Рубрика: Людина
— Я хочу, щоб… романтика! Справжня турбота, а не питання — скільки цибулі з картоплею взяти, розумієш
Незважаючи на двадцять років цілком нормального шлюбу, одну спільно нажиту трикімнатну квартиру і з загальною любов’ю вихованого сина (сьогодні — вже дорослого, самостійного хлопця і студента), розлучення було справою вирішеною! […]
Син виніс матір з чорного списку, і тільки тоді усвідомив, як давно їй дзвонив. Практично рік Олександр не підтримував зв’язок з Валентиною Ігорівною
Олександр штовхнув важкі дерев’яні двері, і кімнату осяяло вуличне світло. У цьому будинку час ніби завмер. Він завмер і трохи опустив погляд, по його спині пробіг холодок, а в горлі […]
– Не буває дружби між чоловіком і жінкою, – лаявся Олексій. – З чого ти взагалі обідаєш з ним
Мама добре розбиралася в людях до тих пір, поки її не стало. Тепер вона часто снилася Валі і несла нечувану нісенітницю: з цим не дружи, цій не довіряй, туди не […]
Відносини з чоловіком, який був для неї коханим, другом, однодумцем, обернулися жорстоким обманом. Повільно і довго, як після тяжкої хвороби, вона поверталася до життя, не показуючи нікому свого горя. Минуло кілька років, біль затих. Вже не злилася, не ненавиділа.
– Допоможіть, хто не будь! — кричала напівроздягнена молода особа, що вибігла зі свого номера і ледь не збила Валентину Петрівну з ніг. — Будь ласка, покличте лікаря, тут чоловіку […]
У селі святкували 20 років з дня випуску. Марія з’явилась на автобусній зупинці з валізою на колесах, у сонцезахисних окулярах і з холодною посмішкою. Перша фраза, яку вона сказала до Галини: – І ти досі тут? – Тут моя родина… – зніяковіла Галя. – І бібліотека. – О, ти ще й працюєш за ті копійки? Галю, ти ж могла вирватись, ми ж мріяли… – І засміялась так, як у місті сміються ті, хто забув, що колись бігав босоніж по росі. На зустрічі випускників усі бачили, як Марічка сидить окремо. Ніби не поруч з однокласниками, а десь над ними. Постійно дивилась у телефон, злегка морщила носа, коли мова заходила про картоплю, дітей, паї. – Мені цього не зрозуміти, – знизувала плечима
– Марічко, не забудь вірш! – гукає Галина, біжучи вузькою стежкою поміж бузком. – Ти ж завжди плутаєш той останній рядок! – Та не плутаю я, – сміється Марічка, зупиняючись […]
– Василю, а хто така Лариса, яка «сумує за твоїм запахом»? – спитала я, тримаючи в руках його телефон, який випадково залишився в кишені піджака. Він навіть не здригнувся – тільки зітхнув і сказав: «Ти все одно нічого не зрозумієш»
– Василю, а хто така Лариса, яка «сумує за твоїм запахом»? – спитала я, тримаючи в руках його телефон, який випадково залишився в кишені піджака. Він навіть не здригнувся – […]
Я шукала ключі в його кишені, а знайшла повідомлення: «Твоя дружина й досі нічого не підозрює?». Я ще не встигла перевести подих, як телефон завібрував у руці — і на екрані з’явилося ім’я, яке я точно не мала бачити
Я шукала ключі в його кишені, а знайшла повідомлення: «Твоя дружина й досі нічого не підозрює?». Я ще не встигла перевести подих, як телефон завібрував у руці — і на […]
Тамара терпіти не могла свого зятя. Сільський мужик, який і не чув про гарні манери, працював водієм-експедитором, а вечорами сидів за своїми комп’ютерними іграми.Вона зробила все можливе, щоб уберегти Сашеньку від такого чоловіка, але той використав найбанальніший, але дієвий спосіб – зробив її донечці округлий живіт.
Тамара терпіти не могла свого зятя.Сільський мужик, який і не чув про гарні манери, працював водієм-експедитором, а вечорами сидів за своїми комп’ютерними іграми.Вона зробила все можливе, щоб уберегти Сашеньку від […]
Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.- Жаліти тебе все одно ніхто не буде, а ось сама тільки зганьбишся. І чоловіка зганьбиш, який, між іншим, тебе заміж узяв.Рита стогнала, скорчившись від болю.
– Скажеш, що впала, – суворо сказала Емма Рустамівна своїй невістці.- Жаліти тебе все одно ніхто не буде, а ось сама тільки зганьбишся. І чоловіка зганьбиш, який, між іншим, тебе […]
Це замолоду важко було вставати, поспати вдосталь хотілося, а зараз все по-іншому. Спи, скільки душі завгодно, а ні, не спиться. Не йде сон, не стискає стареньких в обіймах своїх міцних. Тихо шаркаючи капцями, йшов будити дід бабусю Марію. Давно вже сплять вони в різних спальнях. Бурчить на нього бабця, мовляв, хропеш, як трактор, сил немає з тобою.
Немолоді вже були старенькі Семенюки, а все чогось метушилися. Зроду на місці не посидять, і не дивіться, що ногами вже ослабли, та в руках колишньої сили немає. Тут приладнати, там […]