Рубрика: Людина
Віра завмерла на півдорозі до плити. Ложка в її руці затремтіла. Хотілося вимкнути вогонь і повідомити, що вечерю собі він теж тоді приготує сам, бо в неї плани, але вона стрималася.
– Ну ти ж знаєш, що це моя машина. І в мене на неї завтра плани, – сказав Єгор, захоплено граючи на смартфоні. Віра завмерла на півдорозі до плити. Ложка […]
– Та як так! Чотири кімнати в мене, а ви на орендованій живете! Що люди скажуть! Я все життя для сина намагалася, для онуків. Коли вже в мене онуки будуть? Не правильна в тебе дружина, синку!
Катерина готувала вечерю. Чоловік вже мав повернутися, але його все не було. З’явився він за пів години, і не один. Його мати пройшла перша, та з діловим виглядом оглянула квартиру. […]
– Ми хочемо подарувати вам сувенір на згадку. – Не треба нам “вашої на пам’ять”, ми беремо тільки гроші- перебила свекруха, почувши що сказала майбутня невістка Оксана
Сонце ледь пробивалося крізь густі хмари, що нависали над маленьким містечком на околиці Карпат. Вітер гудів у кронах сосен, а в будинку старої пані Марії гамірно готувалися до великої події […]
– Я не можу продовжувати це приховувати, – сказав Орест. – Вона чекає дитину. – Я втягнула повітря і тихо сказала: – І що тепер?, – Він навіть не одразу відповів. Але коли я додала: «Що ми робимо з іпотекою?» – його погляд став ще більш замисленим. Можливо, відповідь була в тому, що ми, насправді, обидва давно віддали наші душі банку
– Я не можу продовжувати це приховувати, – сказав Орест. – Вона чекає дитину. – Я втягнула повітря і тихо сказала: – І що тепер?, – Він навіть не одразу […]
Зовиця приїжджає до нас не часто, лише на великі свята. Але кожного літа, бере дітей і їде до моєї свекрухи, на місяць-два погостювати. Коли Карина з дітьми у нас, то як на відпочинку. Вони не роблять нічого, лише “насолоджуються природою і свіжим повітрям”, навіть після власних дітей не прибирає. Я завжди мовчала, аби не робити бурі, але тепер поставила зовицю на місце.
Зовиця зробилась великою пані у Львові, хоч сама виросла в тому ж селі, що її брат. Ми з чоловіком живемо в селі разом зі свекрухою. Я в невістках уже 6 […]
Від бабусі мені дістався 2-поверховий будинок з ділянкою, але щоб ви не подумали, що я так просто його отримала, зазначу, що будинок кілька років тому згорів, і рік тому я вирішила серйозно зайнятися його ремонтом. Гроші на ремонт: на будматеріал, за бригаду, на сторонні витрати – на все, що пов’язано з цією справою заробляла я. Так і вдома все робила і купувала я, чи то продукти, одяг чи побутові дрібниці. Чоловік заробляв мізер, і з усієї зарплати він приносив додому лише 5 тисяч гривень. Частина грошей йшла і на ….
Від бабусі мені дістався 2-поверховий будинок з ділянкою, але щоб ви не подумали, що я так просто його отримала, зазначу, що будинок кілька років тому згорів, і рік тому я […]
– Катю, переїзди до мене. Яка різниця – зараз ти переїдеш, чи через півтора місяці. Нерви будуть спокійнішими. А твою маму вже не виправити. Він допоміг дівчині зібрати речі, і Катя пішла з дому, де прожила все життя. Мати, звичайно, образилася, вилаяла дочку телефоном і сказала, щоб запрошення на весілля їй не надсилали – вона все одно не прийде.
– Катерино, подумай гарненько. Навіщо тобі цей “заміж”? Ти що – зараз погано живеш? Дах над головою є, робота є. Що тобі ще потрібне? – Запитувала мати у своєї двадцятидворічної […]
Він може тієї дачі взагалі не бачив і ще претендує на неї! Чесно кажучи, і сама Наташа разом із мамою рідко бува – Що він мені її у спадок залишив? Так, мені тато говорив, що він склав заповіт і я буду спадкоємцем дачі.ли на цій дачі, а батько любив на пенсії там бувати, причому дуже часто.
Про свого зведеного брата Наташа дізналася, коли нотаріус зачитав батьківський заповіт. Так, основна частка належить Наташі, але дача – якомусь Пономаренко Віктору. Дитина була позашлюбом, якій батько дав своє прізвище та […]
А мама не спить, і молодим спокою не дає, пильнує, щоб дитинку не зробили. Поки немає дітей, ще є надія, що вдасться сина розвести з Надією. Якщо дитинка зʼявиться, вважай прив’язала Андрійка до себе навіки, не стане син сиротити дитину свою. Батько з матір’ю його правильно виховали, відповідальним за свої вчинки.
— Настю, чула я, Андрійко твій одружитися зібрався, – конопата Інна, колекціонерка пліток села Федорівка, приголомшила новиною свою сусідку, – з рудою учителькою Надією Іванівною, заяву до РАЦСу подали в […]
Хочеш… прикрасити мою старість? – сказав Олександр просто. – Я маю будинок в передмісті. Ганна не знала, що відповісти, бо після кількох днів знайомства ця пропозиція виглядала як жарт: – А якщо я ще не готова? – Розумію. Але іноді доля дає другий шанс. І його не треба відкладати. Якщо хочеш, приїдь до мене, сама на все подивишся, а тоді приймеш рішення. Вона поїхала додому – до тітки Галі. А звідти – до Марії, дочки. Та прийняла її прохолодно, зайнята своїм життям. У телефоні Ганна довго шукала номер Олександра. А потім набрала – Українці Сьогодні
Ганна повернулася з Іспанії після шістнадцяти років важкої праці. Виносила чуже сміття, витирала пил, готувала, годувала чужих дітей, а у вільний час – плакала за своїми. Вона поїхала, коли молодшій […]