Рубрика: Людина
Щоденник матері самотньо лежав між ними. Прочитати його дуже хотілося, але обох щось стримувало.Можливо, важка тиша, напівтемрява, запах нафталіну по всій квартирі. Здавалося, що мама ось-ось увійде до кімнати.І все-таки Антон простяг руку до щоденника. З нього випала листівка.На звороті Антон прочитав:«Люблю. Твій М.»
“Краще б це залишилося таємницею… Мати марила, діти насилу усвідомлювали, що це останні миті, коли вона поряд… Несподівано з її вуст злетіло перше і, як виявилося, останнє виразне слово: – […]
Весілля скінчилося, всі розійшлися по хатах. Молодята пішли у свій дім! Вони мали першу шлюбну ніч. А Уля в цей час почала у віконце підглядати за молодятами. І побачила, як Петро Анну поцілував і обійняв. Розлютилася і почала тихенько нашіптувати: “Проклинаю вас, молодята. Нехай станеться так, що ви довго не проживете разом”…
Історія бере свій початок ще з молодості моєї бабусі. Вона тоді жила у селі. На той момент була одружена і виховувала маленького сина. Село було невелике. Сусідами моєї бабусі були […]
— А мені?! — перебив він, голос зламався і став якимось несподівано слабким. — Мені не потрібно нічого, так? Я тепер просто додаток — бонус до вашого «нового щастя»! Новий чоловік, нова донька… А я тут як нагадування, що не завжди все за планом… Світлану ніби вдарили — серце стиснулося, слова сина палили гірше будь-яких образ. Вона оніміла на секунду, не в силах вигадати жодного виправдання.
Почалося все три роки тому. Світлана вирішила, що можна дати собі другий шанс — і вийшла заміж. Олег в їхнє життя входив повільно й обдумано: спочатку просто сусід, потім друг, […]
Сидячи за святковим столом я промовила: ” Діточки, як би ви тільки знали, як я сильно вас люблю”, далі жартома запитала я: “Скажіть мені, любі мої, з ким із вас я житиму, коли повернуся додому? Тиша, що запанувала в кімнаті, була відповіддю сама по собі. Здавалося, ніхто не очікував такого запитання
– Діточки, як добре, що ви у мене є! А з ким з вас я житиму, коли повернуся додому? – пригощаюся я за столом наїдками, які приготувала дочка з невісткою, […]
Та хто ж тебе там чекає? – казала мама, коли почула, що Світлана вирішила їхати в Польщу. – Он Оленка за Петра виходить, а ти за кордон чогось. – Мамо, не всім же вік біля плити стояти. Я хочу іншого життя. Гроші, досвід… побачу світ, – відповідала Світлана з впертістю у голосі. Світлана поїхала й справді добре влаштувалася: спершу мила посуд у ресторані, потім вивчила мову, закінчила курси і працювала в офісі великої компанії. Вона не хвалилася, але завжди допомагала родині: висилала гроші батькам, передавала речі, і навіть весілля Оленки частково оплачувала. А в Оленки було все так, як вона мріяла: весілля, чоловік Петро, гарне подвір’я, кури, корова, садок
Оленка й Світлана були рідними сестрами, але такими різними, як день і ніч. Оленка – тиха, домашня, з дитинства любила готувати, поралась на городі, мріяла про весілля в сільській церкві, […]
Привіт, Олено. Це твій батько. Той, що рідний, – незнайомий голос прозвучав в телефоні, хоча я вже і так зрозуміла хто це. Я не могла повірити, що через стільки років рідний батько з’явився в моєму житті. Він колись залишив мене з мамою, а тепер дуже просив, щоб я з ним зустрілася. Я вагалася, не знала, що робити, але таки прийняла рішення, про що шкодую тепер
Я сиділа у кріслі свого кабінету, намагаючись зосередитися на звіті, але думки постійно поверталися до вчорашньої зустрічі. Навіть зараз, коли трохи часу минуло, я відчуваю, що, напевно, моя історія не […]
Того дня я дуже втомилася на роботі, прийшла додому і просто заснула. Чоловік, коли повернувся з роботи, відразу мене розбудив, щоб я йому розігріла вечерю. Мені так прикро було, що він мене ні краплі не пошкодував, адже вечеря була приготовлена мною і він сам міг її спокійно розігріти, але вирішив розбудити мене, бо не шкодував. Я відразу встала, зібрала найнеобхідніші речі і поїхала ночувати до своїх батьків. Але вони мене розчарували дуже
Щиро кажучи, чомусь я зараз відчуваю, що, напевно, моя історія не буде новою. Але все ж мені дуже хочеться почути слушну пораду людей, яким буде шкода мене, саме у моєму […]
Вже два місяці Оленка жила у бабусі. Батько все рідше відвідував їх, розриваючись між роботою та лікарнею, де лежала на збереженні Жанна. Одного ранку, поки бабуся готувала сніданок, Оленка дивилася у вікно. Побачивши батькову машину, вона радісно закричала -Ба! Тато приїхав!
-Сашко, давай Оленку в дитячий будинок здамо! -Ти зовсім збожеволіла? Як це “здамо”? – Олександр здивовано глянув на дружину. -Ну як? Так і здамо! – Жанна змахнула кучері. – У […]
Марія стиснула зуби. Вона знала, що там нічого, крім картоплі та банок із соліннями, немає. Але сперечатися з Лідою було марно – та завжди домагалася свого. Повернувшись із банкою огірків, Маша поставила її на стіл.
Сонце вже стояло в зеніті, коли Маша, витираючи піт з чола, присіла на веранді. Літо видалося жарким, і вона зранку копалася на городі, намагаючись урятувати врожай від бур’янів. Чоловік, Ігор, […]
– Ярик, опудало! – вигукнув чоловік. – Закрутив дівчинці голову, набрехав діжку арештантів і злиняв! Ну, племінничок! Ну паразит! Зараз я до Алевтини подзвоню!
Автобус зупинився біля вказівника “Пашкове”. З автобуса вийшли двоє людей: місцева мешканка шістдесяти років Ганна Попова, та молода жінка з кругленьким животиком. Ганна підійняла дві досить важкі сумки й впевнено […]