Рубрика: Людина
Олексій поїхав на дачу, викопав картоплю, зібрав помідори, коли все було зроблено, надворі вже стемніло. – Завтра додому поїду. Заночую тут, – вирішив чоловік. Вранці Олексій набрав у сумку картоплі, в іншу склав різних овочів і поїхав у місто до дружини та доньки. Чоловік припаркувався біля будику, дістав з багажника сумки, піднявся до квартири. Він натиснув на дзвінок, двері відкрила дружина. – О, ти а чого прийшов? – сказала жінка. – Додому повернувся, – усміхнувся чоловік. – Все! Я на розлучення подала, – раптом сказала дружина. – На розлучення? Чому? – Олексій здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
Коли Христіні було п’ять років, її мати виставила її батька. Батько втратив роботу. Та це й не дивно, багато хто вже сидів без роботи. Завод, де працював батько, став остаточно. […]
Микола повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! – гукнув він до дружини. – Що у нас сьогодні на вечерю? Але Наталя не відповіла. – Наталю, ти мене чуєш!? – повторив своє запитання чоловік, зняв куртку і зайшов на кухню. Дружина сиділа за кухонним столом і гірко плакала. – Що сталося? – захвилювався чоловік. – Сталося, Микольцю, сталося, – схлипнула жінка. – Нема у нас більше квартири! – Як нема? Поясни! – здивувався Микола. Наталя важко зітхнула і все розповіла чоловіку. Микола вислухав дружину і аж розсміявся від почутого
-Мамо, ми з Катею розійшлися, як це не сумно … А втім я так і думав – надто вже ми з нею різні. Вона, як з іншого світу… Ну, не […]
Марія Іванівна зі своєю невісткою Ганною, з самого ранку крутилися на кухні. Вони понаготовували різних страв, накрили стіл. А як же ж?! Сьогодні у Марії Іванівни був день народження. Після обіду почали сходитися гості, вітали іменинницю, дарували подарунки. Коли всі сіли за стіл, пішли тости, розмови, веселощі. – Попрошу хвилинку уваги! – несподівано слово взяла Ганна. – Марія Іванівно, ви звичайно вибачте, але я повинна вам дещо сказати!
Марія Іванівна завжди вважала, що у її будинку все має бути за її правилами. Вона любила збирати сім’ю за великим столом, особливо у свій День народження. Щороку збиралися син Павло […]
— Їй лише дев’ятнадцять, — обережно помітила вона. — Навіщо так поспішати? — Ой, сама не знаю, — зітхнула Світлана. Десь на задньому плані чути голосний жіночий голос — очевидно, сама винуватиця урочистості. — Запевняє, що без цього парубка, Дениса, жити не зможе. А він… — голос її знизився до шепоту, — з глибинки працює вантажником, квартири немає. Одні проблеми, чесно кажучи.
— Олено, ну не гнівайся на мою Олю! Дай грошей, прошу тебе! — благала дружина брата Світлана, нервово смикаючи край кофти. Голос її тремтів, а в очах стояли сльози. — […]
Бабуся вирішила насмажити собі на вечерю картоплі. Відкрила кришку льоху, і крекчучи, стала спускатися вниз сходами. Зігнувшись і підсліпувато жмурячись, вона дісталася до відсіку з картоплею. Коли очі звикли до напівтемряви, баба Аня побачила Ваську. Він судомно дихав. Права передня лапа розпухла, ставши вдвічі товщою за ліву.
Баба Аня звично змітала з підлоги розбиту чашку і продовжувала лаяти Ваську, знаючи, що той до завтрашнього ранку на очі їй не з’явиться. Раніше, коли Василь був ще молодий і […]
– Слухай, Федю… У мене в будинку миша одна завелася. Вперта. Усіх інших вивів, а цю ніяк не впіймаю. Якщо впораєшся – нагодую, дозволю у дворі жити. Не обіцяю ресторану, але голодним не залишишся. Іде?
Коли всі, хто прийшов попрощатися, розійшлися по хатах, біля свіжої могили залишився лише Федір. Він довго стояв у тиші, потім ступив уперед, торкнувся дерев’яного хреста і тихо промовив: – Обіцяю […]
-Так? – двері відчинилися, її син стояв червоний і скуйовджений, – я теж думав, що моя… мати чесна і… і… любить мене, а ти… Наталю вразило слово мати, ніколи за чотирнадцять років син не назвав її так жодного разу, а тут… Було боляче, боляче й прикро…
-Ну… і коли ти мені збиралася все розповісти? – син із ненавистю в очах дивився на Наталю. – Гліб, синку, ти що? Що сталося? -Я все знаю… мамо. -Ну розкажи […]
– Я поїду до мами, поживу в неї, взяла лікарняний… А ти подумай, Миколо, подумай і виріши, що тобі потрібно в цьому житті.Я не ставлю тебе перед вибором, лише хочу, щоб ти зробив так, як тобі краще, – сказала дружина і тихенько вийшла.
– Скільки можна, Надю? – я вкотре гаркнув на дружину, вона відвернулася. Коли вона встигла перетворитися на таке незрозуміле створіння? Ну сказав же раз, ні знову… Я стояв на світлофорі […]
Іван промовчав. Він пам’ятав, як Свєта вранці після якогось свята, коли Іван залишався в них ночувати, подала теплі млинці з полуничним варенням до столу, сама ледве на ногах стояла – уже тоді була на четвертому місяці.
– Ігорю, може, ти один сходиш у гості? – Світлана сиділа біля дитячого ліжечка. Син, Павло, щойно прокинувся, але вона за час його сну відпочити не встигла… Під очима – […]
– Із чоловіком жила – все як у людей – квартира, машина, дача, чоловік при грошах, дочка-відмінниця. Розлучилися – а в тебе знову все гаразд – квартира, робота, зарплата пристойна. А твоєму спокійному життю я взагалі заздрю.
Від Олени Сергіївни пішов чоловік. Не по-хорошому пішов, тому їй було дуже прикро. Хоча чогось подібного вона вже давно чекала. Олена вийшла заміж у двадцять один рік і наступні двадцять […]