Рубрика: Людина
Олена поїхала в Італію. Працювала доглядальницею, потім – у сім’ї. Життя там – непросте, але з перспективою щось заробити. Через рік вислала мамі першу тисячу євро. А потім… зв’язок почав рідшати. Дзвінки – тільки на свята. Гроші – раз на рік. Але Марія не ображалась. – Їй там тяжко, мабуть. Мовчить – значить, працює. Був період, коли обіцяла взяти маму до себе. Марія навіть почала збирати документи. – Але мамо, почекай, у нас зараз незручно, бо ремонт, – писала Олена. – Добре, доцю, я ще почекаю
У селі всі знали Марію. Спокійна, працьовита, добра. Вдова з сорока п’яти, виховала двох дітей сама: доньку Олену і сина Павла. Після того як не стало чоловіка, на будівництві в […]
Саш, що з твоєю мамою? – спитала я якось увечері, коли ми вкладали Іванка спати. – Вона ж раніше щотижня до нас заходила, а тепер – тиша
Я вже сім років заміжня за своїм Сашком. Але вся наша сімейна ідилія раптом похитнулася, коли моя свекруха, Галина Іванівна, несподівано віддалилася від нас, а потім оголосила, що в 47 […]
А що ти думала, ти себе у дзеркало бачила? Мені потрібна фігурова дама. Ось глянь на Надю, взагалі по ній зауважень немаю. Дружина очі витріщила від почутого… Наступного дня жінка знайла відповідь чоловіку…
— Подивися на себе, на що ти перетворилася! За собою треба стежити, люба! — Олександра Володимирівна докірливо дивилася на невістку і хитала головою. Юля болісно стиснулася, цю розмова свекруха починала […]
– Катюша, а що ти хотіла? – фиркнула свекруха. – Ти ж знала, що не перша в нього? Не подобається? Так і не виходила б заміж. – Краще радуйся, що він підтримує колишню дружину. І тебе колись не покине, якщо щось станеться
– Ігорю, я щось не зрозуміла! Десять тисяч? А де ще? – Ну… Розумієш, у Насті знову все складно. Її днями скоротили. Каже, Таню нема чим годувати… Катя вкотре кинула […]
— На квартиру гроші знайшли, отже, і на нову люстру знайдете, — захихотів брат, розбивши її
— На квартиру гроші знайшли, отже, і на нову люстру знайдете, — захихотів брат, розбивши її. Рік тому Сабіна та Артем переступили поріг своєї нової квартири у щойно збудованому житловому […]
– Знаєш, а коли б не ти, я б, напевно, так і стояв біля того ліхтаря, – задумливо промовив хлопчик. – Або пішов би темною дорогою і заблукав. Ти мій справжній рятівник! Врятував! – Звернувся Мишко до кота
Останній автобус зник за поворотом прямо в нього на очах. Мишко кілька секунд дивився йому вслід, не в змозі повірити, що сталося. Легкий листопадовий морозець неприємно щипав обличчя, а в […]
— Ось тобі тільки спати! Мати твоя нас покинула, тож давай, замість неї тепер працюватимеш. Збирайся, можеш перекусити швидко і картоплю сапати. Я у місто. Сметанки накопичилося, та п’ять курей забив. Загалом приїду, щоб картопля чиста була! І про худобу не забувай. Оля провела його ненависним поглядом. Попила чаю і пішла на город. Село тільки починало прокидатися, коли в неї вже було кілька борозен виполото.
Мамуся, ну чому ти мене тут залишила? Ти ж знала, як мені буде погано з ним. Оля тихо плакала, сидячи біля могили матері. Вітчим сьогодні поїхав у місто — продавати […]
— Олю, люба, а де ж печиво? — Галина Миколаївна дзвінко вдарила ложкою по блюдцю. — Чи тепер у вас по-європейськи — гостей повітрям пригощають?
Ольга завмерла на порозі кухні, стискаючи в спітнілих долонях край фартуха. Крізь тонку стінку долинав задушений сміх — сміх, що різав вуха, наче тупий ніж. Галина Миколаївна, її свекруха, вже […]
Ну що, невістка вже командує в хаті? – спитала цікава сусідка. Ярослава відповіла просто: – Не командує. Ми живемо разом, але не одне одному на голові. – І ти їй усе дозволяєш? – А чому ні? Може, хоч у цій хаті хтось житиме щасливо з самого початку. Орися лише знизала плечима. А Ярослава тоді вперше зрозуміла – вона справді змінила щось важливе. Розірвала коло, яке тягнулось поколіннями
Ярослава вийшла заміж у дев’ятнадцять. Була ще зовсім юною – тендітна, з довірливими очима й сором’язливою усмішкою. Закохалася в Івана, як у кіно – раптово й по-справжньому. А він – […]
«Це ж тільки на кілька днів», — сказала свекруха і впустила родичів у наш дім. Але вони залишили по собі більше, ніж запах кави й сліди на дзеркалі
«Це ж тільки на кілька днів», — сказала свекруха і впустила родичів у наш дім. Але вони залишили по собі більше, ніж запах кави й сліди на дзеркалі Цього року, […]