Рубрика: Людина

— Ти чого сама на мене так кричиш, теж мені, найрозумніша знайшлася! – буркнув собі під ніс Геннадій і від поганого настрою та від досади невдовзі задрімав біля телевізора. — Вода в мене шумить, ось що я кричу! – Валентина домила посуд, зазирнула в кімнату й переконалася, що Гена її не чує, задрімав нарешті.

Валентина побачила, що Геннадій задрімав у кріслі біля телевізора. Хай дрімає, він сьогодні напрацювався в городі, втомився. Відпочине, може хоч бурчати перестане, а то бубонить цілій вечір: — Знову донька […]

Вони господарювали на городі, садили квіти, збирали щедрий урожай овочів, ласували соковитими плодами з саду, наїдалися досхочу запашних ягід. — Не пропадати ж добру, раз не продається, – пояснювала тітка мого чоловіка, не бачачи в цьому нічого дивного.

Рідна сестра мого свекра пішла з життя. Тиха була жінка, без зайвих клопотів, але так і не вийшло в неї створити свою сімʼю, не залишила по собі нащадків. Про заповіт […]

— Тихіше ти, – смикнув її свекор. – До чого я це? Будь обережна, коли посміхаєшся або хихикаєш із чужим мужиком. Потім твоя посмішка може послужити для тебе погану службу. Дівчина мимоволі прикусила нижню губу, не вірячи в те, що щойно почула.

— Ой, а торт так ніхто і не приніс! – спантеличено вимовив Павло Борисович і награно плеснув у долоні. – Який же день народження без торта? — Я принесу! – […]

Вона квапливо витерла руки об фартух і кинулася до дверей. На порозі стояла донька — доглянута, гарна, навіть ще краща, ніж раніше. — Мамо, привіт! — сказала вона, швидко поцілувавши її в щоку. – Вибач, ми з Артемом ненадовго. За спиною Вероніки маячив чоловік, нетерпеливо поглядаючи на годинник.

Теплий літній вечір тихенько спускався на село. У хаті пахло свіжою випічкою та чаєм, запареним із м’ятою та смородиновим листом. Ніна Петрівна поправила на столі скатертину, розклала пиріжки на тарілці, […]

Придивилася, на порожньому ліжку поруч кошлатий чоловічок сидить. Булочку її доїдає, та рештками чаю запиває: — Ну що, Нюрко моя, це я, Господар твій, утік я від них. Не можу без тебе, чекав, чекав, ледве знайшов. Удома їх немає вічно, де їдять – не знаю. Холодно вдома, нудьга страшна. Ні телевізор подивитися, ні поспати, ні поїсти, ну хіба це життя?

— Мамо, ми за тобою з Наталею післязавтра приїдемо, – Василь задумливо дивився у лікарняне вікно. Було видно, що він чимось дуже засмучений. — Синку, а чому не завтра? – […]

Я б не шукала того “сюрпризу”, якби не інтуїція. Артур зник в чергові вихідні, повернувся з тим самим – “робочі зустрічі в Чернівцях” – і з тією ж дивною усмішкою. Коли я розстебнула його чорну валізу, хотіла лиш закинути шкарпетки в прання. Але серед сорочок – упаковка з новенькою жіночою нічною сорочкою. Мереживна. Червона. І точно не моя

Я б не шукала того “сюрпризу”, якби не інтуїція. Артур зник в чергові вихідні, повернувся з тим самим – “робочі зустрічі в Чернівцях” – і з тією ж дивною усмішкою. […]

Степан закохався в Ніну. І все б нічого, але було одне але… жінка була старша за нього на 15 років

Свої стосунки Ніна з Степаном довго приховували навіть від друзів. Боялися пліток. Це в інтернеті давно все можна, а в реальному житті така різниця у віці лякає самих закоханих і […]

Настане день, коли нам можуть сказати: “абонент не може прийняти ваш двінок”. Навіть якщо у нас найдорожчий і найсучасніший телефон…

Одна жінка дуже сумувала за сином. Ні, син був живий здоровий, все у нього було добре. Він просто багато працював, у нього була молода дружина та й нудно з мамою […]

Я дивилася на нього, на його акуратно підстрижену бороду, на дорогий годинник, який він купив «для статусу», і розуміла, що це не просто бюджет. Це його спосіб сказати, що я ніхто! Порожнє місце! Домашня обслуга!

Сковорідка шипіла, як розлючена кішка, а я у квітчастому фартуху, металася по кухні, ніби танцювала з долею. Картопля шкварчала, котлети пихкали, а запах смаженої цибулі лоскотав ніс. Двері грюкнули – […]