Рубрика: Людина
Брат наказав сестрі продати квартиру і поділити суму між ними, оскільки він їхав закордон по роботі. Але він так і не зрозумів, що було у сестри на думці
Карина завжди і заздрила старшому братові білою заздрістю. “Мій брат закінчив школу із золотою медаллю!”; “Сашка чудово розбирається в комп’ютерах!”; “Братика покликали працювати в американську фірму!” – хвалилася вона перед […]
— Ну, от. Сама й знаєш усе, — не став відпиратися дід Петро, — а я потім віддам. І нікому про вас зі Славком не скажу, що він тебе бачив на річці майже голу… — Що? — Валя округлила очі і замахнулася на діда доріжкою, — що ти там міг бачити, старий пень, коли нічого й не було! Ось так і розносять плітки
Валентина та Олег були одружені п’ять років, а їхні стосунки й досі залишалися такими ж ніжними, як після весілля. Ще б пак! Усе селище гуляло на їхньому святі, багато хто […]
Ольга з чоловіком їли кашу і пили каву з булочками з власної пекарні. Раптом у двері постукали. – Діти? Ще зовсім рано… – здивувалася Ольга. Вдень мали приїхати дочки Ольги з онуками і син Геннадія. Вихідний же ж. Геннадій уже встиг замаринувати м’ясце, а більше нічого й не треба. Все в них є… – Діти до нас не стукають, а просто радісно забігають у будинок, – сказав Геннадій Ользі, а потім гукнув: – Відкрито! У будинок зайшов якийсь чоловік із хлопчиком. Ольга придивилася хто то й ахнула від несподіванки
Ольга збирала огірки у своїй великій новій теплиці. Вона завжди робила це рано-вранці, потім вмикала воду і поливала всі рослини перед спекотним днем. Вставати доводилося рано, але це була звичка, […]
— Моя тобі порада: не називай директора на ім’я-по батькові, він цього не любить. Звертайся до нього просто «Макс». — Якось одразу не зможу, хоча б Максим. — Ну нехай Максим
— Вітаю, Максиме Володимировичу, а я до вас із заявою, мене в рекламний відділ беруть, — Аня стояла на порозі маленького кабінету директора телекомпанії. — Хто бере? — не відриваючи […]
— А ти точно мене не знаєш? — запитала вона, коли Кама вийшла по воду. — У тебе дуже знайоме обличчя. Я затримала дихання. — Я… колись заходила в одне кафе, де ви з дочкою сиділи. Можливо, звідти. — Можливо, — сказала вона, не відводячи очей. — Але знаєш, я люблю правду більше, ніж ввічливість. Якщо ти — це та, про кого я думаю… просто будь доброю до Ками. Вона вийшла з кімнати, залишивши мене зі столом, чаєм і запитаннями.
— Щоб через три дні тебе і всіх твоїх речей не було в моїй квартирі! — гримнула, наче блискавиця пройшла по моєму тілу, хазяйка, й різко грюкнула дверима. Я стояла […]
– Я не повинна утримувати твого брата-утриманця! – Голос Інни став різким. Але Влад стояв на своєму
– Тоді поверни мені мою зарплату! Я сам вирішу, кому допомагати! – Закипів Влад. Тяжкі свинцеві хмари низько нависли над містом, ніби сама природа співчувала чужій біді. Небо було щільним, […]
— Це вона, так! А чому вона лежить на підлозі в нашому магазині? Спить чи що… — Це фото зі справи. Дівчину позбавили життя. Вона була продавчинею. Мабуть, до вас працювала. — Зачекайте! Ви про що? Я її на власні очі бачила, вона говорила зі мною! Може, просто схожа?
— А ти в нас хто? Продавчиня! От і продавай! І продавай краще. І частіше! І будь люб’язнішою… Де я гроші на камеру візьму, якщо ти замість спілкування з покупцями […]
– Тобто, ти отримуєш квартиру, а я маю доглядати бабусю? – Олеся вже не приховувала ні агресії, ні болю
– Люба, кажи швидше, що там у тебе. У мене купа справ, а ти раптом вирішила мене по кафешках тягати! – роздратовано пробурчала Валентина Павлівна, грюкнувши сумкою об край столу. […]
Квартира, в якій жила Наталя з дітьми, була колишньої свекрухи. Тож Юрій шантажував: подасть на аліменти — буде без житла
Дні Наталі були майже однаковими. Час минав, а нічого не змінювалось. Що робити далі, вона просто не знала. На її шиї троє дітей, а чоловік кинув її з третім немовлям […]
Марина їхала маршруткою з ринку. Купила продукти, ще щось для дому. Було багато сумок, гаманець лежав у боковій кишені. Коли вона дісталася додому, Марина зрозуміла, що гаманець зник. Разом із усіма грошима, які вона якраз зняла з банківської картки. Жінці було дуже прикро, вона чекала дитину, попереду було багато витрат – коляска, колиска, одяг для малюка. І хоч чоловік намагався її заспокоїти, Марина знала – грошей на найближчий час обмаль. І якось так усе навалилось – і втома, і тривога, і сором за свою неуважність. Увечері наступного дня у двері постукали. – Олексій Іванович? – здивувалася Марина, коли побачила свекра
– Це ж треба, який неприємний чоловік, – думала Марина про свого майбутнього свекра. – Добре, що хоч Стас на нього зовсім не схожий. Коли Марина виходила заміж за Стаса, […]