Рубрика: Людина
— Кажуть, ти чекаєш дитину. І що від мого сина. Правда? Настя скинула на неї очі. І тієї ж миті обличчя її спотворилося, губи затремтіли. — Правда, — видихнула вона. — Він… він поїхав, а я… Мама каже, щоб позбавилася, а я не можу. Ми з ним любимо одне одного. Ми листувалися. Я йому все хотіла сказати, але мати мої листи рве
— Лідко, а правду баби кажуть, що Настя Морозова від Льошки твого пузата ходить? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Ліда йшла повз її будинок. — А я пліток не […]
— Миколка спився тому що на змії одружився. Матуся твоя та ще гадюка. Але ти не слухай бабу стару! Ти мені краще скажи, будеш перевіряти Віктора свого, доля він, чи ні? — Кого? — отетеріла Зіна. — Ба, я тобі ж ім’я не говорила
Зіна вирішила, що вийде заміж лише за Віктора. Побачила його на студентській вечірці у друзів, і одразу ж вирішила. Це були далекі вісімдесяті. “Тусовки” ще були вечірками. Зіна побачила Віктора […]
Іноді треба щось втрачати, щоб зрозуміти, що воно тобі й не було потрібно
Христина обливалася слізьми, страждала і дивилася, як зосереджений Льоня з насупленими бровами, неквапливо збирає сумку. Не будь Христина так поглинена своїми стражданнями, вона б точно помітила, що речі Льоня збирає […]
– Невже незрозуміло, що ви небажані гості? Ви нам не допомагали купувати квартиру, тож ми не запросили вас на новосілля! Я, сподіваюся, зрозуміло пояснила? – викарбувала невістка останні слова
– Мамо, ми такі раді, що ви зробили нам такий подарунок! – обіймаючи нас за плечі, промовив син. – Однокімнатна квартира для нас зараз – просто вихід! Ми розпливлися в […]
— Я не збираюся утримувати всю твою родину! Хай збирають речі і їдуть! — нарешті висловила все чоловікові.
— Я не збираюся утримувати всю твою родину! Хай збирають речі і їдуть! — нарешті висловила все чоловікові. Наталія стояла біля вікна своєї просторої кухні й дивилась у сад, який […]
Коли моя невістка Наталка оголосила, що хоче назвати нашого онука Артемом, ім’ям, яке, на її думку, “модне” і “сучасне”, я відчула, як земля вислизає з-під ніг. Для мене ім’я мого діда, Григорія, – це символ честі, сили та родинної спадщини
Коли моя невістка Наталка оголосила, що хоче назвати нашого онука Артемом, ім’ям, яке, на її думку, “модне” і “сучасне”, я відчула, як земля вислизає з-під ніг. Для мене ім’я мого […]
— Та не у мене син. А у сусідки моєї, Каті. Чоловік твій часто заходив раніше, ось і принесла від нього в подолі. Такий же рудий і конопатий, як батько, і експертизу робити не треба. — А від мене ви чого хочете? Чоловіка мого не стало нещодавно, я поняття не маю, з ким він там водився… — Так Катька ця теж пішла в засвіти
Тоня прополювала грядки, коли почула, що хтось її кличе у дворі. Витерла піт із чола й вийшла до хвіртки. Там стояла незнайома жінка. — Тоню, здрастуй! Розмова є. — Здрастуй. […]
– І що – додому не повернешся? – Запитав Костя. – Не повернуся. Тому що дім – це місце, де безпечно, де тебе люблять та захищають. З тебе, Костю, захисник не вийшов! Живи з мамою!
З лікарні Віку з донькою зустрічали чоловік, батьки та свекри. Вдома, звичайно, посиділи за столом, але недовго – за годину гості пішли, залишивши молодих батьків та онуку одних. Костя за […]
В неділю ми на тебе чекаємо, мамо. Владислав шашлик посмажить, посидимо по-домашньому, – каже мені дочка. Я дещо здивувалася такому запрошенню, але погодилася, сказала, що добре, приїду відразу після церкви. – Знов грошей хочуть, – бурчить Микола, який все чув. Микола – мій чоловік, який зараз живе зі мною, відколи я з Греції з заробітків повернулася. Він не любить ходити до моєї дочки в гості, та й якщо чесно, його Вероніка з Владиславом і не запрошують. Ми з ним вже більше року разом, але ладу в родині немає, так я і розриваюся між двох вогнів
– В неділю ми на тебе чекаємо, мамо. Владислав шашлик посмажить, посидимо по-домашньому, – каже мені дочка. Я дещо здивувалася такому запрошенню, але погодилася, сказала, що добре, приїду відразу після […]
— Стояти! Куди?! Поверніть машинку, гади! Ви не ту взяли! – від хвилювання чоловік забув відчинити вікно, і його крик залишився слиною на склі та відлунням у голові папуги з сивим пір’ям. Бігуни всього світу не змогли б побити рекорд цього старого спринтера. Без допомоги ліфта, перестрибуючи через три сходинки, як у дитинстві, Олег Васильович подолав п’ять поверхів
— Татку, нам сьогодні мають привезти нову пральну машину, а трохи пізніше – забрати стару на смітник. Ти зможеш почекати в нас удома вантажників і проконтролювати це все? – зателефонував […]