Рубрика: Людина
– Невдячний він! Ми його вирощували, шматок хліба від серця відривали, а він потім узяв і втік. Вчитися, чи бачиш, надумав. Ну, ми швидко з нього цю дурницю вибили. Нагадали, скільки грошей у нього вклали, а нам ще дочок підіймати. Працювати пішов, ось ми одну вивчили, а тепер другу приїхали прилаштовувати
Тамара терпіти не могла свого зятя.Сільський мужик, який і не чув про гарні манери, працював водієм-експедитором, а вечорами сидів за своїми комп’ютерними іграми. Вона зробила все можливе, щоб уберегти Сашеньку […]
Іване, Іване, як воно ось так вийшло – життя минуло, роки збігли, а забути не можу, – Софія сиділа на лавці біля вишні, що цвіла, як у юності, й тримала в руках стару світлину – їхнє весілля з Іваном. Сміх, щастя, білі рушники й обійми. Минуло тридцять років, відколи вони стали чоловіком і дружиною. І двадцять – відколи він пішов. Іван тоді сказав просто: – Прости, Софіє. Я покохав іншу. Вона молода, весела, мені з нею добре. Я не можу більше брехати ні собі, ні тобі. Софія тоді мовчала
– Іване, Іване, як воно ось так вийшло – життя минуло, роки збігли, а забути не можу, – Софія сиділа на лавці біля вишні, що цвіла, як у юності, й […]
— Подивіться, свахо, в яких умовах живе ваша донька, — з удаваним сумом промовила свекруха, гортаючи на телефоні фото, зроблені нишком у нашій квартирі. Я тоді ще не знала, що ці світлини вона показала не один раз — і що після них дехто з родичів більше навіть не відповідав на мої привітання
— Подивіться, свахо, в яких умовах живе ваша донька, — з удаваним сумом промовила свекруха, гортаючи на телефоні фото, зроблені нишком у нашій квартирі. Я тоді ще не знала, що […]
– Не мучся, хлопче, це старість, нічим ти їй не допоможеш! Твоя бабуся вже слабка. Не варто на неї своє життя молоде витрачати. Їй вже все одно, де доживати, це ж видно!
– Лєро, бабцю свою я скоро в притулок відправлю, вона все одно майже нічого не розуміє, а ти до мене тоді переїжджай! – умовляв Роман свою нову подружку. – Та […]
Доброго ранку, Віро! Сьогодні робочий день тільки до обіду! – Федір подав співробітниці ключі від кабінету, і вона обережно взяла їх із рук охоронця. От би, як у романтичних фільмах, затримати трохи довше допустимого у його міцних пальцях свої – тонкі та ніжні руки.
– Доброго ранку, Віро! Сьогодні робочий день тільки до обіду! – Федір подав співробітниці ключі від кабінету, і вона обережно взяла їх із рук охоронця. От би, як у романтичних […]
Людмила стояла біля вікна, помішуючи чай. За склом травень розфарбовував місто у зелені соковиті кольори, але вона не помічала цієї краси.Думки знову і знову поверталися до випадкової знахідки – чека з ювелірної крамниці, що випав з кишені піджака чоловіка.“Каблучка з сапфіром” – рядки на тонкому папері вкарбувалися в пам’ять.
Людмила стояла біля вікна, помішуючи чай. За склом травень розфарбовував місто у зелені соковиті кольори, але вона не помічала цієї краси.Думки знову і знову поверталися до випадкової знахідки – чека […]
– Маринко, зайди до мене, – голос Андрія Михайловича у слухавці звучав тихо і якось не так як завжди.Такого тону Марина за три роки роботи не чула.Серце тьохнуло. Вона поправила комірець білої блузки, обсмикнула спідницю і провела рукою по волоссю. Перед дверима директорського кабінету затрималася на секунду, глибоко вдихнула.– Може, через ті договори?
– Маринко, зайди до мене, – голос Андрія Михайловича у слухавці звучав тихо і якось не так як завжди. Такого тону Марина за три роки роботи не чула.Серце тьохнуло. Вона […]
Ну ось чого це ти так скоро зазбиралася їхати додому? Ти ж хотіла завтра спокійно взяти квитки, без цього всього поспіху.– Та от колега подзвонила, у неї дочка занедужала, треба було б підмінити. Зараз сяду в нічний поїзд і рано вже вдома буду. Там переодягнуся і вийду на роботу.– Ніч не спавши?– Та чому ж не спавши? Мамо, у поїзді за шість годин я висплюся.– Ну ти, Ларисо, й вигадала!
– Ну ось чого це ти так скоро зазбиралася їхати додому? Ти ж хотіла завтра спокійно взяти квитки, без цього всього поспіху. – Та от колега подзвонила, у неї дочка […]
“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка.Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. Руки не розпускав. У зрадах Миколу теж помічено не було. І все ж таки… Як і кожній жінці, Ніні хотілося, щоб її любили.
“Ось роз’їдуться діти, розлучуся,” – думала Ніна, дивлячись на чоловіка.Начебто й причин особливих не було. Микола не гуляв, як дехто. Руки не розпускав. У зрадах Миколу теж помічено не було. […]
— Ну… тисяч десять, мабуть… — Десять тисяч? — в Олени перехопило подих. — На одну посиденьку десять тисяч? — Олено, у нас же торт був, і гарні напої замовляли, і гаряче для всіх…
Олена стояла перед дзеркалом у спальні, поправляючи комір ділового синього костюма. Сорок років — кругла дата, яку зазвичай відзначають із розмахом. Але в неї на носі була угода, над якою […]