Рубрика: Людина
У Марії не стало бабусі. Вона поїхала в село на поминки. Там вона зустріла свою матір. Її Марія бачила вперше в житті… Вже якийсь час мати жила в будинку бабусі. Туди вона привела й батька Марії… Після поминок мати підійшла до Марії. – Нічого собі, гарна дівка яка в нас! – сказала вона до чоловіка. – Дивись, це Марійка – дочка твоя! Той дивився на дочку байдуже. – Кажуть, ти добре влаштувалася в місті, – продовжила мати. – Тепер послухай мене… Вона підійшла ближче до Марії і щось зашепотіла. Марія слухала і не вірила своїм вухам
Щастя своє знайшла Марія тільки у п’ятдесят років. І знайшла вона його у гостях у Віри, яка все життя була їй справжньою подругою і допомагала у скрутні часи. А тут […]
Ольга посмажила сирники на сковороді, дістала баночку малинового варення, накрила стіл. – Йдіть вечеряти! – сказала вона чоловіку та сину, які дивился телевізор в кімнаті. Андрійко швидко скочив і побіг на кухню. – Ти йдеш? – запитала Ольга, помітивши, що чоловік не спішив підійматися з дивану. Чоловік не відповідав. – Вадиме! Ти чуєш! – гукнула вона. – Все! Не можу більше! Я йду! – раптом сказав Вадим. – Що ти таке говориш? – перепита Ольга. – А ти наче сама не знаєш, що відбувається! – тихо сказав чоловік. – Та що ж сталося? Поясни! – Оля здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи
– Все! Не можу більше! Оля, я не розумію, що з нами сталося? – після чергової сварки з дружиною Вадим взяв себе в руки і говорив спокійно та впевнено. – […]
Олег після роботи вирішив відвідати свою бабусю та завезти їй продукти. По дорозі він заїхав у магазин, купив все необхідне. Вже за годину, Олег сходами піднімався до квартири Ніни Михайлівни, з важкими пакетами у руках. Чоловік натиснув на дверний дзвінок. – Привіт, Олежик, – усміхнулася бабуся, побачивши внука. – Привіт, бабусю. А я ось тобі продуктів купив, – повідомив внук. – Дякую. Постав на кухні, – скомандувала Ніна Михайлівна. Олег пройшов коридором, зайшов на кухню і застиг від побаченого. – Бабусю, це ще що таке? – тільки й сказав він, нічого не розуміючи
– Вибач, може допоможеш мені підібрати взуття, у мене очі зовсім розбіглися, не знаю, що й поміряти! Віра озирнулася і подумала – ну чому до неї завжди тільки матусі з […]
Коли вдалося позбутися непроханих гостей, Юля чомусь розплакалася, налякавши дочку, але зупинитися ніяк не могла: сльози лилися самі, вперше, напевно, з того дня, коли чоловік зібрав речі і повернувся до мами, залишивши її одну, при надії, в щойно купленому будинку.
Юлю заштовхали в машину так вправно, що вона навіть не встигла пискнути. Та й не думала вона, що в наш час таке можливо. Працювала Юля в санаторії, куди доводилося їздити […]
– Аню, можна тебе попросити? – дядько Боря взяв її за руку. – Просто іноді приходь, посидь зі мною. Мені важко бути одному, а наймати доглядальницю не хочеться. Не люблю чужих людей. – Не щодня, дитинко. У тебе своє життя. Але іноді… просто поговорити з тим, хто бачить у мені людину, а не гаманець…
Ганна стояла біля вікна своєї квартири й дивилася на жваві вулиці міста. Шість років тому вона приїхала сюди з Полтави з однією валізою та твердим наміром збудувати кар’єру. У ті […]
Гості почали помічати дивну поведінку господаря будинку. Подруги Олени переглядалися, сусіди шепотіли. Свекруха, втім, вдавала, що нічого незвичайного не відбувається. Олена відійшла на кухню під приводом принести торт. Стояла біля столу, дивлячись на святковий торт із сорока п’ятьма свічками.
Олена стояла біля дзеркала у спальні, поправляючи волосся. Сорок п’ять років – вік, коли жінка або остаточно здається, або починає жити наново. Вона провела долонею по обличчю, відзначаючи ледь помітні […]
Це все могло бути моїм, – думав він, – і тільки моїм. Якби не підступність Лідії. І як це їй вдалося втертися в довіру до моєї мами? У будь-якому випадку, ще не все втрачено. Я знову на ній одружуся, а потім зроблю все, щоб духу її в моїй квартирі не було
— Уявляєш, Ніна Павлівно не знає, що ми з Аркадієм розлучилися, — сказала Ліда. Ліда вимкнула телефон і злякано подивилася на подругу. – Та ти що?! – Вигукнула Белла. — […]
Залишили ключі квартири свекрухи, щоб та поливала квіти, допоки нас не буде вдома. Але коли ми повернулися додому, на нас чекав ”сюрприз”
Моя свекруха така жартівниця, ви б знали! Якось перед відпусткою ми залишили матусі мого чоловіка ключі від нашої квартири, щоб вона поливала наші рослини, якими у нас вся квартира обставлена. […]
– Не буде в тебе щастя в житті, Маріє, доки доброти не навчишся! Таку злидню, як ти, ще пошукати треба! – Віра Іванівна глянула сердито, встала й зашкутильгала до під’їзду, там обернулася й дотепно припечатала: – І я тобі більше не подруга! Хоч захлинись своєю отрутою на самоті!
– Не буде в тебе щастя в житті, Маріє, доки доброти не навчишся! Таку злидню, як ти, ще пошукати треба! – Віра Іванівна глянула сердито, встала й зашкутильгала до під’їзду, […]
— Ви мене пам’ятаєте?, — запитав хлопець на порозі, тримаючи в руках пакет із гречкою й печивом. — Ні, — відповіла я, хоча серце вже підказувало: цей несподіваний візит змінить щось назавжди
— Ви мене пам’ятаєте?, — запитав хлопець на порозі, тримаючи в руках пакет із гречкою й печивом. — Ні, — відповіла я, хоча серце вже підказувало: цей несподіваний візит змінить […]