Рубрика: Людина
Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати? Марта, як завжди, намагалася виглядати по-діловому і швидко вирішити всі питання. – А чого я маю переїжджати? – здивовано запитала я свою сестру. – Тому що це моя бабуся, і я – її пряма спадкоємиця, – заявила Марта. – Ми з Артемом плануємо продавати цю квартиру, то ж у тебе є тиждень, щоб звільнити її. – Вибач, сестричко, але чому я маю з’їжджати з квартири, якщо вона моя
– Дякую, Єво, що все зробила. Ти нам дуже допомогла. А тепер ти вільна. До речі, коли ти плануєш переїжджати? Марта, як завжди, намагалася виглядати по-діловому і швидко вирішити всі […]
– Не до тебе твоїй мамі, – бурчала бабуся семирічній онуці, – життя вона там своє налагоджує! Заважатимеш ти їй
– Мама! Мамочка приїхала! Карина бігла до воріт, навіть загубивши дорогою старенькі капці. А потім повисала на мамі, вдихаючи такий рідний та такий улюблений запах. Краєм ока Карина завжди бачила, […]
Усе своє життя я була тією, хто підставляє плече. Хто не скаржиться. Хто не сперечається. Аж поки цього Першого травня, коли я прокинулася о шостій, щоб поїхати на дачу Вадима, готувати святковий обід для його дітей, я раптом зрозуміла – я просто зручна. Я – не жінка, не партнерка, не навіть рідна. Я – персонал. А потім, коли його дочка Світлана, не піднявши очей, мовила: “Іро, а зробіть ще тих салатиків, як ви вмієте”, щось у мені тріснуло. Так голосно, що я ледве втрималась на ногах. І тоді я все сказала. Все, що тримала роками
Усе своє життя я була тією, хто підставляє плече. Хто не скаржиться. Хто не сперечається. Аж поки цього Першого травня, коли я прокинулася о шостій, щоб поїхати на дачу Вадима, […]
Маша в цінах дещо розумілася, а тому була відсотків на дев’яносто впевнена, що за найскромнішими підрахунками, захід обійшовся Ользі тисяч десь у двісті. У сестри таких грошей не було! У неї взагалі жодних грошей не було! Її дванадцяти тисяч зарплати не вистачало буквально ні на що! І кредит на таку суму їй теж ніхто не дав би. Вона пробувала і неодноразово.
– Я знаю, що у вас із сестрою не найкращі стосунки, але… – Лариса зам’ялася. З одного боку, їй було незручно мати претензії до дорослої племінниці, але з іншого – […]
А Яна вже збирає смородину швидко і вправно, намагаючись не стрясти ягоду. Побачила Олеська, теж прийшла, випросила баночку мовляв, збирати буду. Та не вистачить у неї терпіння збирати, така непосидюча, не збирає а з Яною про щось говорять. Близнюки теж прибігли, просять банки, збирати ягоди…
Перед зустріччю з родичами Тетяна Єгорівна неабияк хвилювалася. Син із невісткою приїхати мають, от і хвилюється. Онучку нову перший раз побачить. Син, Олег, одружився півроку тому, вдруге. Перша невістка, Ірина, […]
Моєї нареченої довго не було, я вийшов на сходи до входу в РАГС, подумав, що так буде швидше. Дивлюся, а біля входу теж стоїть наречена, когось виглядає та гірко плаче. Дівчину звали Олександра та виявилося вона потрапила в таку ж ситуацію, що і я, її наречений кудись зник
Останнього разу костюм я одягав лише на випускний, тепер ось знову є привід для того, щоб одягнутися красиво, я одружуюся. Незвично себе таким бачити. Ось уже й настав час їхати до […]
Наступні два дні минули в напруженій мовчанці. Кирило удавав, що нічого не сталося, а Тетяна, всупереч своїм словам, взялася прибирати квартиру. Її вбивала сама думка, що свекруха знайде порошинку під ліжком і потім увесь вечір буде розповідати, який порядок вона підтримувала вдома, виховуючи чотирьох дітей.
Тетяна розсіяно водила пальцем по запітнілому склу, виводячи дивні візерунки й спостерігаючи, як жовтневий вечір повільно опускається на просяклий сирістю двір. Батареї ще не включили, і у квартирі панувала холодна […]
— Простіше? — Катя встала, її голос став твердим. — Простіше — це жити під постійним контролем? Терпіти, як у моєму домі командують чужі люди? — Які ми тобі чужі?! — обурилася Людмила, голос її став майже злісним. — Ми батьки твого чоловіка! — І що з того? — Катя підвищила голос, більше не могла стриматися. — Це дає вам право розпоряджатися моїм майном?
— Я сказала — ні, — повторила Катя, відчайдушно намагаючись втримати себе в руках. — Це моя квартира. І я не збираюся… — Твоя? — перебила її свекруха. — А […]
Ліза сиділа у парку на лавці і розмовляла зі своїм новим знайомим Миколою Петровичем. Несподівано дівчинка почула голос своєї мами: – Лізо! Що ти тут робиш? Наталя опинилася у парку випадково. Побачивши доньку з чужою людиною, вона занервувала. Скільки разів вона попереджала Лізу, що треба остерігатися незнайомців! І що вона бачить? Її дівчинка сидить незрозуміло з ким і мило розмовляє! Наталя підлетіла до лавки. Зараз вона розставить все по місцях! Чоловік обернувся до неї обличчям. Наталя зупинилася, як укопана і побіліла. –Ти?! – тільки й сказала вона. – Як ти міг?
Щодня Ліза поверталася зі школи через парк. І щоразу неподалік дитячого майданчика бачила літнього чоловіка в пошарпаному пальті, який сидів на лавці біля старого клена. Сиве волосся, глибокі зморшки, пронизливі […]
Михайло Іванович та Віра Олексіївна були на дачі. Вони відпочивали, займалися городом і різними справами. А ще до них мала приїхати внучка Поліна і познайомити діда з бабою зі своїм нареченим Кирилом. Кирило спочатку Вірі Олексіївні з Михайлом Івановичем здався балуваним і далеким від домашніх справ. Усе йшло своєю чергою, вони смажили шашлики, вели різні розмови, згадували смішні випадки з життя. Але Михайло Іванович мабуть трохи перепрацював, і надвечір відчув себе не дуже. Віра Олексіївна ахнула, коли чоловік побілів і сів у крісло. І тут зовсім несподівано, наперед виступив Кирило
Травень Михайло Іванович та Віра Олексіївна чекали з особливим трепетом. Цими днями вони приїжджали на дачу, і вона оживала після зимової сплячки. Вони відкривали штори, впустивши сонячне світло, провітрювали будинок, […]