Рубрика: Людина
В Ірини був день народження. Гості вже зібралися за столом, чекали тільки чоловіка іменинниці – Романа. Невдоволена свекруха дзвонила синові, але той не брав слухавку. – Що за безвідповідальність?! – бурчала вона. – У дружини день народження, а його нема! Минула година. Усі вже почали вітати іменинницю. – Ти, Іринко, не переймайся, – сказала свекруха. – От де його носить у такий день? До речі, що він тобі подарував? Іра не встигла відповісти, як відкрилися двері. Це прийшов Роман. І не один. На руках він тримав якогось хлопчика… – Це, що таке?! – ахнула свекруха. – Мамо, не галасуй перед своїм внуком, – раптом заявив Роман. Жінка оторопіла від побаченого
Ірина прокинулася рано, але чоловіка вже не було, тільки двері гримнули. У неї сьогодні був вихідний – день народження. Дивно, але чоловік пішов і навіть не привітав. Напевно, щось термінове. […]
Марія занедужала. Сидіти вдома було дуже незручно. Тепер їй постійно доводилося просити свого чоловіка про елементарні речі. Все, що раніше робила Марія, тепер невдоволено робив Ігор. – Слухай, я там список продуктів приготувала. Не забудь після роботи зайти в магазин, – говорила Марія чоловікові вранці. – Ігорю, а ти чому досі не сплатив комуналку? – запитувала вона у насупленого чоловіка. – Сміття винеси, скільки може воно тут стояти? Ну запах же ж, Ігорю! – Та що це таке?! – не витримав незабаром чоловік. – У мене також є справи. Все, набридло! Ігор раптом зібрав речі й пішов. Жінка не могла повірити в те, що сталося
Марія йшла гарним осіннім парком. Погода стояла тепла, незважаючи на пізню осінь, і їй зовсім не хотілося залишати цю затишну атмосферу. – Та й додому ще зарано, – подумала Марія. […]
Холодильник зламався посеред липневої спеки, і я, бігши по квартирі з мискою розталого морозива, в паніці набрала тата. Я була певна, що все буде як завжди: він перекаже гроші, а я зітхну з полегшенням. Але замість очікуваного “перевіряй картку” я почула спокійне – Оксано, треба вчитись справлятись самій. У мене в руках тануло морозиво, а в голові – звичне уявлення про безпечний світ. Я тоді ще не знала, що цей дзвінок стане точкою неповернення в моєму житті
Холодильник зламався посеред липневої спеки, і я, бігши по квартирі з мискою розталого морозива, в паніці набрала тата. Я була певна, що все буде як завжди: він перекаже гроші, а […]
– Впізнаєш. Він один такий. Два роки вже біля вікна на другому поверсі стоїть, усе мати свою загиблу чекає. Він каже прийде за мною у своїй червоній сукні…
Він мовчав цілих пів року, поки одного разу не прокинувся серед ночі з криком : «Мама!» Так, уві сні до нього повернулася пам’ять і знову спалахнуло в очах червоне полум’я. […]
Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй доньці, і в її голосі відчувається рішучість. Але Єва вирішила, що цього разу вона таки помирить свою маму і маму чоловіка, бо їхнє з Адамом сімейне життя тільки починається, а дві свахи бачити одна одну не хочуть. Та й нагода неабияка є для цього
– Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй […]
– Ти подивися на нього, мати йому жити заважає, думаєш із батьком солодко? Та ти повернешся вже завтра! – Не повернуся, мамо. Все буде добре
– Я переїжджаю до батька, з ним краще – Спокійно сказав син. У Ольги затряслися губи. – Як із батьком? З чого це? Чому краще? – вона підвищувала голос, щось […]
Як зять на тещу ніжкою тупнув…
Ніна Костянтинівна встановила на столі в’язальну машинку. Вона давно хотіла зв’язати собі літню кофтинку, навіть модель у журналі підібрала та нитки купила. Основне полотно вона зв’яже на машинці, збере кофтинку, […]
— У них бруду в квартирі по щиколотки, – шепотів народ. — Вони їдять недогризки зі смітника! Я сам бачив! — Немає холодильника і пральної машини! — На підлозі сплять, просто в смітті! — І Светка одна серед них дівчинка, як не соромно так жити
Подейкували, що Світлана, моя однокласниця, зʼявилася на світ на звалищі за містом. Принаймні їхній зовнішній вигляд і спосіб життя наштовхували на думки про щось подібне. Ця жінка вешталася звалищем у […]
Я відкрила шухляду і ледь не впустила капці: “боксерки” Василя були акуратно випрасувані, складені в трикутнички й перев’язані рожевою стрічкою. Мої речі розсортовані за кольорами, а повітря просочене запахом праски і чийогось невидимого контролю. Свекруха виправдовувалася: “Я ж тільки хотіла допомогти”, а я думала одне – якщо вже білизна під замком її турботи, то що буде з моїм життям?
Я відкрила шухляду і ледь не впустила капці: “боксерки” Василя були акуратно випрасувані, складені в трикутнички й перев’язані рожевою стрічкою. Мої речі розсортовані за кольорами, а повітря просочене запахом праски […]
Віра була здивована, коли свекруха переписала квартиру лише на доньку. Але невдовзі вона знайшла в будинку старенької те, що повністю змінило життя сім’ї.
Андрій та Віра їхали на святкування дня народження свекрухи – Ніни Леонідівни. Але, як завжди, вони були у скрутному фінансовому становищі. Віра запропонувала об’єднати кошти із сестрою Андрія, Світланою, для […]