Рубрика: Людина
— Квіти тобі. І ось, пиріжків напекла. Твоїх улюблених, з капустою. Я взяла згорток. Теплий. Пахне домом. Дитинством мого Володі. Тим життям, якого більше немає. — Дякую. А валіза навіщо? — Переночувати хочу. Якщо не проти. Поговорити потрібно. Серйозно поговорити
У двері подзвонили, коли я вже готувалася до сну, доїдаючи “Мівіну” із пакета за переглядом серіалу. Відкривши двері, я побачила Антоніну Дмитрівну. Свекруха стояла на порозі з великою валізою та […]
– Ідеш? Ну і вали куди хочеш, – сказав Віктор. Він і не подумав, що цього разу дружина піде назавжди
– Ідеш? Та й вали куди хочеш! – процідив Віктор, навіть не зводячи очей з газети. Його дружина Марина завмерла на порозі кухні, стискаючи в руках ганчірку для миття підлоги. […]
В Олега був день народження. Його дружина Ліза пішла на кухню, зробила собі канапок і каву, і знову повернулася в кімнату. Олег замовив готову їжу. Ліза спостерігала, як приїхала доставка. Потім почали збиратися й гості… Нарешті, коли вже всі сиділи за святковим столом, Ліза під оплески присутніх, вручила чоловікові подарунок. Це був великий пухкенький конверт. Ліза знала звичку Олега одразу зазирати в конверти, тож очікувала, що той відкриє його тут же при всіх… – Ось це справжня дружина! – загомоніли гості. – Скільки там? Олег відкрив конверта й оторопів від побаченого. Його очі забігали, руки затремтіли, а слова зникли…
В Олега був день народження. Його дружина Ліза пішла на кухню, зробила собі канапок і каву, і знову повернулася в кімнату. Олег замовив готову їжу. Ліза спостерігала, як приїхала доставка. […]
Маша стрималась, розтягнула губи в усмішці й спокійно промовила:— Любий, я не хотіла, щоб охололо!
— П’ять хвилин уже вдома, чому вечеря не на столі?! — закричав Рінат. Маша стрималась, розтягнула губи в усмішці й спокійно промовила: — Любий, я не хотіла, щоб охололо! — […]
– Ти забув, що я тобі сказала? Я до неї – ні ногою. Нехай Мирослава повертається, хай допомагає! – Та ти серйозно? – голос Олексія зірвався на крик. – Мама через тебе тепер ненавидить її! Думає, що ти її зіпсувала! Що це ти навчила її короткі спідниці носити й на хлопців вішатися! – Вона з тебе приклад брала! Ти завжди при макіяжі, одягнена яскраво! Мама говорить, це ти її навчила! І що ти фліртуєш з усіма поспіль!
– Все, Олексію! – Зриваючись на крик, кинула Олена, грюкнувши дверима за спиною. – Хочеш вір, хочеш ні, але моєї ноги більше не буде у твоєї матері! – Олено, ти […]
Тільки в Ані вже була спідниця із запасом на три розміри більша, вона носила її з ременем, щоб не впала; була куртка із запасом, у якої плечі були в районі її ліктя і підгорнуті рукави, через які було не видно долонь. Але це ще якось можна було носити. Чоботи ж були абсолютно неможливі. Вони злітали з худеньких ніжок, варто було їй лише зробити крок.
— Це що ти таке купила?! — чоловік грізно навис над дружиною з дитиною і вимагав відповіді. — Це чоботи донечці на зиму. Старі вже їй малі стали. — Ні, […]
— Ось тобі тільки спати! Мати твоя нас покинула, тож давай, замість неї тепер працюватимеш. Збирайся, можеш перекусити швидко і картоплю сапати. Я у місто. Сметанки накопичилося, та п’ять курей забив. Загалом приїду, щоб картопля чиста була! І про худобу не забувай. Оля провела його ненависним поглядом. Попила чаю і пішла на город. Село тільки починало прокидатися, коли в неї вже було кілька борозен виполото.
Мамуся, ну чому ти мене тут залишила? Ти ж знала, як мені буде погано з ним. Оля тихо плакала, сидячи біля могили матері. Вітчим сьогодні поїхав у місто — продавати […]
“Лізо, ти не впоралась з роллю дружини, можеш хіба претендувати на роль прислуги”, – заявив Юра, але вихід знайшовся несподівано
Десять років тому я поїхала в Польщу шукати кращої долі. Мій чоловік після розлучення залишив мене ні з чим. Я познайомилась із Юрою, коли була студенткою. Тоді я не мала […]
Олена поїхала в Італію. Працювала доглядальницею, потім – у сім’ї. Життя там – непросте, але з перспективою щось заробити. Через рік вислала мамі першу тисячу євро. А потім… зв’язок почав рідшати. Дзвінки – тільки на свята. Гроші – раз на рік. Але Марія не ображалась. – Їй там тяжко, мабуть. Мовчить – значить, працює. Був період, коли обіцяла взяти маму до себе. Марія навіть почала збирати документи. – Але мамо, почекай, у нас зараз незручно, бо ремонт, – писала Олена. – Добре, доцю, я ще почекаю
У селі всі знали Марію. Спокійна, працьовита, добра. Вдова з сорока п’яти, виховала двох дітей сама: доньку Олену і сина Павла. Після того як не стало чоловіка, на будівництві в […]
Саш, що з твоєю мамою? – спитала я якось увечері, коли ми вкладали Іванка спати. – Вона ж раніше щотижня до нас заходила, а тепер – тиша
Я вже сім років заміжня за своїм Сашком. Але вся наша сімейна ідилія раптом похитнулася, коли моя свекруха, Галина Іванівна, несподівано віддалилася від нас, а потім оголосила, що в 47 […]