Рубрика: Людина
Мамо, тобі не здається, що в 72 роки таке витворяти – то вже занадто! – Коли ненька повідомила мені про свої плани – я вухам своїм не повірила. Розумію, що життя коротке і всіляке таке, але всьому має межа бути. Врешті, що ж люди скажуть?
Останнім часом з моєю мамою щось коїться. А почалось все два роки тому, коли не стало тата. В нього раптово стався інсульт. Ненька дуже важко все те пережила, батько був […]
– Скільки можна твоїй мамі, кожен вихідний до нас ходити і все перевіряти, Марино, мені це набридло
– Андрію, а що це у ванній лампочка не світить, зовсім не стежиш за квартирою, – обурено сказала Зоя Павлівна. – Забуваю купити, що ж ви через таку дрібницю, починаєть, […]
Марія приготувала вечерю, накрила стіл. Дістала з шафи сукню, яка колись так подобалася Олегу. Вона справді чекала цього вечора. Їй здавалося: це шанс поговорити, повернути тепло. Він прийшов пізно. – Пробач, затримався. Знову ці наради. – Ти… ти хоч пам’ятаєш, який сьогодні день? – ледь чутно запитала вона. – Що саме? – і в його очах промайнуло розгублення. Марія сіла за стіл і мовчала. Не плакала – просто більше не хотіла говорити. А він вийняв із сумки коробочку
Марія прокидалась раніше за всіх. Не тому, що любила ранок – просто знала: інакше все завалиться. О шостій вона вже була на кухні. Кава – як звичка. Тостер – як […]
Орися про зраду дізналася несподівано. Ні, їй не чужі люди це донесли, про це їй розповів сам її чоловік. Кирило все розказував, як було, а Орися сиділа і мовчки слухала його. Колись, коли вона була молодою, вона б розвернулася і пішла б, а зараз розуміла, що потрібно пробачити – пробачити заради дитини, заради сім’ї. І все наче добре у них було, стали жити ще краще ніж раніше, а потім про все дізналася рідня
Якби Орисі хтось колись сказав, що вона залишиться з чоловіком після зради, вона б ніколи в житті в це не повірила б. Ніколи. А сьогодні. Вона миє підлогу, на плиті […]
Алла поїхала рано-вранці. А за день – приїхав Тарас. – Де вона? – Пішла, бо не хоче ставати між тобою і кимось іншим, – відповіла Ганна. – Це правда, що ти заручений? – Розумієте, я справді зустрічався з Оленкою, але офіційно пропозиції їй не робив, бо не був упевнений, що це саме ця жінка, яка мені потрібна. А потім я побачив Аллу і наче пропав. Я без неї уже тепер точно не зможу. – Синку, таке життя. Тільки тобі вирішувати з ким бути. Він нічого не сказав. Тільки глянув у бік дороги і сів на мотоцикл
Бабі Ганні було вже за сімдесят. Дітей вона не мала – так життя склалося. З чоловіком прожили недовго, його рано не стало. А далі – робота, город, худоба, кури, та […]
— Олеже, ти тако на дивані не лежи, а бігом до Мар’яни! — гримнула вона, ставлячи кошик на стіл. — Вона спадок отримала, кажуть, від баби своєї з міста.— Мамо, та яка Мар’яна? — буркнув він, не відриваючи погляду від книги. — Я ж казав, у мене свої плани
Сонце ледь пробивалося крізь густі хмари, що нависали над селом, коли Ганна, міцна жінка з мозолистими руками й гострим язиком, увірвалася до хати, де її син Олег ліниво розвалився на […]
Світлана подивилася на стіл, потім на Анну, потім на чоловіка. — Зрозуміло, — сказала вона. — Діти, збираємося додому. — Як додому? — обурився Валерій. — Ми ж тільки прийшли! — Валеро, — тихо, але твердо сказала Світлана, — йдемо додому. Нам потрібно поговорити. — Та про що говорити? Вони нас просто так виганяють!
Дзвінок у двері пролунав саме в той момент, коли Анна нарешті сіла за чашку чаю після довгого робочого дня і хатніх справ. Вона навіть не поглянула у вічко — за […]
— Антоне, — покликала вона тоді обережно, намагаючись не звучати докірливо, — може, ти свою тарілку сам помиєш? Він не відірвався від екрану. Великий палець автоматично прокручував стрічку — обличчя, котики, меми. — Зараз… — промовив розсіяно, навіть не глянувши в її бік. — Ти ж бачиш, який у мене був день. День. У нього завжди був «якийсь день».
— Ти захворіла? Що з тобою сталося? Тут же… тут же неможливо перебувати! Олена спокійно, майже з цікавістю, подивилася на чоловіка. — Нічого, — сказала вона рівним голосом. — Просто […]
Бабі Ганні було вже за сімдесят. Дітей вона не мала – так життя склалося. З чоловіком прожили недовго, його рано не стало. А далі – робота, город, худоба, кури, та й ото вся доля. Люди казали, що вона добра, хоч і мовчазна. Зналася на травах, лікувала сусідів, до церкви ходила щонеділі.
Бабі Ганні було вже за сімдесят. Дітей вона не мала – так життя склалося. З чоловіком прожили недовго, його рано не стало. А далі – робота, город, худоба, кури, та […]
– Мамо, ми до юриста ходили: та квартира була твоя, а цю ви з батьком у шлюбі купили, значить, половина була його. А з його половини мені ж має щось дістатися, – сказав Віталій. – Так, а твій батько, виявляється, був дуже передбачливою людиною. Пам’ятаю, він мені сказав: «Давай, кохана, я свою частку тобі подарую. Хто знає, що далі в житті може статися». Ось і сталося – син прийшов матір з квартири виставляти, права свої пред’являти. Моя це квартира, Віталію.
Зоя Петрівна жила одна в невеликій двокімнатній квартирі, яку вони купили собі всього за три роки до того, як її чоловік – Олексій Семенович – залишив свою Зою вдовою. До […]