Рубрика: Людина
— Рита, ти що, знову щось розбила? — запитувала у племінниці Христина, почувши дзвін скла на кухні. — Візьми віник, будь ласка, акуратно збери осколки на совок і викинь їх у сміттєве відро. Ти в капцях? — Не буду! — відповідала тітці Маргарита, одразу вибігаючи з кухні. — Сама прибери, я грати піду! Василя племінниця відверто дратувала, поруч з Маргаритою чоловік не витримував і п’яти хвилин: — Я б на місці Льоньки більше уваги приділяв тому, як Лера дочку виховує. Ти подивися, яка принцеса — це не буду, це не хочу. Намучиться сестричка з нею. Христе, може, ми її додому відправимо? Нехай там командує!
— Лера, твоя дочка краде у нас гроші, — сказала невістці Христина. — Я особисто вчора її з моїм гаманцем у руках спіймала. Вибач, але більше я її у себе […]
– Ігор! – Людмила кинула мітлу, якою підмітала листя й побігла до свого чоловіка. Жінка обійняла його. Ігор не одразу, але теж обійняв дружину. – Додому ходіть, обіймаються вони, – чомусь незадоволено сказав їхній син Петро, який приїхав разом з батьком. Вони зайшли в квартиру. Людмила крутилася на кухні, гриміла тарілками, кухлями. Ігор сидів і мовчав. – Мамо, та сядь ти, – сказав Петро. Але Людмила не зупинялася. – Батько був у іншої жінки, – раптом сказав син. Людмила застигла від несподіванки. – Яка ще інша? Що відбувається, Ігорю? – вона не розуміла, що відбувається
– Що там твій? Не пише, не дзвонить? – Ні, Віро, ні на дев’ять днів, ні на сороковий звісточки не подав, – жартувала Люда, поправляючи робочий фартух. – Загуляв, виходить, […]
Олег повернувся з роботи не в настрої. – Коханий, що сталося? – захвилювалася Катя. – Нічого! – відмахнувся Олег. – Давай вечеряти! Я дуже голодний. Дружина швидко розігріла борщ. – Знову борщ? Вже третій день поспіль! – скривився Олег сідаючи за стіл. – Я свіжий зварила! Не було часу щось видумувати, – пояснила Катя. – Так він ще й не смачний! – вигукну Олег, спробувавши ложку. Каті було прикро чути таке, сльози накотилися на її очі, і вона вийшла в кімнату. – Значить борщ мій тобі не подобається! – сказала сама до себе Катя, як раптом в голові у неї виник несподіваний план
– Катю, я завтра їду на рибалку і це не обговорюється! – ображено вигукнув Олег. – Ах так! Ну, їдь! – З обуренням відповіла йому дружина. – Тільки потім не […]
Ганна сиділа на лавці та читала книгу, коли поряд підсіла якась жінка. – Я розумію, що відволікаю вас, – раптом сказала незнайомка. – Але можна задати питання? – Запитуйте, – Ганна сподівалася, що жінка скоро піде. – Як ви ставитеся до дружин, які знаходячись на межі розлучення, народжують дітей тільки для того, щоб втримати чоловіка біля себе, – запитала співрозмовниця. – Народжувати дитину тільки для того, щоб чоловік залишився з тобою? Це безглуздо, – коротко відповіла Ганна. – Ну, тоді чому ти зробила таку безглузду річ? – несподівано вигукнула жінка. – Ви про що? – Ганна здивовано дивилася на незнайомку, нічого не розуміючи
– Ну нарешті встановили новий дитячий майданчик! На лаву поруч із Ганною присіла елегантна дама. На вигляд їй можна було дати тридцять п’ять років, але насправді могло бути і на […]
– Ілля, нарешті ти прийшов! – радісно зустрічала чоловіка Зоя. – Я таку квартирку нам знайшла. Прямо все, як ми мріяли… – Постривай ще, Зоє, з квартирою, – сказав Ілля. – А чого чекати? – здивувалася Зоя. – Така квартира швидко піде… – Краще давай їсти, – Ілля сів за кухонний стіл. Зоя дістала тарілку, відкрила сковорідку і застигла над нею з ложкою. – Ти що, передумав купувати квартиру? – вона різко обернулася до чоловіка. – Грошей нема, – тихо сказав Ілля. – Як?! – Зоя сіла на стілець з порожньою тарілкою і ложкою в руках, і подивилася на чоловіка. Вона не розуміла, що відбувається
