувається
Залишивши після трудового дня офіс компанії, Наталка попрямувала додому. Слідом за нею з офісу вийшов чоловік. Прискоривши крок, він зрівнявся з дівчиною. – Наталю Олексіївно, дозвольте я вас проведу, – […]
Денис з Юлею прийшли до матері чоловіка. Тетяна Валентинівна накрила стіл, спекла торт. – А ми не просто так прийшли, – усміхнувся Денис. – Ну що Юля, вручай! Юля дістала із сумки якусь листівку і передала Тетяні Валентинівні. – Це що? – здивувалася жінка. – Це запрошення на наше весілля, – радісно сказав Денис. – А це Семену Андрійовичу передайте, – сказала Юля діставши ще одну листівку. – Батьку? – здивувалася мати. – Ну так. Батько ж повинен бути на весіллі сина, – відповіла Юля. – Не смійте! Я цього не допущу! – вигукнула мати. Юля здивовано дивилася на майбутню свекруху, не розуміючи, що відбувається
— Давай і батька твого теж запросимо на весілля, Денисе. Все ж таки рідна людина. Стільки років минуло, можна й пробачити вже. Юля сиділа навколішки перед журнальним столиком і підписувала […]
Ірина сиділа на дивані і щось дуже уважно писала у телефоні. – І з ким це ти там листуєшся?! – тихий шепіт пролунав так несподівано, що Ірина аж підскочила. Дівчина обернулася і побачила свого коханого Олега. – Ти чого так запереживала? – запитав Олег. – Є що приховувати від мене? – хлопець явно хотів перевести розмову на жарт. Але Ірина й досі була збентежена. – Я б подивилася на тебе на моєму місці! – насупивши брівки, сказала вона. – Я не очікувала, що ти прийдеш раніше! – Ірино, ти чого? – хлопець розгубився. Він вже не знав, що й думати
Ірина сиділа на дивані і щось дуже уважно писала комусь у телефоні. – І з ким це ти там листуєшся?! – тихий шепіт пролунав настільки несподівано, що Ірина аж підскочила. Дівчина […]
Віра Петрівна тільки-но сіла поснідати, як раптом пролунав дзвінок її мобільника. – Невістка дзвонить! – буркнула вона. – Треба ж. І що їй, цікаво, знадобилося? Не буду собі апетит псувати. Але Ірина продовжувала наполегливо дзвонити… Віра Петрівна неохоче відклала бутерброд з ковбасою та сиром і все таки взяла слухавку. – І що тобі треба, дозволь запитати?! – різко сказала вона невістці. – Невже не розумієш, що людина зайнята, якщо не відповідає! – Віро Петрівно, здрастуйте! – сказала Ірина. – Нам треба терміново поговорити про вашого сина. Але попереджаю одразу – новина не з приємних! Віра Петрівна застигла від здивування
Віра Петрівна щойно сіла поснідати, як раптом пролунав дзвінок її мобільника. – Невістка дзвонить! – буркнула вона. – Треба ж. І що ж їй, цікаво знати, знадобилося? Вже два роки […]
Ірина Іванівна пішла на город. Там у неї був повний порядок. Не любила жінка, щоб город травою заростав. Ближче до криниці росли помідори, огірки, капуста. Цибулю Іванівна вже прибрала, тепер у сараї сушилася… Сусідки її віку на лавках вже відпочивали, а Іванівна все в турботах була. – І звідки у тебе сили беруться? – дивувалися сусідки. – Та я й сама не знаю, – відповідала Іванівна. – Не залишу ж я своїх дітей, заради них і стараюся. Сусідки мовчки хитали головами. Вони знали, що останній раз, коли Іванівна передавала дітям гостинці, сталося дещо несподіване
Ірина Іванівна поховала чоловіка десять років тому, і тепер жила сама. Діти її виросли й розлетілися в різні боки. Про неї згадували рідко. Ірина Іванівна розуміла, що в них сім’ї, […]
Тетяні подзвонила її колишня свекруха. – Тетяно, мого Славка не стало, – сказала вона в слухавку про колишнього чоловіка Тані. – А я дуже слаба. Приїдь. У мене більше нікого немає, окрім тебе… Таня застигла від почутого. Вона заплакала. – Ти чого? – запитав її чоловік Петро. – Що трапилося? – Та нічого, свекруха колишня дзвонила… – сказала Таня і все розповіла чоловікові. Вислухавши дружину, Петро порадив їй провідати свекруху. Таня приїхала. Свекруха лежала на ліжку. Вона простягнула Тані якийсь папірець. Таня глянула на нього й очам своїм не повірила
Галя й Таня дружили ще з дитячого садка. Галі було п’ять років, коли у їхню групу привели худеньку дівчинку з тонкими косичками – Таню. Вихователі шкодували дівчинку, в їдальні всі […]