Рубрика: Людина
— Поклич тата вечеряти. Скажи татові, щоб він тобі допоміг із математикою, мені ніколи. Спитай у тата, чи можна тобі піти гуляти. — Ну який він, до дідька, тато? — Любов Тимофіївна аж злістю захлинається. — Видно ж, що тепла у стосунках немає, не було і не буде. Я взагалі вважаю, що роки треба з вітчимом прожити, перш ніж він заслужить слово «тато»
— Я ледь не зомліла, коли вперше це почула, – обурюється Любов Тимофіївна, розмовляючи з подругою. – Кажу їй: «Валю, ти що, з глузду з’їхала?» А вона у відповідь – […]
Марія подзвонила своєму батькові – Ігорю Івановичу. – Як ти, тату? – запитала вона. – Ти хоч гуляєш? Є у тебе друзі? – Звичайно, гуляю, доню! – сказав чоловік. – А друзів у мене давно немає, є приятелі. Мені вистачає. – Приходь до нас цієї неділі, будь ласка, – запросила дочка. – Твій внук Іван буде з дівчиною… Ігор Іванович прийшов до дочки з букетом квітів і коробкою дорогих цукерок. – Що нового, діду? Не заслаб? – запитав онук Іван. – Поки не скаржуся, дякувати Богу, – сказав чоловік. – А тобі я теж подаруночок приніс… Тільки зараз стало зрозуміло, що Ігор Іванович має ще один пакет. Він відкрив його і всі здивовано перезирнулися.
Марія подзвонила своєму батькові – Ігорю Івановичу. – Як ти, тату? – запитала вона. – Ти хоч гуляєш? Є у тебе друзі? – Звичайно, гуляю, доню! – сказав чоловік. – […]
– Ти маєш написати заповіт та залишити все своє майно племінникам – Глібу та Даші, – незворушно сказала мама
Сьогодні, виїжджаючи з паркування біля свого офісу, Світлана повернула не праворуч, як завжди, коли їхала додому, а ліворуч – мати веліла заїхати до них для важливої розмови. Про що буде […]
Катя закінчувала з обідом, коли пролунав дзвінок у двері. Витираючи руки об фартух, вона пішла відчиняти. На порозі стояла засмучена сусідка Таня. Її заплакані очі були сповнені хвилювання, розпачу та якоїсь дитячої безпорадності. – Таню, що сталося? – захвилювалася Катя, здивовано дивлячись на сусідку. – Це кінець… Всьому кінець, – тихо відповіла сусідка. – Ти про що? – не зрозуміла Катя. – Мій чоловік…Ти не уявляєш, що він надумав робити, – сказала Тетяна, важко зітхнула, зібралася з думками і все виклала сусідці. Катя вислухала її і… аж рота відкрила від почутого
Катя закінчувала з обідом, коли пролунав дзвінок у двері. Витираючи руки об фартух, вона пішла відчиняти. На порозі стояла засмучена сусідка Таня. Її заплакані очі були сповнені тривоги, розпачу та […]
Марія Семенівна ганяла курей у дворі, що знову розкопали під курником лаз, як біля воріт зупинилася машина. Сигнал автівки весело привітався двічі й затих. Марія Семенівна підійшла до воріт ближче. “Ба. Юрко. На своєму автомобілі завітав. Катерина за кермом”
— Доброго ранку, Семенівно. Що це ти хвіртку підперла, мене чекаєш? — Що на тебе чекати, інші справи є. Ось курку загубила, строката така… не бачила? — Ні. І листа […]
– Ну, що, клаповухий, підеш до мене додому? А завтра ми дамо оголошення, де ти знаходишся. – Якщо твій господар не знайдеться, то залишишся у мене. Згоден? Не хвилюйся, я добра, не ображаю. Хочеш скласти компанію сильній та незалежній жінці? – Чому б і ні! Тільки є нюанс: у комплекті із Братаном ще і я йду. Якщо не заперечуєш, звичайно, – Марина почула позаду себе глузливий чоловічий голос
Марина була невдачливою. Принаймні, так вона вважала сама з різних причин – то загубила телефон, то втратила хлопця, якого повела в неї більш жвава подруга. Тож близьких подруг у Марини […]
Пішов до молодої, а свою дружину з дітьми лишив напризволяще, – говорили за спиною Павла Степановича люди. – Ага, а ще показував з себе зразкового сім’янина. Коли Павло вирішив йти з сім’ї, про це не говорив хіба що лінивий. Люди дуже по-різному ставилися до цього – хтось його засуджував, але близькі люди, які знали, як було все насправді, розуміли, чому він саме так вчинив. Та й самому Павлу рішення це далося дуже непросто. Він не планував, що так вийде
– Пішов до молодої, а свою дружину з дітьми лишив напризволяще, – говорили за спиною Павла Степановича люди. – Ага, а ще показував з себе зразкового сім’янина. Якщо вже порядні […]
Я планувала провести ті вихідні з Петром на нашій дачі: тиша, шашлики, книги, поцілунки на заході сонця. Та замість цього опинилася у хаті його бабусі в селі під Тернополем, де замість романтики мене чекали свині, кізонька й крива лопата в сараї. Петро сказав, що “це автентичніше”. Але ніхто не попередив, що автентика пахне перегноєм і тягне на спині відра з водою. Я назавжди запам’ятаю той момент, коли стояла в гумових чоботях по коліно в багнюці, дивилася на себе у вікно хліва і думала: “Ну от і весь твій вікенд, Даринко”
Я планувала провести ті вихідні з Петром на нашій дачі: тиша, шашлики, книги, поцілунки на заході сонця. Та замість цього опинилася у хаті його бабусі в селі під Тернополем, де […]
Той, хто холодний до дітей – тепла не дочекається… – Послухай-но, ми Олю образити не дамо! А ти, коли вже привела на світ натовп дітей, сама ними й займайся. Моя невістка тобі не доглядальниця! – Навіть кішки дбають про своїх кошенят, а ти зіпхнула малюків на старшу. Але вистачить з неї – час знати міру, – суворо сказала жінка похилого віку, дивлячись на розмальовану панянку, що стояла біля порога. Ці слова свекрухи, сказані матері, Ольга пам’ятала все життя. Світлана Андріївна прийняла її, як рідну, не побоялася заступитися, і, якби не вона, можливо, Оля й досі б годувала з пляшечок молодших сестер.
– Послухай-но, ми Олю образити не дамо! А ти, коли вже привела на світ натовп дітей, сама ними й займайся. Моя невістка тобі не доглядальниця! – Навіть кішки дбають про […]
Вони одружилися п’ять років тому. Гліб приїхав з іншого міста, без гроша в кишені, без роботи, але з непереборною чарівністю. Лариса, втомлена самотністю, закохалася без пам’яті. Вона нікого не слухала, хоча багато хто попереджав її: Глібу потрібні тільки її гроші, він зраджує їй з іншими жінками, обдаровуючи їх подарунками.
– Ларисо, ну ще трохи, давай, – Гліб підбадьорював дружину, яка ледь волочила ноги. Кожен її крок здавався останнім зусиллям перед повною знемогою. Хвороба висмоктувала її сили, немов невидимий вампір, […]