Рубрика: Людина
Так, Ніно, мабуть до снігу ми картоплю копати будемо. І на біса стільки насадили? А все ти. А раптом сімʼї не вистачить. А де твої хлопці? Палець об палець вдарити не хочуть. А раніше пам’ятаєш? Як купою навалимося, до обіду вже все викопано. Ех, були часи– Ніна прислухалася – Чуєш, діду, під’їхав начебто хтось? Сходи, подивися
— Мишко, я чого зайшов то – м’яв кепку в руках батько. – Не підможете нам із матір’ю картоплю викопати? Соромно як, у всіх сусідів уже прибрана, а в нас […]
— Максиме, все обійшлося. Ось сиджу на дивані, вже вдома! — А я у тебе під вікнами стою, — пролунав його голос, сповнений турботи. — Вирішив, що тобі, можливо, знадобиться моя допомога. Не міг просто поїхати. Зоя підійшла до вікна, усміхнулася, і сказала: «Ну, раз так, то заходь на чай. Будемо ділити цей вечір»
Зоя їхала в старому, але такому звичному автобусі, що щодня, мов вірний кінь, віз працівників фабрики до роботи. Він забирав людей чітко за розкладом біля зупинки, де збиралися перші промені […]
— Сідай снідати, доню, сирники вже готові, — сказала Алла Вадимівна і вміло робила вигляд, що не помічає невдоволення невістки. — Ага, дякую. Сніданок саме до речі
— Доброго ранку, доню, — лагідно промовила свекруха. — Доброго, — невдоволено мовила Анжела, яка щойно прокинулася. — Сідай снідати, сирники вже готові, — сказала Алла Вадимівна і вміло робила […]
Вона подивилася на чоловіка – той, як і раніше, ігнорував її переживання. Тетяна, намагаючись відігнати від себе жовчні думки, зайшла у ванну, відчинила воду, сунула руки під крижаний струмінь і почала прикладати їх по черзі то до щік, то до шиї, то до чола.
– Що з твоїм обличчям, Таню? Ти не рада знайомству з майбутньою невісточкою? – Володимир широко посміхнувся і подивився на дружину. – Сплюнь, Володю! Вона лише його… дівчина. Про весілля, […]
– Все! Більше не проси, не натякай, не згадуй! Я більше не буду слугою твоєї матері! Моєї ноги більше не буде у неї! Є в неї Мирослава – хай і допомагає! А я… умиваю руки! – Репетувала невістка
– Все, Олексію! – Зриваючись на крик, кинула Олена, грюкнувши дверима за спиною. – Хочеш вір, хочеш ні, але моєї ноги більше не буде у твоєї матері! – Олено, ти […]
Я ділила 1 500 гривень на тиждень між їжею, проїздом і дітьми, а чоловік купив машинку з дистанційним керуванням за 3 800 — «щоб розслабитися». І тільки потім я зрозуміла, що ця машинка — це не просто покупка, а частина життя, в яке мене ніколи не запрошували
Я ділила 1 500 гривень на тиждень між їжею, проїздом і дітьми, а чоловік купив машинку з дистанційним керуванням за 3 800 — «щоб розслабитися». І тільки потім я зрозуміла, […]
У будинку — все ніби завмерло в часі: те ж планування, запах старовини й затишку, сонце на підвіконні. Тільки меблі трохи новіші, та телевізор сучасний, що вибивається із загальної атмосфери
— Мамо, ну коли вже розберемо горище? — Оленка, мов заведена, знову повертається до цього питання за недільним обідом. — Ну правда, там же вже гора мотлоху виросла! — Який […]
– Яке день народження? Досить! Це ти правильно сказав! Я тільки поховала діда і влаштовуватиму веселощі для тебе? Ні! У мене немає грошей на продукти, я не маю настрою, і нарешті – це просто не по-людськи!
– Лізо! Ти ж пам’ятаєш, що в мене завтра день народження! – Звичайно, пам’ятаю. – Все, як завжди. Мої батьки приїдуть до трьох. З ними приїде сестра. Решта до чотирьох. […]
Аліна здригнулася від різкого телефонного дзвінка. Годинник показував шосту ранку. У такий час дзвонять або з роботи, або сталося щось непоправне. Вона машинально поправила нічну сорочку, що з’їхала, і потягнулася до слухавки.
…звісно, квартира чудова! Трикімнатна в центрі, уявляєш? Відремонтуємо і заживемо по-людськи. Людмила розсміялася, цокаючи підборами по сходах. Аліна ледь встигла сховатися в ніші між поверхами. Аліна здригнулася від різкого телефонного […]
— Костю, ти тільки не хвилюйся. Я, як ти й просив, на виріст Ані купила. Вона зараз 37 носить, а це 38. На пару зим має вистачити. — Що? На пару зим? Та чоботи мають бути такі, щоб 10 років проносила, щоб і школу, і інститут у них закінчила, і заміж у них же вийшла
— Це що ти таке купила?! — чоловік грізно навис над дружиною з дитиною і вимагав відповіді. — Це чоботи донечці на зиму. Старі вже їй малі стали. — Ні, […]