Рубрика: Людина
Ольга ще встигла повідомити матір, що чекає на дитину, а потім гірко плакала, обіймаючи чоловіка, і прощаючись з єдиною рідною людиною. Більше рідні в Олі не було. Батька її не стало, коли вона була маленькою, а мама Ольги була сиротою. Батьки Олега Олю прийняли одразу і без застережень. Поважна, добра, завжди готова допомогти, вона підкорила їхні серця своєю безпосередністю.
— Не буду я з нею жити, батьку! Не змусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання зустрів?! – […]
Скільки себе пам’ятає, Марія завжди мріяла про синів. Тоді коли її подруги хотіли виховувати донечок-подруг, з якими можна буде разом куховарити і ділитися таємницями, вона уявляла себе мамою хлопчиків.
.Скільки себе пам’ятає, Марія завжди мріяла про синів. Тоді коли її подруги хотіли виховувати донечок-подруг, з якими можна буде разом куховарити і ділитися таємницями, вона уявляла себе мамою хлопчиків. Здавалося, […]
— Ти знову копаєшся в тій шухляді, Надю? — мамин голос був слабкий, але точний, як завжди. А я просто шукала трохи спокою в звичному безладі — і натрапила на правду, яка змусила мене зібрати рюкзак і вирушити туди, де все колись почалося. І навіть тоді я ще не здогадувалась, що саме там на мене чекатиме
— Ти знову копаєшся в тій шухляді, Надю? — мамин голос був слабкий, але точний, як завжди. А я просто шукала трохи спокою в звичному безладі — і натрапила на […]
Наступний день був насиченим. — У банку сказали, хтось намагався зняти гроші з заблокованої картки, — Марина розмішувала цукор у каві. Повільно. Спокійно. Віка здригнулася: — Та я… я просто код неправильно ввела. Ти ж знаєш, у мене з цифрами біда. — Знаю. Тому й здивувалася. Ти ж пін-код напам’ять знаєш..
Телефон Андрія лежав екраном вниз. Марина потягнулася вимкнути його будильник — і побачила повідомлення. «Віка. Пропущений дзвінок. 03:14». Рука завмерла над екраном. У горлі пересохло. — Андрюш, вставай, — вона […]
Ви оформили на мене кредит? Без мого відома?Галина Петрівна ніби зменшилась у розмірах, зіщулилася. Вся її владність раптом випарувалася.— Олені потрібні були гроші… Терміново… На операцію…– Мамо, ти що наробила? – Олег схопився за голову. — Це ж… це кримінальна стаття!– Я збиралася повернути! — свекруха розридалася. — Олена обіцяла віддати за місяць! Я б закрила кредит, ніхто б навіть
Марина стояла біля плити, помішуючи борщ, коли почувся звук ключа в замку. Двері відчинилися, і до квартири увійшла Галина Петрівна з двома важкими пакетами. Мариночко, я тут продуктів на ринку […]
Але я вирішила розробити все з м’ясом, хай там буде хоч запах, але я буду таки їсти те, що хочу. Отак я розробила, поки вони поралися по господарці, то я вже й наліпила. Свекор за звичкою за макітру та до столу, наївся. Далі сів мій чоловік їсти, що батько не доїв та просить добавки. Я й підсипала, а він вкусив і такий здивований. А я тільки усміхаюся.
Я застала на кухні картину: свекор витягнув з борщу кістку і наминає. Сам. А я тоді й питаю: «А що ми будемо їсти?». Наївна була, вперше в невістках, вперше в […]
– Таню, ти серйозно? Ти теж всі ці роки вважала мене щасливою? Хоча я і сама так думала. І тільки зараз зрозуміла, ким була насправді: робочою конячкою. Я навіть не знала, що можна жити по-іншому, коли життя в радість!
— Людко, ти зовсім розум втратила на старості років! У тебе онуки вже до школи ходять, яке весілля? — такі слова я почула від сестри, коли сказала їй, що виходжу […]
— Ну, знаєш, чоловіки іноді… дивні. Може, це й справді просто його спосіб справлятися з чимось. Але я тебе розумію, мені б теж було огидно таке читати. А що ти вирішила? Розлучення, серйозно? «Руйнуєш сім’ю через дрібниці, — каже, — хіба мало що чоловікам у голову приходить». Мовляв, у них з батьком Сергія теж всяке бувало, але вони ж 40 років разом, і нічого, вижили.
Життя Алли останніми днями перевернулося догори дном. Вона вважала свій шлюб міцним і надійним, а тут… І начебто не зрада, а жити як раніше вже не виходить. — Олено, я […]
Вона не звикла до такого натиску. Її власна родина була тиха, спокійна – вони з батьками завжди домовлялися заздалегідь, поважали чужий простір. А тут… Ліда поводилася так, ніби дача належала їй. На обід Маша знову насмажила картоплі, нарізала овочів і почала ще одну банку солінь. Ліда, вийшовши з ванної в халаті Марії, подивилася на стіл із легким розчаруванням.
Сонце вже стояло в зеніті, коли Маша, витираючи піт з чола, присіла на веранді. Літо видалося жарким, і вона зранку копалася на городі, намагаючись урятувати врожай від бур’янів. Чоловік, Ігор, […]
— Ну, як твої справи, двічі бабусю? — з порога усміхався Єгор Сергійович, — вся в бігах, у турботах… Так, не дожив мій син до весіль дочок. Але й не думав, напевно, що твої улюблені дівчатка так тебе ображати стануть. — Та що ти таке кажеш? З’їхав зовсім, чи що, Сергійович? — замахала руками Надя, — у нас все добре
Надія Іванівна була щаслива у шлюбі. Жили вони з чоловіком мирно й спокійно, виховували двох дочок. Та в одну мить усе змінилося, коли чоловік не пережив чергового погіршення по здоровʼю. […]