У маршрутці було тихо. Люди їхали на базар, хтось в лікарню, інші – мовчки вдивлялися у вікно. Марійка присіла біля вікна, дістала навушники і вже хотіла поринути у музику, як раптом почула: – Дитино, вибач, що турбую. Ти не знаєш, де тут шістнадцята школа? Дівчина зняла навушник. Перед нею стояла літня жінка з торбинкою, у старенькому пальтечку, з поглядом, який одразу викликав симпатію. – Так, я знаю. Я колись там вчилася. Вам підказати, як дійти? – Ой, я перший раз у цьому місті. Мені треба влаштувати онука… його мати поїхала на заробітки, а я… – і вона зітхнула. – Я трохи заблукала

– Марійко, не барися, бо маршрутка не чекатиме! – гукнула з веранди бабуся Оля, поправляючи хустку. – Та вже, бабусю, я тільки воду закрию, – озвалася дівчина, закидаючи рюкзак на […]

– Андрійку, ну що, знову щось не так? Симпатичні ж дівчата, все своє, натуральне. Я ж поганого не пораджу. І розумнички такі, не сидять у цих своїх стаграмах. – В Інстаграмах, ма… Досить вже мене сватати, я сам собі виберу пару, без твоєї допомоги! Їй дуже хотілося онуків. Але від правильної невістки. Даремно син її не слухає. Не враховує її мудрість. Ну, нічого, вона знайде йому пару. Він потім ще спасибі скаже.

– Синку, прошу тебе, вибирай наречену з натуральною красою. А то я знаю, як вони зараз з себе “цукерок” роблять. – Мамо, чого це ти про наречених завела? Я вчуся, […]

– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! – Заявив онук

– Ти коли мені збиралася повідомити, що у тебе є великий будинок за містом? Чому я маю тулитися в кімнаті гуртожитку, а ти в цих хоромах? Змінюймося! Валентина Сергіївна дивилася […]

– Мамо, благаю тебе, не віддавай мене Ларисі! Обіцяю бути доброю та слухняною! Я завжди тебе буду любити, та допомагати, – плакала  Арина

– Більше ніколи не проси мене посидіти з цим дівчиськом! – верескливо кричала в слухавку червона від злості Людмила. – Це не дитина, а якийсь монстрик! Що? Та ти просто […]

Тієї ночі Ганна довго не могла заснути. Маленьке дитяче ліжечко стояло біля її ліжка. Вона чула дихання сина — таке легеньке, майже невиразне — і поклялася собі, що зробить усе, аби він виріс щасливим. Щоб ніколи не відчув себе непотрібним. За вікном шумів дощ, але в домі було тепло й безпечно. Тут, під рідним дахом, починалося їхнє нове життя. Життя без Івана, але з чимось набагато важливішим — із любов’ю, яка не вимагає досконалості.

— Це ж наша дитина, як ти можеш таке казати? — Ганна здригнулася, не вірячи власним вухам. — Подивися на нього! Ти взагалі бачиш, що з ним? — Бачу, — […]

Яна довгий час не знала, що у неї є тато. З дитинства пам’ятала маму, бабусю, подружок, а тата… ні. Мама казала, що він покинув їх, коли їй виповнився рік. У початковій школі вже розповідала, що він покинув тільки її – Яну, проміняв на інших дітей, вона для нього не існує.

– Знімай! Знімай негайно! Мама смикала дочку за новеньку фірмову курточку, за капюшон, за рукави, безжально, з люттю. Блискавка на вітровці розійшлася, з’явилася така ж дорога, стильна, синя футболка, Галина […]

— Лідіє Степанівно, так все дорого… — шепотіла вона, намагаючись відрадити. — Навіщо? У мене є пелюшки, сусідка віддала, та й ви щось відкладали, обійдемося… — Що ти дурниці говориш, купимо нове, а старе знадобиться, не переживай, — відмахнулася Ліда. Вона впевнено взяла пляшечку, комбінезон, м’який плед і іграшку-брязкальце у формі зайця. Настя несла кошик з товарами, як крихкий дар.

– Лідко, а чи правду баби кажуть, що Настя Морозенко від твого Льошки дитину чекає? — єхидно запитала сусідка Дарина, коли Лідка проходила повз її будинок. — А я пліток […]

Заміж Тетяна більше не збиралася, а всю себе присвятила синові і роботі. З кредитом вона розплатилася, навіть на машину собі накопичила. Весь цей час свекруха лише час від часу приходила до Тетяни в гості, і то тільки для того, щоб подивитися, як живеться її колишній невістці, адже у неї, на відміну від Тетяни, було купа проблем.

Галина Михайлівна увійшла до квартири невістки і з жадібністю почала оглядати свіжий ремонт. У її погляді була заздрість, а ще злість, тому що незважаючи ні на що Тетяна примудрилася зовсім […]

Свекруха одразу відсторонилася. Мати Тамарі допомогти не могла, жили вони дуже далеко. Чому? Після училища за розподілом Тамара поїхала за тисячу кілометрів від будинку, там і залишилася. До батьків вона повертатися не хотіла, а вони до неї й так би не поїхали. Добре, що від заводу виділили житло.

Тамара Опанасівна чекала вечірній дзвінок від доньки. Не щодня дочка дзвонить, справ багато в неї, не встигає. – Мамо, ну нарешті ти вийшла на пенсію! Скільки можна працювати, у тебе […]

Ольга розлучилася, але залишилася жити разом з дочкою в гостьовому будиночку тепер уже свого колишнього чоловіка. Продовжує працювати у нього

– Я не знаю, як у мене там на чужині складеться, тому і хочу, щоб батьки свій будинок на мене переписали, – заявила нам усім моя молодша сестра Ольга, коли […]