Рубрика: Людина
– Микито, ти маєш забрати заяву! Я дізнавалася, що справу можуть припинити, якщо ми порозуміємося! – Іро, а я не хочу розумітися з людиною, яка позбавила нас даху над головою!
Арина та Микита одружилися зовсім недавно. Вони не хотіли скликати на весілля три села, батьки й з того, і іншого боку начебто погодилися з ними. Але поступово, в міру того, […]
І що тому Івану треба? Бач, який, ніхто йому не підходить, – шепотіли односельці за спиною, коли почули, що знов дружина від нього пішла. А Іван просто жив. Працював на господарстві, допомагав сусідам, читав вечорами старі книжки, що залишилися ще від тата. Іноді думав: може, не судилося? Може, сам такий – із серцем, яке не для кожного відкриється? Одного серпневого дня, коли він привіз мед у місто на ярмарок, підійшла жінка – років тридцяти восьми, в світлій сорочці, з книжкою в руках. Запитала про липовий мед
– І що тому Івану треба? Бач, який, ніхто йому не підходить, – шепотіли односельці за спиною, коли почули, що знов дружина від нього пішла. Іван завжди був чоловіком видним […]
— Там одкровення, фантазії різні. Я думала, що такою дурницею хлопці страждають у підлітковому віці, а виявляється, ні. Дорослі сімейні чоловіки теж, виявляється, страждають. Пише про свою колегу. Детально. Як вона виглядає, як усміхається, як він уявляє… ну, всяке. Прямо розписує
Життя Алли останніми днями перевернулося догори дном. Вона вважала свій шлюб міцним і надійним, а тут… І начебто не зрада, а жити як раніше вже не виходить. — Олено, я […]
— А ви взагалі гостей збираєтесь обслуговувати? — родичі чекали на розкішний столичний прийом, а отримали те, що заслужили
— А ви взагалі гостей збираєтесь обслуговувати? — родичі чекали на розкішний столичний прийом, а отримали те, що заслужили. Марина дивилася на звіт, цифри розпливалися перед очима. Одинадцята вечора, а […]
“І в кого Любочка така жвава, самовпевнена. Хто їй у голову втовкмачив, що вона сама може брати від життя все, що забажає?” – думала Маня. – “Як би не розчаруватися Любочці, адже в житті не все залежить від наших бажань”. Маня намагалася застерегти Любусю від такого підходу до всього, але та лише відмахувалася.
– Донечко моя, бідолашна, – ридала і голосила Маня над своєю новонародженою донькою, – заздалегідь знаю твою жіночу долю, крихітко моя. Дівчинка жадібно смоктала материнське молоко і морщила носик. З […]
Катя прокинулася від дзвінка будильника. Швидко привела себе в порядок, вийшла на кухню, і взялася готувати сніданок. Відкрила холодильник. – Так… Не густо…Доведеться в магазин йти, – сказала сама до себе жінка. Вдягла джинси, футболку, закрутила гульку на голові, без макіяжу, вийшла із квартири. На сходовому майданчику стояла дівчина. – Катя? Привіт. Ніяк не наважуся натиснути на кнопку дзвінка… Я Юля…, – розгублено сказала гостя. – Вибачте, ми знайомі? – здивувалася Катя. Але Катерина навіть уявити не могла, навіщо прийшла ця дівчина.
Катя прокинулася від дзвінка будильника. Швидко привела себе в порядок, вийшла на кухню, і взялася готувати сніданок. Відкрила холодильник. – Так… Не густо…Доведеться в магазин йти, – сказала сама до […]
Так Костя і опинився в дитячому будинку. Родичі в нього, звісно, були, але чомусь ніхто з них не поспішав його прихистити
Костик сидів в інвалідному візку й дивився крізь запилене скло на вулицю. Йому не пощастило: вікно лікарняної палати виходило у внутрішній двір лікарні, де був затишний сквер із лавочками та […]
Зоя з мамою приїхали в гості до дідуся та бабусі. У них Зоя була вперше в житті. Вони піднялися на поверх. Раптом двері в квартиру відкрилися і Зоя побачила високу строгу жінку. Мама взяла валізу і зайшла в квартиру. Зоя зайшла слідом. Вона вже здогадалася, що двері відкрила її бабуся… – Ну чого стоїш? – сказала бабуся не дуже привітно. – Проходь у кімнату. Зоя не ворухнулася. З кімнати вийшов високий сивий чоловік. – Це твій дідусь Іван, – сказала мама Зої. – Ось тут її речі, тут іграшки… – це вже звернулася вона до бабусі. – Розберемося, – сухо відповіла старенька. І тут раптом Зоя все зрозуміла!
Зоя з мамою приїхали в гості до дідуся та бабусі. У них Зоя була вперше в житті. Вони піднялися на поверх. Раптом двері в квартиру відкрилися і Зоя побачила високу […]
— Ну так, добра, звісно зі мною зручно, — добродушно усміхається Наталка, — Ми поки тут влітку гостюємо, я і готую на всіх, і посуд мию. Та мені й не важко, всі ж працюють, а я поки ще в декреті сиджу з нашим Сашком. Вранці, ні світ ні зоря, Наталку будив Сашків рев, він вимагав молока. Наталка хапала сина на руки і бігла на літню тераску його годувати, щоб не будити свекруху зі свекром і Вітю. Їм ще рано на роботу вставати.
Коли Наталка зібралася заміж за парубка з села, батьки її спершу намагалися відмовити. — Наталочко, Вітя нам навіть симпатичний, але ви з ним такі різні, ти не зможеш так жити, […]
А потім подумала: може, це зі мною щось не так? Може, треба бути “моднішою бабусею”? Купити той Wi-Fi, встановити якісь ігри… Але в ту саму мить я згадала, як ми з Ігорем ще двадцять років тому клали цю підлогу. Як разом саджали яблуні. Як він казав: “Катю, твоя хата – це твій світ. І хто захоче – зрозуміє”.
У мене на руках було рівно 8 000 гривень, і я ще навіть до пенсії не дотягнула, а вже дзвонила донька: “Мамо, виручай”. Виручай – це значить, бери онуків на […]