Рубрика: Людина
— Житло не здаю, працівників не потребую, купувати нічого не збираюся! — І не треба, — усміхнулася дівчина. — Я тебе відвідати приїхала, бабусю! «Тільки цього не вистачало… І як знайшла мене?!»
Помітивши біля хвіртки незнайому дівчину з великою сумкою, Лідія Іванівна випросталась обперлась об лопату та відтарабанила: — Житло не здаю, працівників не потребую, купувати нічого не збираюся! — І не […]
Поручні біля входу були слизькими, але вона піднялась сходами. Купила пігулки та спрей. Коли виходила, почула, як фармацевт щось крикнула їй услід. Поліна обернулася — і наступної миті послизнулася, звалилася на лід і знепритомніла
Поліна сильно вдарилася головою і знепритомніла. Швидка приїхала швидко, і вже дорогою до лікарні вона прийшла до тями й перше, що сказала: — Де Баррі?! Ранок у Поліни одразу не […]
Оленко, каву будеш? – запитав несміливо Михайло. Він щоранку робив дружині каву, і їй завжди це подобалося, але останнім часом вона ходить сама не своя. – Що мені твоя кава? Інші чоловіки гроші і подарунки дружинам дають. Михайле, я не можу так більше, – Олена відсунула горнятко. – І що, ти справді вирішила їхати? – тихо запитав Михайло, спираючись на дверну раму кухні. – Так, Михайле, вирішила. Я втомилась жити ніби з тінню. Ти мовчиш, працюєш, їси, спиш – а де в цьому я? Та й гроші, нам постійно їх не вистачає, – Олена стискала в руках паспорт і квиток. Очі її були наповнені образою, змішаною з рішучістю
– Оленко, каву будеш? – запитав несміливо Михайло. Він щоранку робив дружині каву, і їй завжди це подобалося, але останнім часом вона ходить сама не своя. – Що мені твоя […]
Дідо Андрія залишив всю свою спадщину сусідці. Всі були вражені, коли дізналися справжню причину такого вчинку. — Що наш дідусь приховує? Які гріхи на душі носив?… — прошепотів Андрій собі під ніс
Андрій стояв біля старого дуба, що ріс неподалік будинку його дідуся Владислава. Цей дім, із потрісканою фарбою на стінах, скрипучою хвірткою та вікнами, що відбивали останні промені сонця, був для […]
Краща подруга Надя, якій Ольга розповідала про всі свої біди, вмовляла її піти від чоловіка-деспота, але та боялася, вважаючи, що в сорок років починати життя з чистого аркуша вже пізно.
Оля мила на кухні посуд і беззвучно плакала. Пів години тому у неї знову сталася сварка з чоловіком. І, як завжди, на рівному місці. Іван, чоловік Ольги, був справжнім тираном. […]
– Не одружитися, а спершу спробувати жити разом. Все-таки ми вже не молоді, у кожного свої звички, свій спосіб життя. А раптом ми не уживемося? Не хочеться знову проходити через усі стадії офіційного розлучення. А так – роз’їхалися, та й годі.
Ірина – симпатична струнка жінка сорока трьох років – уже тиждень відтягувала цю розмову. Більше чекати було неможливо, тим більше, що завтра вони зустрічаються з Леонідом, і вона має дати […]
– Дочко, і що цей, твій знову у свої танки грає? – невдоволено бурчала Тамара. – Ти весь день із дитиною, дав би тобі відпочити!
Тамара терпіти не могла свого зятя. Сільський мужик, який і не чув про гарні манери, працював водієм-експедитором, а вечорами сидів за своїми комп’ютерними іграми. Вона зробила все можливе, щоб уберегти […]
— У вас багато рідні — хай хтось із них і повзає по грядках. З мене досить, — сказала Олена, підводячись із-за столу
Суботній ранок почався з телефонного дзвінка від свекрухи. Валентина Михайлівна завжди дзвонила рано, ніби спеціально обирала момент, коли хочеться ще трохи повалятись у ліжку. — Олено, дорога, збирайтесь на дачу! […]
Він швидко обмацав кишені куртки і плаща. Потім ретельно оглянув коридор. Ключів ніде не було. І тут Василь згадав. Вчора, коли вони поверталися з дружиною, то Олена довго шукала в сумці свої ключі.Він дістав з кишені свої і віддав їй. Дружина поклала їх на стіл біля дзеркала… -Отже, вона зачинила двері моїми ключами, – дійшло до Василя. – І забрала з собою і мої, і свої… Оце так не пощастило! Що ж робити?
День у Василя розпочався чудово. Вранці дружина зібралася їхати з ночівлею на дачу, щоб прополоти грядки і посадити розсаду. І чоловіка вона з собою не покликала. Мало того, що він […]
У цей момент почувся звук дверей, що відчиняються. Прийшов Ігор. Він увійшов, побачив матір з онуком на руках і Олену з перекошеним обличчям. Стало ясно, що він потрапив не в той час і не в те місце. – Що трапилося? – Запитай у своєї дружини, – Валентина говорила тихо, але це давалося їй важко. – Сашко в мокрій пелюшці, плаче, голодний.
– Що в нас на обід? – Уточнив Ігор, принюхавшись. – Ти щось готуєш? – Готую. Печиво для Лорда. З індичкою та вівсянкою, – з гордістю відповіла Олена і витягла […]