Рубрика: Людина
— Це я твоя кохана жінка! — сказала вона, наголошуючи. — Хіба ти не говорив так, коли стояв переді мною на колінах, благаючи народити Максимку і прекрасно знаючи, що це не входило в наші плани? Ти пам’ятаєш це? “Я хочу, щоб моя кохана жінка народила мені цю дитину” — так ти повторював щодня, пам’ятаєш?! Хіба не я вже одинадцять років трясуся над Сашкомі знаю стільки, що сама можу працювати лікарем!
— Аню, я йду. Не можу так більше, — сказав Ігор, стоячи в дверях кухні суботнього ранку і спостерігаючи за тим, як його дружина готує сніданок для всієї родини. — […]
Вдаючи, що втомилася підніматися на третій поверх, Інна Ігорівна, повільно пересуваючись, крутила головою й одночасно оглядала, як ідуть справи з прибиранням та готуванням у найманій квартирі.
Рівно за два місяці по весіллі свекруха навідалася до молодих, не так щоб з перевіркою, а ніби розвідати, як справи, чи не потрібна її допомога. Вдаючи, що втомилася підніматися на […]
Стільки тут історій читала про різні ситуації в родині. І чесно, думала, що ці проблеми мене якось боком обійдуть. Адже моя свекруха жила взагалі в іншій області. Але от не так сталося, як гадалося. Два тижні тому до нас переїхала Василина Петрівна. Без попередження, без дзвінка.
Я ніколи не розуміла логіку свекрухи, чесно. Стільки тут історій читала про різні ситуації в родині. І чесно, думала, що ці проблеми мене якось боком обійдуть. Адже моя свекруха жила […]
Нещодавно я отримала у спадок від матері невеличку хату в селі на Львівщині. Останні місяці доглядала її, як мала бути. Батька давно нема, я одна в родині. А донька з зятем відмовлялися навіть гроші давати на ліки. Мовляв, своїх клопотів вистачає. Хоча я прекрасно розумію, що то Данило так підмовив мою Лєрочку. І от після похорону зять прийшов та поставив ультиматум щодо спадку!
Я пів віку прожила сама. Ні, я була одружена, але чоловік пішов із сім’ї через рік після заміжжя. Я тоді якраз народила доню. Наостанок Петро залишив нам із дитиною трикімнатну […]
Марія з чоловіком весь день працювали на дачі у свекрів. На вечерю Зоя Петрівна подала молоду картоплю із салатом. – А ви нам із собою не дасте молодої картоплі? – наважилася спитати Марія. – Не дам! – несподівано сказала свекруха. – Чому? – здивувалася невістка, але вона навіть уявити не могла, що відповість їй свекруха
Після народження їхньої доньки Софії життя Марії та Андрія змінилося назавжди. Поява дитини додала нових турбот, але й принесла радість, яка згуртувала подружжя. Однак питання дачі та стосунків із батьками […]
Ми батьки, і це наш обовʼязок – допомогти сину, – благала Анна чоловіка, але Микола стояв на своєму. – Я своє слово сказав, хата у нас є. Це стало справжньою тріщиною у родині. Ганна та Микола жили в селі, в своїй хаті разом з дітьми. Справжнє напруження почалося, коли Андрій заговорив про те, що хоче будувати окрему хату. – Тут будинок є, живи собі, – відмахнувся Микола. – А я хочу жити сам. Щоб не казали мені, коли вставати і як щось робити, – відповів син. – То йди й будуй. Тільки не проси допомоги, – різко кинув батько
– Ми батьки, і це наш обовʼязок – допомогти сину, – благала Анна чоловіка, але Микола стояв на своєму. – Я своє слово сказав, хата у нас є. Це стало […]
Поки дружина була в лікарні, він усе думав як жити далі. Потім узяв себе в руки, він завжди був сильним, каменем, як говорила його Галя. Він сам про неї піклуватиметься, все робитиме сам. Вони давно живуть разом, золоте весілля давно відзначили. Будь-яке в житті бувало, і дружина його виходжувала після аварії, на ноги поставила. А він що не зможе чи що? Він все продумає, щоб їй було зручно, головне, щоб їй боляче не було і духом не впала. І лежачи можна жити.
Дід Семен вийшов з електрички, трохи постояв, після довгого сидіння ноги відмовлялися йти. Народ швидко розбрівся у різні боки, у будь-якому напрямку були дачі. Йому треба було перейти залізничний міст […]
Тату, чи не міг би ти допомогти? Я підрахував – треба десь шість тисяч доларів. Може, зможеш позичити? Я потім віддам. Петро Васильович довго мовчав. Потім підвів погляд. – Сину. У мене нема таких грошей. І навіть якби були, я б не дав. Остап спалахнув: – Як це – не дав? То ти не хочеш мені допомогти на найважливіший день у житті? – Весілля – це не найважливіше. Важливіше – як ти з Наталкою житимеш далі. А на гулянки я грошей не даю. Якщо не маєш сам – живіть скромніше
Остап був звичайним хлопцем із провінційного містечка. Вивчився в технікумі, пішов працювати на будову, де швидко здобув авторитет як відповідальний і вправний майстер. У двадцять шість він зустрів Наталку – […]
— Надю, можна я тебе проведу? Одразу скажу, що я давно розлучений, але якщо тебе чекає вдома чоловік, то… просто проведу, тому що вже пізно… Олексій провів Надю до будинку, але наступного дня вони знову зустрілися й більше вже не розлучалися… — Надіє Сергіївно, ви така, виявляється, красива! Ми так з Дмитром за вас раді, а щасливою бути можна в будь-якому віці, це не забороняється!
— Я на зустріч “Тридцять років закінчення інституту” не піду, у мене потім депресія буде! Нехай ідуть ті, хто щороку ходили, їм не помітно, як вони змінилися, — на дзвінок […]
— Два роки тому від мене пішла дружина. Сказала, що їй набридло жити від зарплати до зарплати. Вона познайомилася з кимось в інтернеті, забрала доньку і поїхала в Німеччину, до старого і багатого німця. — Ти ж начебто пішов? Кинув дружину і сина. Чого так швидко повернувся? Чи вигнали? – Чоловік із викликом подивився на Бориса.Вони виглядали як два півні, що рвуться в бій.
Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять років разом, […]