Рубрика: Людина
– Мам, ти ж розумієш… Тісно нам усім тут, – почав говорити син якось ввечері, не дивлячись у вічі. – Може, побудеш поки в тітки Галі? У неї хата велика, вона сама живе.
Ганна повернулася з Іспанії після шістнадцяти років важкої праці. Виносила чуже сміття, витирала пил, готувала, годувала чужих дітей, а у вільний час – плакала за своїми. Вона поїхала, коли молодшій […]
Хочеш… прикрасити мою старість? – сказав Олександр просто. – Я маю будинок в передмісті. Ганна не знала, що відповісти, бо після кількох днів знайомства ця пропозиція виглядала як жарт: – А якщо я ще не готова? – Розумію. Але іноді доля дає другий шанс. І його не треба відкладати. Якщо хочеш, приїдь до мене, сама на все подивишся, а тоді приймеш рішення. Вона поїхала додому – до тітки Галі. А звідти – до Марії, дочки. Та прийняла її прохолодно, зайнята своїм життям. У телефоні Ганна довго шукала номер Олександра. А потім набрала
Ганна повернулася з Іспанії після шістнадцяти років важкої праці. Виносила чуже сміття, витирала пил, готувала, годувала чужих дітей, а у вільний час – плакала за своїми. Вона поїхала, коли молодшій […]
Діти Люби не впізнали мене на похороні. А я знав, що в її шафі – праворуч від синього кардигана – заховано наше фото, загорнуте в серветку. Вона любила мене тихо, зате заповіт написала гучно
Діти Люби не впізнали мене на похороні. А я знав, що в її шафі – праворуч від синього кардигана – заховано наше фото, загорнуте в серветку. Вона любила мене тихо, […]
Дружина Світлана зникла ще годину тому, залишивши на кухонному столі записку, написану з таким натиском, що кулькова ручка ледь не продірявила папір: «Не можу. Повернуся пізно. Не дзвони.»
Дружина вирішила провчити чоловіка і залишила його самого з гостями Іван стояв біля плити, помішуючи борщ, який вперто не хотів пахнути так, як у Світлани. За вікном грюкнули дверцята машини […]
Бабусю, а що ми будемо святити цього року? – запитала Марічка, перебираючи наливні яблука. – Усе, що Бог дав. Яблучка, грушки, виноград, медочок… Але найперше – треба дякувати Богу. От ти зранку встав і зрадів, що сонце світить, що руки-ноги цілі, що яблуко солодке. У день Спаса бабуся рано встала. У кошик поклала найкращі яблука, груші, баночку меду й покрила це вишитим рушником. Церква в селі була повна. Люди несли кошики, діти трималися за спідниці матерів, дідусі схиляли голови
Коли в селі починали достигати яблука, всі знали – Спас недалеко. У повітрі витало щось особливе: запах стиглих груш, меду та свіжоспечених пирогів. Сонце вже не палило, як на початку […]
— Дайте ключі від вашої квартири, ми там будемо жити — заявила свекруха. Я мало не впала зі стільця, коли це почула. Кілька років вже викладаю географію, розповідаю дітям про різні народи, про традиції інших країн: в Лапландії їздять на оленях, в Південній Америці вирощують банани, але де вирощують таких свекрух? Ось у чому питання.
“Розгналися! Ще чого захотіли!” На жаль, у моєму житті дуже часто виникають ситуації, коли мені хочеться повторювати ці слова. Люди нахабніють просто не по днях, а по годинах. Деяких хлібом […]
Михайло посадив свою наречену Аллу в таксі, а сам швидко повернувся додому. – Мамо! – гукнув він з коридору. – Ну, як тобі Алла?! Софія Андріївна прибирала зі столу, і зробила вигляд, що не почула сина. Михайло, зайшов у кімнату. – Мамо, то що скажеш? Правда, Алла чудова!? – усміхнувся Михайло. – Ой, не знаю синку, – Софія Андріївна уважно подивилася на сина. – Взагалі, я проти, щоб ти з нею одружився! Тим більше після того, що вона сьогодні зробила! – В сенсі проти?! І що такого Алла зробила?! – Михайло здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається.
Михайло посадив свою наречену Аллу в таксі, а сам швидко повернувся додому. – Мамо! – гукнув він з коридору. – Ну, як тобі Алла?! Софія Андріївна прибирала зі столу, і […]
Роки минали. Люди забули, що Денис — не рідний. Перестали шепотітися. А коли Денис став батьком, він розповідав своїм дітям і онукам історію про найкращого тата на світі.
— Василю, це ти, рідний? — Так, мамо, я! Вибач, що так пізно… Голос матері, тремтячий від тривоги і втоми, долинув із темного передпокою. Вона стояла в старому халаті, з […]
Марія жила в тій хаті сама. Колись простора, тепер вона здавалася порожньою. Але це була її фортеця, її спогади – тут весілля справляли, тут чоловік робив стіни, тут діти бігали босі по подвір’ю. І ось щоночі вона лежала й думала: «Що з тією хатою буде, як мене не стане?»
Марія Петрівна мала дві найбільші цінності в житті: хату, яку з чоловіком збудували ще в молодості, і двох доньок – Галю та Оксану. Її чоловік Микола помер десять років тому, […]
— Не хами, Катя, — процідила та. — Ми не чужі люди, а ти так вередуєш. Іван тобі будинок хотів купити. Для вас обох. А ти… — А я вам заважаю. Заважаю переїхати в будинок, який ви собі придумали на мої гроші. Так?…
— Ти це бачила? Катерина стояла біля вікна, з чашкою остиглої кави в руці, і не відразу зрозуміла, що саме сказала подруга по телефону. За вікном мрячив дрібний дощ, вітер […]