Рубрика: Людина
— Тобі треба оформити квартиру на мене. Так буде правильно для всіх, — свекруха не приховувала роздратування, коли я відмовилась навіть говорити про дарчу
— Тобі треба оформити квартиру на мене. Так буде правильно для всіх, — свекруха не приховувала роздратування, коли я відмовилась навіть говорити про дарчу. Тетяна стояла біля вікна на крихітній […]
Я так старалася приготувати котлети краще, ніж свекруха. Години на кухні, найсвіжіше м’ясо, бабусин рецепт… А Тетянка навіть не оцінила моїх зусиль. “Мамо, я не буду їсти це”, – сказала вона, розчарувавши мене до глибини душі. Виходить, я так і не змогла “переплюнути” свекруху, але те що сталося у неділю все поставило на свої місця
– Мамо, я не буду їсти те, що ти мені приготувала!, – заявила Тетянка. Я ледь не стерпла, бо готувала ці котлети не просто за рецептом її улюбленої бабусі, а […]
Коханий вже не можу слухати чавкання твоєї мами! А сморід від неї який! Роби щось!Пів року тому я забрав до себе свою 83-річну неньку, та дружину її присутність дратує. Нещодавно я прийшов додому, а мама з валізою в коридорі сидить.
Пів року тому я забрав до себе маму. Вона в мене вже зовсім старенька. 83 роки. І відколи помер тато їй важко одній жити в селі. Мої ж діти вже […]
Катя зі своїм чоловіком Славком вирішили переїхати жити в село. До своєї нової хати жінка добралася тільки по обіді. За кермом вона провела досить довго. Після галасливого, метушливого міста тут було незвично тихо й безлюдно. Занісши речі в простору хатину, Катя зітхнула: – Ну, здрастуй, нове життя… Якби років з три тому хтось сказав, що їм доведеться поміняти міський комфорт на цю глухомань, Катя б нізащо не повірила! Жінка вийшла на ґанок, вдихаючи на повні груди морозне повітря. – Привіт! – раптом почулося через паркан.
До села, де Катя з чоловіком купили будинок, жінка добралася тільки по обіді. За кермом вона провела досить довго. Після галасливого, метушливого міста тут було незвично тихо та безлюдно. Занісши […]
Роман солодко спав. – Підйом, володар жіночих сердець! – раптом почувся строгий жіночий голос. – Валю, ти чого? – витріщився Роман на свою дружину. Вона простягала йому шорти й майку. – Нічого, – сказала Валя. – Поки ти тут дрихнеш, всіх коханок розберуть! Дружина стягнула ковдру і Роман зіщулився. – Про що ти взагалі?! – ахнув він. – Після твоїх вчорашніх слів, що ти заведеш коханку, я прийняла рішення. Час настав! – Та я ж не всерйоз сказав! – здивувався Роман. – Ми ж посварилися! Вибач, я був не правий… – Ні-ні-ні, все ти правильно сказав! – не вгавала Валя. – Це я не права. Вставай. – Та що взагалі робиться?! – Роман не розумів, що відбувається
Роман солодко спав. – Підйом, володар жіночих сердець! – раптом почувся строгий жіночий голос. – Валю, ти чого? – витріщився чоловік на свою дружину, яка простягала йому шорти й майку. […]
Віктор не довго ходив гуляти з подругою Наталкою. Дуже швидко молоді вирішили бути разом! Вони одружитися без особливого шику. Вирішили на все село музикою не гриміти. – Гроші нам ще на своє житло знадобляться, – вирішили молоді, і відсвяткували день народження своєї родини у колі рідних та найближчих друзів у міському кафе. Наталя була дуже гарною у весільному вбранні, а Віктор ніколи ще не відчував себе таким щасливим… Перші роки довелося молодим жити разом із дідусем і бабусею Віктора. А через три роки сталася велика подія
Прізвище у Віктора було незвичне й гучне – Король. І симпатичним був хлопчик, і розумним, ось тільки на зріст малуватий, найнижчий у класі. Хлопці часом піджартовували, але Віктор не ображався. […]
Ірина з самого ранку прийшла до сусідки Наталі. Вона плакала. – Весь урожай, наша розкішна теплиця, все порушено якимось нічним пройдисвітом! – говорила Ірина. – Я ж так сподівалася, що буду цього року з огірками і помідорами. Частину продати хотіла, частину собі на їжу, дітлахам, а тут таке! Все звалилося в один момент, – не вгавала жінка. – Та не сумуй ти так, – намагалася заспокоїти сусідку Наталя. – Це ж не кінець світу! Чим зможу – допоможу, а саму теплицю твій хазяїн сам відновити спробує. – Який хазяїн?! – вигукнула Ірина. – Йому вже давно не треба нічого. Наталя почала шукати вихід. І раптом знайшла
Між сусідами-подружжями Іваненками і Петряками ніколи не було особливих розбіжностей. Жили вони дружно, ніколи не сварячись і не сперечаючись, у будь-який момент готові прийти один до одного на допомогу. То […]
Олена відкрила хвіртку і зайшла на своє рідне подвірʼя. Мати побачила її, кинула відро з огірками і побігла назустріч доньці! – Оленко, дівчинко! А бабуся ж наша, як знала, каже треба млинців напекти! Оленочка може приїде, – говорила крізь сльози мати. Вони сіли вечеряти на вулиці під грушею. Потім Олена сходила з матірʼю корівку зустрічати. – Як я живу, мамо? Добре живу, матусю, не переживай… – Я ж бачу, – сказала мати. – Щось не так. Олена раптом заплакала. – Не можу я так більше! Не можу, матусю! Мати не розуміла, що відбувається
Ох і добре в матусі… Олена з вечора приїхала в село на останньому автобусі. Дядько Василь, все в тих же великих окулярах, у тому ж незмінному картузі, всю дорогу поглядав […]
Нас у сім’ї було двоє, я і брат мій молодший. Доки ще тато був живим, то й світ мені був і яскравим і світлим, а як тато на небо полинув, то зав’язала мені мама дитинство навік.Знаєте, є родини у яких прямо кажуть, що от старша дитина – мамина, молодша – татова, ну а чи навпаки. Так і у нас було. Брат мій був маминим синочком, вона прямо те казала і при мені.— Ну а чого приховувати? Я ж не винна, що от так відчуваю. Ірку, я люблю, але синочок мені ближчий.Тільки мені малій було на її слова пусто, бо ж тата мала і він мені був головніший. Ми з ним часто підсміювались із того, як мама все над Ростиком труситься, та як у вісім років його із ложечки годує і рота йому втирає. Однак, усі ті смішки припинились одразу, як батька мого не стало.
Сусідка втретє за день мене набирає, а я тримаю телефон у руках, ковтаю сльози, але не відповідаю на дзвінок. Я знаю, що нині усі турботи про мою маму лягли їй […]
– Бабуся, я тобі покупця знайшла на дачу! – радісно повідомила Тамара прямо з порога.– А з чого ти взяла, що я зібралася продавати дачу? – здивувалася Зінаїда Іванівна.– Ну як з чого? – відповіла їй Тамара. – Ти все одно вже старенька, навіщо вона тобі потрібна?– Я сподівалася, що ти продаси свою непотрібну дачу! Ти й так однією ногою на тому світі, а все за своє майно чіпляєшся!
– А з чого ти взяла, що я зібралася продавати дачу? – здивувалася Зінаїда Іванівна. – Ну як з чого? – відповіла їй Тамара. – Ти все одно вже старенька, […]