Іван притримав двері в ресторан, пропускаючи свою дружину вперед. Двері за ними плавно зачинилися, стишивши ритм музики і шум голосів. Вдалині виднілося яскраве світло міста, а через темряву до нього […]
У Ганни не стало чоловіка Павла. Багато односельчан прийшли провести його в останню путь. – Ой, сором який! – шепотіла сусідка Ганни, Тамара. – Хіба ж так можна?! Грішно, їй-Богу, грішно. Жив усе життя Павло, при дружині ненагодований і не доглянутий, та так і пішов у засвіти… Жаль, хороший був мужик… – І не говори, Тамарко, і не говори, – відповідала їй Олена. – Ох же ж і Ганна… Аж раптом до них підійшла сестра Ганни, Наталя. – І що це ми ту таке говоримо?! – єхидно запитала вона. – Що вже не подобається?! Жінка застигли від несподіванки
У Ганни не стало чоловіка Павла. Багато односельчан прийшли провести його в останню путь. – Ой, сором же ж який! – шепотіла сусідка Ганни, Тамара. – Хіба ж так можна? […]
У Таїсії Петрівни був день народження. Старенька, як завжди, зібралася вранці вийти на подвірʼя біля свого будинку. Біля під’їзду вже зібралися сусіди з дітьми і чекали її. Всі вони загадково посміхалися… Коли Таїсія Петрівна вийшла на вулицю, її почали голосно вітати. Старенькій подарували великий торт. – Але це ще не все! – сказав хлопчик Володя. Він повів зворушену Таїсію Петрівну до клумби. – Ось, це вам! – урочисто оголосив він. На очах у Таїсії Петрівни раптом з’явилися сльози. Старенька глянула на подарунок і руками сплеснула від несподіванки
Таїсія Петрівна з сумом дивилася у вікно. Вітер ніс сірі хмари, і здавалося, що вони ось-ось зачеплять високі тополі в провулку. Її кіт незворушно муркотів на стільці біля господині, розлігшись […]
Мирослава відкрила кришку і зазирнула в каструлю, яка стояла на плиті. Жінка застигла від побаченого. Вона була порожня… – Вікторе! – гукнула Мирослава свого чоловіка. – Вчора залишалися котлети в каструлі. Десь десять штук. Ти їх не перекладав нікуди? Чоловік зайшов на кухню і теж зазирнув у каструлю. – Дивно, – пробурмотів він. – Наш син не зміг би їх всі зʼїсти. А котлет багато було… Мирослава задумливо подивилася на чоловіка. – Ти що нічого не зрозуміла?! – раптом запитав Віктор. – А що я мала зрозуміти? – Мирослава здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, про що той говорить
Мирослава відкрила кришку і зазирнула в каструлю, яка стояла на плиті. Жінка застигла від побаченого. Вона була порожня… – Вікторе! – гукнула Мирослава свого чоловіка. – Вчора залишалися ще котлети […]
– Ну, мамо! – Втрутилася Саша. – Вася ночами працював, жити треба на щось. Я йому говорю, щоб він на заочне йшов доучуватися, а він не хоче. – Зрозуміло – це ж думати треба, а не кермо крутити, – зауважила Тамара. Але більше, ніж самого зятя, Тамара терпіти не могла його рідню, яку бачила всього раз, на весіллі, але цього їй вистачило сповна.
Тамара терпіти не могла свого зятя. Сільський мужик, який і не чув про гарні манери, працював водієм-експедитором, а вечорами сидів за своїми комп’ютерними іграми. Вона зробила все можливе, щоб уберегти […]
Але ось охопила Віктора ностальгія. Кажуть, так буває на старості. Захотілося побувати там, де пройшло дитинство та юність. Та тільки там уже нікого не залишилося. З племінниками та племінницями зв’язок загубився. Хтось поїхав в інші міста, хтось… номери телефонів змінив. Та й племінникам уже за п’ятдесят. А раптом хто залишився?!
І діти, і онуки відмовляли Віктора Микитенка від цієї поїздки: «Куди і до кого ти у сімдесят п’ять років». Але хотілося Віктору побувати на своїй малій батьківщині… востаннє. Умовив дітей, […]