Рубрика: Людина
Відрядження почали повторюватися частіше – майже щомісяця: два дні, чотири – не більше. Максим приїжджав веселий, іноді привозив смішні сувеніри чи магнітики. А на початку вересня чоловік повідомив, що незабаром у нього намічається довге відрядження – днів на десять, а може навіть на два тижні.
Валентина завжди вважала свій шлюб вдалим, а сім’ю – дружною. Чоловік, Максим, був керівником відділу у солідній фірмі, сама вона викладала у медичному коледжі, їхній десятирічний син навчався у школі […]
На щастя, Микола ситуацію вірно оцінив і пропозицію Тетяни відразу підтримав. Мало того, він швидко знайшов до оформлення кредиту ще й орендовану квартиру, яку надав його друг, який виїхав на заробітки за кордон.
– Ти сьогодні знову у рейс? – Тетяна уважно подивилася на чоловіка, який почав збиратися на роботу надвечір. – Щось часто тебе викликають. – Люба, ти ж знаєш, я сам […]
– Я не супергерой. Я бабуся. Це гірше. У супергероїв хоча б є костюм – а я вже четвертий день ходжу у футболці з написом “Я люблю своїх онуків”, яку мені вони ж і подарували, і не можу її зняти – образяться. Так і сплю в ній. Одна надія, що скоро почнеться городній сезон, і я від них втечу.
– Мамо, ну ти ж усе одно на пенсії, – почала я, намагаючись говорити бадьоро, ніби не збиралася зараз всучити їй двох своїх дітей на три місяці. – Забери онуків […]
— Пішов би по-людськи — я б промовчала. А тепер — забирайся звідси з речами, порадами і своїми родичами! — чітко промовила Анастасія
— Пішов би по-людськи — я б промовчала. А тепер — забирайся звідси з речами, порадами і своїми родичами! — чітко промовила Анастасія. Того вечора вона довго стояла біля вікна, […]
Галина знала, що у брата новосілля, тому передала йому з села дві сумки з продуктами, а за останні гроші сукню нову купила. Іван зателефонував і сказав, що покличе сестру в гості іншим разом
Про свого старшого брата Івана Галина не чула нічого вже багато років. Відколи він одружився і поїхав в місто, спілкуватися з родичами він перестав. З своєю нареченою Іван познайомився в […]
Чи я сама собі позаздрила, чи я сама себе наврочила? Не знаю, що й гадати. Але від того суботнього ранку все пішло шкереберть, а мої здобутки та досягнення в створенні сімейної ідилії – коту під хвіст. Тоді я ще не уявляла такого фіналу.
Чи я сама собі позаздрила, чи я сама себе наврочила? Не знаю, що й гадати. Але від того суботнього ранку все пішло шкереберть, а мої здобутки та досягнення в створенні […]
– Ваш чоловік зраджує Вам, – звучав у голові незнайомий голос жінки. – Він любить мене. Тримають його тільки діти. Якщо не вірите, сьогодні о шостій вечора, ми будемо в готелі
Наталка відключила телефон і розплакалася. Бажання викинути телефон у смітник, не покидало. Наталка глибоко зітхнула, порахувала до десяти, витерла сльози. – Все! – подумала вона. – Досить істерити. Телефон не […]
Я добре пам’ятаю той момент, коли в мені щось клацнуло. Не тріснуло – бо вже не було що тріскати – а саме клацнуло, як дверцята, що зачинились зсередини. Назар тоді сказав фразу, яку я ніколи не забуду: “Віко, може ти просто занадто чутлива?” І отак, між недопитим чаєм і черговим маминим зауваженням, я зрозуміла, що в цій родині мені завжди буде відведене крісло біля дверей – щоб довго не затримувалась
Я добре пам’ятаю той момент, коли в мені щось клацнуло. Не тріснуло – бо вже не було що тріскати – а саме клацнуло, як дверцята, що зачинились зсередини. Назар тоді […]
Вона знову і знову влаштовувала сварки, не соромлячись присутності сторонньої людини. Дочку вона взагалі не брала до уваги
– Віра! – вигукнула мати в слухавку. – Приїжджай! Терміново! – Що знову сталося? – запитала Віра крізь сон. – Знову?! І це кажеш ти?! Я тут ледве тримаюся, а […]
– Синку, там тепер наша дача. Чекаємо на всіх завтра до дев’ятої ранку, – відповіла Галина Леонідівна
– Ну нарешті приїхали. Зачекалися на вас. Адже просила якнайшвидше, – сказала Галина Леонідівна дітям, що приїхали. – Мамо, що за терміновість така? Ми були на роботі, – запитав син. […]