Рубрика: Людина
Марино, і не соромно тобі обманювати мене? Сказала, що Андрія на зміну викликали. Але я знаю, що він зі своїми друзями був! З Артемом та Стасом. До першої години ночі, – сказала Раїса Вікторівна так, ніби щойно викрила невістку в зраді.
– Марино, і не соромно тобі обманювати мене? Сказала, що Андрія на зміну викликали. Але я знаю, що він зі своїми друзями був! З Артемом та Стасом. До першої години […]
Аліна несподівано прийшла додому в обід. Їй треба було переодягнутися. Вона зайшла в квартиру, не знаючи, що її чоловік Руслан теж удома. – Діано, ага, я поки що без роботи і зараз приїду до тебе! – раптом почула вона голос чоловіка. – Моя вже шукає мені гарне місце. Вона ж у мене пробивна, ха-ха-ха! Ага, легковажна жіночка. З начальством вміє домовитися. Та я знав, з ким одружився, бо сам я людина порядна, таким, як я жити важко. А з такою жінкою я завжди в шоколаді буду! Руслан знову неприємно засміявся. Аліна гримнула дверима. Руслан аж з дивану скочив від несподіванки.
Аліна несподівано прийшла додому в обід. Їй треба було переодягнутися. Вона зайшла в квартиру, не знаючи, що її чоловік Руслан теж удома. – Діано, ага, я поки що без роботи […]
– Іване, ти мене кинув, зрадив. Ні, навіть не так. Ти зрадив нашу сім’ю, наше кохання, наш шлюб. А ми ж вінчалися. Пам’ятаєш
– Ти себе хоч у дзеркало бачила? Іван заїхав додому на п’ять хвилин, щоб забрати дружину і їхати на корпоратив. Але побачивши її, одразу передумав. І куди він раніше дивився? […]
Кошеня було руде, пухнасте, але худеньке. Тремтіло у руках. Тимко підняв голову, коли побачив нас. Підійшов, понюхав малюка. А потім акуратно взяв його в зуби й поніс у будку. Поклав на підстилку. Ліг поруч, згорнувся довкола. Кошеня пискнуло і пригорнулося до теплого боку. – Дивись, – шепнув Сашко. – Як колись Марта…
– Марто, кинь це! – крикнула я, побачивши, що наша вівчарка щось тримає в зубах біля хвіртки. Була сьома ранку, я вийшла погодувати курей. Марта зазвичай зустрічала мене біля ґанку, […]
Червоним було все – західне небо, відблиски на шибках, навіть шкіра здавалася червоною.Вона не знала, чого сюди приїхала. Нерозумно все це було. Треба просто зараз розвернутися і поїхати. Але вона стояла біля величезного торгового центру серед молоді, що снувала туди–сюди, і чекала.
Червоним було все – західне небо, відблиски на шибках, навіть шкіра здавалася червоною.Вона не знала, чого сюди приїхала. Нерозумно все це було. Треба просто зараз розвернутися і поїхати. Але вона […]
— Ну що тобі, мамо, — бубонів Миколка, — рух – це життя, — коли Ірина Борисівна поскаржилася на втому і сказала, що вона вже не в тому віці, щоб цілий день стежити за трьома дітьми, готувати, прибирати. — Мамочко, — каже Миколка, — адже ти все це так добре робиш! Я їм їжу, приготовлену твоїми дбайливими руками
Оленка співала від щастя, ще б пак! У неї тепер була своя квартира, власна оселя, без злої господині, що вимикала світло об одинадцятій, стояла над душею і вимикала газ під […]
Олена та Максим одружилися. Після церемонії усі зібралися у ресторані. Тамада оголосив, що настав час для вручення подарунків та привітань. Першими підійшли батьки Олени та вручили пухкенький конвертик. – А тепер слово батькам нареченого! – весело промовив тамада. Валентина Петрівна піднялася з-за столу, її чоловік пішов за нею. Вони підійшли до молодих. – Вітаємо вас, з цим радісним днем! Прийміть від нас цей скромний подарунок, – сказала Валентина Петрівна до сина та невістки. Всі гості глянули на подарунок батьків нареченого і застигли від побаченого.
Олена та Максим одружилися. Після церемонії усі зібралися у ресторані. Тамада оголосив, що настав час для вручення подарунків та привітань. Першими підійшли батьки Олени та вручили пухкенький конвертик. – А […]
Я була здивована, коли після 13 років шлюбу мій чоловік оголосив про бажання розлучитися. Але ще абсурднішими були його вимоги.
Я була приголомшена, коли Мирон оголосив, що йде від мене. За 13 років ми пережили разом багато бурь, і я думала, що наш зв’язок вже непорушний. Незабаром по закінченні роботи […]
Ось так, Тетянко, життя то раз – і пролетіло. От тільки лазив Федько по деревах, сорочині гнізда руйнував, а озирнутися не встиг… як того й дивись, щоб сорока гнізда на голові не звила. Вже немає в живих ні діда мого, ні батька з матір’ю, ровесники вже давно там
Дівчина сиділа на лавочці біля автовокзалу, чекаючи до самого вечора. Вона вже сходила до кулінарії, купила собі смачне печиво та пляшку лимонаду. У дівчини була книга, тож час мав пролетіти […]
– Ми тебе сімнадцять років годували, одягали, навчали! Тепер твоя черга працюватиме на нас, – сказала бабуся
Лара завжди жила з мамою та бабусею. Тато в неї, звісно, був, але дівчинка його ніколи не бачила. – Тато? – Усміхнулася на питання шестирічної онуки бабуся. – Є. Тільки […]