Рубрика: Людина
«Моя донька відмовилася від мене, бо я не змогла оплатити її весілля»
Я стояла у вікна, тримаючи руки біля серця, коли Олеся, моя єдина донька, увійшла в будинок із майбутнім чоловіком. Вона була напружена, обличчя зображало розчарування та глибоку образу. Мені здавалося, […]
Заміж? Це трохи несподівано, – здивувалася Марта, виливаючи чай у чашку. – Мамо, тобі ж. – Шістдесят, – спокійно закінчила Лідія Петрівна. – І що? В селі теж не всі це зрозуміли. – Що за весілля після шістдесяти? – Лідія Петрівна з посмішкою відповідає: – Коли щастя приходить – не дивишся на вік. Бо серце – не знає років. І діти, як би дорослими не були, завжди хочуть бачити свою маму щасливою
– Заміж? Це трохи несподівано, – здивувалася Марта, виливаючи чай у чашку. – Мамо, тобі ж… ну… – Шістдесят, – спокійно закінчила Лідія Петрівна, наливаючи собі трохи варення до чаю. […]
«Мені 68 років. Я одна. Попросила дітей прихистити мене — у відповідь отримала ввічливе “ні”»
Мені шістдесят вісім років. Я вдова. Вже давно. Чоловік пішов тихо, уві сні, без слів, без прощань. Із того часу живу, ніби в тумані. Дні зливаються в один, обличчя забуваються, […]
– Знаєте, що? Виховуйте самі як хочете! Сповивати не можна, мед вона не їсть. Тьху, що за баба неправильна така, кажу ж, бракована! Ноги моєї тут більше не буде!
Мама Семена, Галина Миколаївна, не злюбила Анжелу з першого погляду. А причина тому – татуювання на тілі та пірсинг. Побачивши їх, вона плюнула на підлогу і сказала все, що про […]
– Бабусю, я тобі покупця знайшла на дачу! – радісно повідомила онука прямо з порога. – А з чого ти взяла, що я зібралася її продавати? – здивувалася бабуся. – Ну як із чого? – Ти все одно вже старенька, навіщо вона тобі потрібна? А я машину хочу…
– Бабусю, я тобі покупця знайшла на дачу! – радісно повідомила Тамара прямо з порога. – А з чого ти взяла, що я зібралася продавати дачу? – здивувалася Зінаїда Іванівна. […]
Про дружбу Тараса і Віктора у селі знали всі. З першого класу – завжди разом. Обоє росли без братів, тому доля ніби подарувала їм один одного – один спокійний, другий гарячий; один думав, другий діяв. Усе ділили навпіл: і яблуко з кишені, і таємниці з душі. Аж до того літа, коли в село приїхала Марія. – Може, відступимо обидва? – якось несміливо запропонував Тарас. – А може, хай сама вибирає? – буркнув Віктор. Вибирати Марія не поспішала. Вона розцвітала того літа, і їй подобалося, що двоє хлопців з такими різними серцями тримаються поруч. Але літо минало. А з ним – і безтурботність
Про дружбу Тараса і Віктора у селі знали всі. З першого класу – завжди разом. Обоє росли без братів, тому доля ніби подарувала їм один одного – один спокійний, другий […]
– Я мрію про онуків, а Кароліна – про нову породу собаки, – буркнула я сусідці, витираючи руки об фартух. Моя донька вперто вважає, що щастя – це тиша, свобода і чотирилапа компанія, а не колиска, крик і запах присипки. Мені здається, що статус “старої діви” її не омине
– Я мрію про онуків, а Кароліна – про нову породу собаки, – буркнула я сусідці, витираючи руки об фартух. Моя донька вперто вважає, що щастя – це тиша, свобода […]
Оксана була коханкою. Їй не пощастило з заміжжям. Досиділа в дівках до тридцяти, а потім вирішила все ж знайти собі чоловіка.
Що Богдан одружений, спершу не знала, але потім він і сам не став цього ховати, коли зрозумів, що дівчина до нього прив’язалась. Але жодного докору Оксана Богданові не висловила. Навпаки, […]
Йому вже 72 роки, тяжко одному в хаті, ось і надумав він у місто до сина переїхати. Зиму житиме у місті, а з весни сюди перебиратиметься. Він довго над цим думав, тому заготував заздалегідь всі потрібні слова, він їх за день уже раз двадцять про себе промовив
Знову виглядаючи надвір через паркан, Сергій Іванович засмучувався. – Ну чому вони так довго, обіцяли зранку, а тут уже й вечеря скоро. Вважай субота вже минула, завтра до обіду залишаться, […]
«Виховав як рідну, а на весілля навіть не запросила»
Володимир одружився з жінкою, у якої було минуле. Оксана вже була заміжньою, і в неї підростала донька від першого шлюбу — Соломія. Коли син привів їх знайомитися, я дивилася на […]