Рубрика: Людина
– Як ви там, хазяї?! – подзвонив Сергію його найкращий друг Олег. – Ми будемо через п’ять хвилин. – Добре, чекаємо! – сказав Сергій. Він перевів погляд на свою дружину Лесю. Та пурхала на терасі із занепокоєним виглядом. – Не знаю, чи вистачить усім їжі, – скаржилася вона. – У твоїх друзів апетит ще той. – Прошу, тільки не починай, – махнув рукою Сергій. Вони з Лесею чекали друзів, які напросилися на шашлики. Раптом почувся скрип коліс. Машина різко загальмувала, піднявши цілу хмару пилу. А потім із машини почали виходити люди. Багато людей! А слідом їхала ще одна машина… – Хто це? – ахнула Леся. Вони не розуміли, що відбувається
– Як ви там, хазяї? Ми за п’ять хвилин будемо, – з телефону долинув бадьорий баритон Олега – найкращого друга Сергія. – Добре, чекаємо! Сергій перевів погляд на дружину Лесю […]
– Мамо, а чому я не маю тата? – все частіше питала Ганна у матері Таїсії. Таїсія намагалася придумати виправдання. Але Ганна розуміла, що це відмовки і вимагала собі батька, справжнісінького, як у інших дітей. Якось Таїсія не витримала і після садка повела дочку в парк. – Знайомитися з батьком будеш, – прошепотіла вона Ганні. – Я знаю, де він працює. Таїсія привела доньку в парк, а там недалеко були гаражі. У гаражах вони знайшли батька… – Валерію, – Таїсія говорила тих. – Я привела познайомити з тобою дочку. А далі все пішло шкереберть
Батько… Та в неї навіть язик не повернеться так назвати цю людину. Стільки всього вони пережили, і тільки через одного батька! В Ганни років до п’яти батька не було. В […]
Я дала дітям владу над своїм життям, і це була помилка. Після того, як не стало Василя, я жила не для себе, а за їхніми правилами. Їм не подобалося, що я ходжу до театру, що я фарбую губи, що дозволила собі усміхатися в присутності іншого чоловіка. Мене наче втиснули назад у коробку з написом “мама”. А я більше не хотіла в ній сидіти. Найгірше, що мовчала. А коли з’явився Юрко – добрий, простий, веселий – мені захотілося жити. Та тільки не моїм дітям це вирішувати
Я дала дітям владу над своїм життям, і це була помилка. Після того, як не стало Василя, я жила не для себе, а за їхніми правилами. Їм не подобалося, що […]
— Мама просто зайшла на п’ять хвилин. — На п’ять хвилин? Серйозно? — Ліза показала на гору брудного посуду. — А ще десятеро просто повз проходили? Всі одразу?
Настала тиша, але за нею ховалося щось зловісне. — Скільки вже можна, врешті-решт? — Ліза кинула рушник на стіл. — Я з роботи прийшла годину тому, навіть перевдягтись не встигла! […]
– А Мариночка у тебе, Федоре, просто красуня! Прямо як з журналу мод! Зачіска – просто супер! – Так ви не уявляєте, чого мені її зовнішність коштує! – раптом сказав Федір. – Вона ж по хаті завжди в бігудях і в хустці ходить! Ось тільки тут я Мариночку гарною й бачу!
– Ну і довго ти збираєшся це терпіти? – запитала Оля крізь сльози в Марини. Вона була просто обурена поведінкою Федора, чоловіка подруги. – Ти не повинна без відповіді дозволяти […]
– Дізнався я, що таке в рідній родині прийомним бути. Літні люди, вони ж нікому не потрібні. – розпочав свою історію Степан Васильович
Погода хмурилася під настрій Григорію, накрапував дрібний дощ. Григорій теж хмурився, що напередодні рейсу посварилися вони з Ніною, з дружиною. Та й посварилися через якусь дрібницю. – Та ну її, […]
Марина вийшла з хати і побачила, що мама порається на клумбі. Жінка підійшла до матері. – Мамо, ми вже скоро з Олегом будемо їхати, – сказала вона. – Набери собі полуниці, Поліні від бабусі передаси, – відповіла Галина. – Я вже набрала, Олег у машину відніс, – додала донька. – Слухай, мамо, я бачу цього року гладіолуси непогані виросли. Може зробиш букетик, Поліна на перше вересня візьме. – Що?! Букет?! Навіть не думай про це! Не дам я тобі жодного букету! – раптом вигукнула мати. – В сенсі не дам? Чому? – Марина здивовано дивилася на матір, не розуміючи, що відбувається.
Марина вийшла з хати і побачила, що мама порається на клумбі. Жінка підійшла до матері. – Мамо, ми вже скоро з Олегом будемо їхати, – сказала вона. – Набери собі […]
– А навіщо жити, бабусю? Для кого? Ігоря дуже шкода, він дітей дуже хоче, а я не можу. Дісталася йому така… – Жити, Катю, завжди є для кого
Катя вийшла з оглядового кабінету. Вона не плакала. Вона ніби застигла. Третя вагітність і жодної дитини… Важко. Дуже важко… Вже в машині Катя розплакалася. Ігор, її чоловік, як міг намагався […]
Коли мама вперше сказала мені, що в її житті з’явився інший чоловік, я не розлютився. Я розгубився. Найбільше мене вразило не це – а те, як швидко вона почала будувати нову сім’ю, забувши, що в неї вже була одна. І я був її частиною. Тепер же я ніби сторонній у власному домі. Я заходжу – і мене, здається, ніхто не бачить. І хоч я вже не підліток, а двадцятирічний чоловік, мені болить, як тоді, коли мені було десять і мама забула забрати мене зі школи
Коли мама вперше сказала мені, що в її житті з’явився інший чоловік, я не розлютився. Я розгубився. Найбільше мене вразило не це – а те, як швидко вона почала будувати […]
– Та ви не переймайтеся, тітко Олено! Ми не пропадемо. Каті держава допоможе. Чули, скільки зараз за первістка дають? Ви лише трохи нам допоможіть! Школу ніхто не скасовував. І жити нам нема де! – Мимрив шістнадцятирічний Микола
– Та ви не переймайтеся, тітко Олено! Ми не пропадемо. Каті держава допоможе. Чули, скільки зараз за первістка дають? Ви лише трохи нам допоможіть! Школу ніхто не скасовував. І жити […]