Рубрика: Людина

Я зустрічалась з Матвієм не з великої любові, а з великої втоми. Втоми від непевності, постійних оренд, хлопців без планів і без цілей. Матвій мав усе чітко: стабільна робота, двоповерховий дім під Івано-Франківськом, сімейна репутація. Мене ж більше не гріли слова, мене цікавили вчинки. І саме тоді, коли я вже приміряла весільну сукню і рахувала дні до церемонії, повернувся Тарас. Мій “колись усе”. І сказав тільки одне: Я запізнився, але хочу спробувати. І все, як вода по краплі, почало витікати з моїх рук

Я зустрічалась з Матвієм не з великої любові, а з великої втоми. Втоми від непевності, постійних оренд, хлопців без планів і без цілей. Матвій мав усе чітко: стабільна робота, двоповерховий […]

У нас з невісткою все було добре, але як тільки вона заваrітніла, її ніби підмінили. Здавалося, скоро все пройде, але я серйозно помилялася

Сина, Сашу, я виховувала одна. Чоловік пішов з сім’ї, коли хлопчикові було всього 5 років. Аліментів він ніколи не виплачував, тому сподіватися доводилося тільки на себе. Коли Саші виповнилося 22, […]

Розібрав усі шафи, влаштував на лоджії куточок відпочинку. Дружину незмінно зустрічав з роботи гарячою вечерею, був ніжний і попереджувальний. Ні походів по магазинах, ні прибирань, ні нескінченного готування тепер для Ірини не існувало. Ось тільки в магазин чоловік ходив на гроші Ірини

— Дратує мене це все, навіть не можу сказати як! Ну це мужик чи хто взагалі!? – обурюється Ірина, – Навіть умови ставити не стала, від такого тільки йти. Ірина […]

Ти все неправильно зрозуміла, мамо, – каже мені син по телефону. – Тітка до нас в гості приїхала, і не вірить, що ти навіть до Провідної неділі не залишилася, а відразу поїхала в Італію. – До нас що, тітка Світлана в гості прийшла? – перепитала я. – То дай їй каву і інші гостинці, я в літній кухні в шафі для неї сумку приховала, – кажу. Світлана – моя рідна сестра. Живемо ми з нею в сусідніх селах, і зазвичай зустрічаємося вже після Великодня, бо на саме свято я з своєю родиною хочу побути, а сестра з своєю

– Ти все неправильно зрозуміла, мамо, – каже мені син по телефону. – Тітка до нас в гості приїхала, і не вірить, що ти навіть до Провідної неділі не залишилася, […]

Він гучно вивалив на стіл миску з салатом, аж склянки дзенькнули. Я застигла, тримаючи в руці виделку, і вже встигла пошкодувати, що ми взагалі приїхали. Бо тільки-но Серафим побачив свого брата Артема – лице його потемніло, як після зливи. І хоч я заздалегідь просила: не чіпляйся, не провокуй, не виясняй – він усе одно не зміг стриматись. У повітрі зависло щось різке, нестерпне, наче хтось натер хроном хату. Я стояла й розуміла: або зараз усе полетить шкереберть, або ми дивом проскочимо

Він гучно вивалив на стіл миску з салатом, аж склянки дзенькнули. Я застигла, тримаючи в руці виделку, і вже встигла пошкодувати, що ми взагалі приїхали. Бо тільки-но Серафим побачив свого […]

— Мама сама розповідала, що робила сестра жахливі речі, сильно ревнувала, навіть намагалася звинуватити мого батька в тому, що він до неї чіплявся. Потім, щоправда, зізналася, що обмовила його

— Змучилася я просто, чесне слово, почуваюся просто загнаним конем, – зізнається Світлана подрузі. – Тільки-тільки батька доходила, на мені свекруха, дитина, ще й мама тепер… — Жах, не уявляю, […]

– Я не передумаю! У мене свої турботи та свої діти! Вони не винні в тому, що їхній батько – безвідповідальний опудало! – Впевнено заявила колишня теперішній

– Ти нічого не плутаєш? Ти дзвониш мені, щоб… позичити грошей? – Марина ледь не задихалась від обурення. – Єгоре, ти залишив мене з двома дітьми. І в тебе вистачає […]

– Як би я не поділив спадщину, хтось із вас залишиться незадоволеним. Тому ми з Ганною зараз  погуляємо, а ви самі вирішуйте, кому що дістанеться. І з понеділка почнемо все оформляти. Ну діти й поділили…

Діти потихеньку під’їжджали. Хоча, які вони діти? Старшому синові, Леоніду, вже сорок, та й молодшому Іванові, двадцять п’ять. Дочкам: Маргариті – тридцять п’ять, а Оксані – тридцять. Окрім Івана, всі […]