Рубрика: Людина

— Тобто, брехати, приховувати й таємно збирати панчоху – це нормально? — розлютився чоловік.  – Дивитися, як я позичаю – це нормально? Мати зі своєї зарплати викраює для нас – це нормально? І нормально сидіти й підраховувати, скільки там відсотки накапали, поки я не сплю майже ночами – теж нічого?

— Випадково дізналися, та й відносно недавно, — розповідає подрузі Ганна Олексіївна. — Виявляється, невістка наша пані заможна. Назбирала. І навряд чи б розповіла про це. — А як же […]

– Це що за тон? Ти що собі дозволяєш? – Репетувала свекруха. – Те, що давно треба було зробити. Ключі, будь ласка! – Я простягла руку, намагаючись не зірватися. – Ви мешкаєте не тут! І не вам вирішувати, що ставити у нашому дворі

– Сашко, це що таке? Звідки стільки мотлоху? Я відчинила двері сараю і завмерла. Мій маленький дачний сарай, де зберігалися лопати та насіння, був забитий під стелю. Старий телевізор, іржавий […]

— Ну, давайте розповідайте, як ви тут поживаєте, — почала сестра. — Все добре. Працюємо. — Працюють вони. У вашому віці вже над іншим треба працювати, — усміхнувся Максим, обгризаючи курячу кісточку. — У сенсі? — У сенсі, в сенсі… Дітей коли плануєте? Годинничок-то цокає

— Мишко, в суботу до нас моя сестра з чоловіком приїде, ти не забув? — Як? Вже цієї суботи? Насправді про це Михайло й не хотів згадувати, бо дружину сестри […]

— Скільки ти їси, тобі заробляти треба рази в два більше, — докоряла Ганна чоловікові за його ж гроші, коли сиділа у декретній відпустці. Не можна було накласти рису більше, а котлет менше? — При цьому собі обновки чи нігтики – завжди будь ласка, — усміхається Людмила Аркадіївна

— Гаразд, не на вулицю, а за місцем реєстрації її та дитини, – каже Людмила Аркадіївна. – А що треба було? І з цим боргом змиритися й усе життя за […]

2000 гривень. Саме стільки мені знову треба було “терміново” перекинути доньці, бо інакше її Мирослава не поїде на заняття, не купить черевики, не складе тест чи ще там щось. Я вже не лічу, який це місяць підряд, але знаю точно — пенсія ще не прийшла, а мене вже просять її поділити. Сергій, мій чоловік, тільки мовчки глянув на мене й сказав: – Скажи “ні”, Вероніко. Просто скажи “ні”. Хоч раз

2000 гривень. Саме стільки мені знову треба було “терміново” перекинути доньці, бо інакше її Мирослава не поїде на заняття, не купить черевики, не складе тест чи ще там щось. Я […]

— Не зв’язуй мені крила, – чує він від своєї нової молодої жінки, – я переросла наші стосунки, я прожила їх, а з ним мені не соромно показатися на людях. Ти для мене старий

От живе собі хлопчик, цілком хороший хлопчик. Вчиться відмінно, батькам допомагає і навіть спортом займається. І всі навколо впевнені, що у цього хлопчика попереду велике і світле майбутнє, адже слабких […]

Після весілля ми з Вікторією переїхали до її мами, бо так зручніше – житло без оплати, близько до моєї роботи. Але за кілька місяців я відчув себе зайвим. Її мама – пані Марія – наче хороша, але кожен її погляд, кожна пауза в розмові говорила: “Ти тут тимчасово. Ти не наш”. Найгірше – Віка це бачила, але мовчала. І я теж мовчав. Аж поки не настав момент, коли мовчати стало гірше, ніж піти

Після весілля ми з Вікторією переїхали до її мами, бо так зручніше – житло без оплати, близько до моєї роботи. Але за кілька місяців я відчув себе зайвим. Її мама […]

– Таке кохання мені не потрібне! Прямо зараз забирай свою тітку, і йдіть обоє! – Якщо це єдина можливість її позбутися, тоді – розлучення! Пів години на збори, й щоб вас тут не було! – Зажадала дружина

– Голос тихіше, а емоцій менше, – спокійно сказала Оксана. – Не в себе вдома! – Я не збираюсь виконувати твої накази! – прокричала Ганна Василівна. – А по якому […]

Добрий день, ви ще тут? Я — нова дружина вашого чоловіка, звільняйте квартирку, — заявила мені якась дівчина на порозі

— Ти сьогодні рано, — мовила Ганна, не відриваючись від книжки, коли вхідні двері грюкнули. Сергій ковзнув по ній поглядом, знімаючи взуття в передпокої. — Нараду скасували, — кинув він, […]