Рубрика: Людина
Микола спустився з горища, обличчя його почервоніло, вуса смикалися, в очах застигла злість. Весь цей час він спостерігав картину спілкування дружини і колишнього суперника, про якого багато років не чув. Чутки були, звісно, що поїхав, одружився, діти тощо. Але навіть у ті, рідкісні приїзди, вони не бачилися. «А тут намалювався, як брудна пляма на скатертині», – подумав Микола, спостерігаючи його зустріч із Ніною з горища
Осіннє сонце ще намагалося зігріти своїми, туго натягнутими променями, городи, на яких був прибраний майже весь урожай. Ніна копалася під навісом, де ще лежали овочі, які треба було доводити до […]
На Різдво Петро з Юлею вперше залишилися удвох. Син сказав, що святкуватиме з друзями. – Ну й добре, – сказала Юля. – Удвох будемо! Романтика! Правда, коханий? – Угу, – відповів Петро. – Тільки куди ми стільки всього наготували? – запитала Юля. Задзвонив мобільний Петра. Він взяв його і вийшов з кухні. – Ти зовсім, чи що?! Навіщо дзвониш? Написати можна! – зашепотів Петро в слухавку. То була його коханка Марина. – Приїжджай до мене! – голос у Марини був дуже схвильований. – Не приїдеш – між нами все скінчено! Марина кинула слухавку, а Петро від подиву не міг зрушити з місця
Петро задивлявся на свою начальницю. Яка жінка! Висока, статна, красуня. Марина Миколаївна працювала у них нещодавно, лише пів року. До цього вона була начальницею відділу на іншому підприємстві. Її звідти […]
У Павла не стало матері. Прилягла Марія Василівна в залі на диван свій старенький відпочити, та більше й не прокинулася… Не надовго її й чоловік Петро Миколайович пережив. Не зміг без неї… Весною на Трійцю і його не стало… Павло через рік пам’ятник батькам поставив і вирішив будинок їх перебудувати. Будинок зовсім вже був занепав. Стали стіни зносити. Павло стару цеглу залишив. Стане в нагоді. А якось придивися Павло, а серед цегли мішечок якийсь лежить лляний. Старий, зітлілий наполовину. Павло розгорнув його і так і присів від здивування
– Я на це не згодна, не дам наш будинок ламати, його ж батько твій, Петро Миколайович сам будував, коли ми сюди в село переїхали! Стіни аж у три цегли […]
Настя вклала дітей спати а сама пішла на кухню мити посуд. Вхідні двері відчинилися, повернувся чоловік. – Нам треба поговорити, – тихо сказав Олексій, зайшовши на кухню. – Прямо зараз? – запитала Настя. – Так. Тягнути далі немає сенсу. Нам треба розлучитися! – раптом заявив він. – У тебе хтось є? – тільки й запитала Настя. – Ні. Це інше, – Олексій важко опустився на стілець. – А що тоді? Що може бути інше? – Настя здивовано дивилася на Олексія, нічого не розуміючи
День починався просто чудово. Вихідний, погода чудова. Нічого не віщувало поганого. Настя готувала на кухні обід і робила прибирання. Вихідний більшість жінок так проводить. Треба все встигнути. Після обіду вони […]
Олексій Іванович повернувся додому не в дусі. – Люда, мені з тобою серйозно поговорити треба, – сказав він після вечері. – Давай поговоримо, тільки про що? – погодилася дружина. – Про гроші! – сказав раптом чоловік. – Чому в нас немає грошей? – А я тобі одразу скажу: просто ти мало заробляєш, тому й не вистачає, – усміхнулася Люда. – Ні, кохана. Причина зовсім в іншому. Тепер я знаю чому у нас вічно не вистачає грошей, – Олексій підозріло подивився на дружину. – Ти про що? – не зрозуміла жінка. І Олексій все їй пояснив. Людмила вислухала чоловіка і застигла від почутого
Олексій Іванович повернувся додому не в дусі. Дорогою з роботи він зайшов до матері, і в них відбулася неприємна розмова. – Олексій, треба б мені в квартирі ремонт зробити – […]
Валя відкрила двері своїм ключем, роззулася і прямо в одязі вляглася на диван. – Ну чому життя таке несправедливе?! – подумала вона й заплакала. – Мені ж так подобається Олег, але він кохає Оленку. Валя полежала годинку, трохи заспокоїлася і вирішила приготувати вечерю. Тільки-но вона поставила каструлю на плиту, як задзвенів її телефон. Валя глянула на екран. Номер був незнайомий. Вона взяла слухавку і так і застигла від почутого
Близька подруга Валя для Олени була ще й сусідкою по сходовій клітці і дружили вони з дитинства. Вони були різними, можливо це й обумовлювало їхню довгу дружбу. Олена була активною. […]
Олена з Леонідом якраз сіли вечеряти, коли пролунав дзвінок у двері. – Хто це? Ти когось чекаєш? – подивився на Олену чоловік. – Ні, ми ж обидва вдома, – Олена знизала плечима і пішла відчиняти. На порозі стояла колишня дружина Леоніда. – Доброго вечора. Не завадила! – єхидно сказала жінка. – Значить ти нова щаслива дружина. Ну, вітаю! Дай Боже вам щастя, як кажуть. Ви тут дещо забули. – Забули? – здивувалася Олена. – Що забули? – Зараз побачите! – єлейним голоском сказала гостя. Олена здивовано дивилася на колишню дружину Леоніда, нічого не розуміючи
Олена варила борщ на своїй затишній кухні і щохвилини підбігала до вікна і вдивлялася в темряву. Вже тиждень у неї був бурхливий, хоч і зовсім несподіваний роман з імпозантним сусідом […]
— Дитині жити і крапка. Ми одружимося. Усе буде добре. – Іван постарався прогнати думки, що прийшли в голову. Івану було вісімнадцять, він навчався на третьому з чотирьох курсів технікуму, значить диплом отримати не встигне, до появи дитини. Вантажником? Різноробочим? Ким він зможе влаштуватися? Адже сім’ю потрібно утримувати. Нічого, якщо буде потрібно, у дві зміни працюватиме і вантажником, і різноробочим. Анюта має рацію, він або вона там усередині неї – вже живий організм, майбутня людинка. А вони з Анею все одно планували одружитися, щоправда, пізніше. Та й, догралися, як то кажуть, разом
Ганна бліда, з темними колами під очима, у розтягнутій футболці, схилившись над ліжечком, намагається вкласти спати малюка. Вона повертає голову на звук дверей, що відчиняються, і запитально дивиться на Івана. […]
Сестра, яка працює в Італії, попросила мене відвідати племінника, щоб подивитися, як іде будівництво її “палацу”. Приїхавши на місце, я не могла повірити своїм очам.
20 років тому моя сестра Маргарита переїхала до Італії по роботі після хворобливого розлучення, внаслідок чого вона залишилася без житла, не рахуючи нашого старого будинку, яким я їй поступилася. Самотня […]
Я завжди поступаюся своїм місцем літнім людям і вагітним жінкам. Але того разу я зробила виняток.
У мене не було машини, і оскільки мій чоловік у той період поїхав на дачу, я покладалася на громадський транспорт для поїздок на роботу. Це була коротка подорож всього з […]