Рубрика: Людина
За місяць до весілля батьки Ореста запросили нас до свого заміського будинку. Вони сказали, що хочуть познайомитися зі мною ближче й обговорити останні приготування до церемонії. Я сподівалася, що це знак їхнього прийняття, але реальність виявилася іншою. У вітальні нас чекала несподівана зустріч. Там був адвокат, який тримав у руках стос документів
– Валентино, ви зрозуміли, що це означає? – Я повинна підписати договір, що залишаюся без нічого, якщо ваш син вирішить, що я йому більше не потрібна? – я намагалася говорити […]
Мені 32 роки, звуть Олена, і я вже 14 років одружена зі своїм чоловіком Артемом. Щоранку починається однакова рутина. Свекор і свекруха їдуть на роботу в місто, залишаючи мені весь будинок, подвір’я, город і господарство на руки. Я встаю рано, ще до світанку, готую сніданок, збираю дітей до школи, потім виконую свою дистанційну роботу. Але для роботи на комп’ютері завжли не вистачає часу, бо свекруха щодня залишає список завдань. То буряки перебрати, то картоплю посадити, то курей і кролів нагодувати, то зібрати огірки для закруток. А іноді – і зовсім абсурдні речі. Наприклад, на вихідних я ношу каву в ліжко свекру і свекрусі. Артем щось надсилає, але більша частина йде на життя, оплату комунальних послуг і запити свекрів. “Ось батькам треба дах на сараї перекрити”, – каже чоловік. “Новий паркан треба поставити”
Мені 32 роки, і я вже 14 років одружена зі своїм чоловіком Артемом. Ми побралися дуже молодими: мені було лише 18, йому – 22. Наші почуття тоді здавалися такими сильними […]
Отримавши сьогодні зарплату, як і завжди вирішила відкласти частину зарплати на навчання сина. Ці гроші були моєю маленькою радістю, моїм спокоєм тай просто гріло душу коли на думці була гадка про заощадження. Відкрила шафу вигорнула все, а грошей не знайшла
Відрахувавши рівно третину від зарплатні я понесла гроші у наш сховок. Я любила ці моменти: докласти до купки звичну суму перерахувати всі гроші, що там лежать і відчути, як на […]
Я нічого не відчувала до свого чоловіка, і повсякденність була для мене тягарем. Лише після п’ятдесяти я набралася сміливості. – Можливо, ми просто не підходимо одне одному? – сказала я, дивлячись на Олексія з цікавістю та розчаруванням у погляді. – Ти в це справді віриш? – Олексій відповів з деяким здивуванням, наче не розумів, що між нами сталося. – Ми разом уже двадцять років, і ти зараз це кажеш?
Я нічого не відчувала до свого чоловіка, і повсякденність була для мене тягарем. Лише після п’ятдесяти я набралася сміливості – Можливо, ми просто не підходимо одне одному? – сказала я, […]
Її кулінарні здібності – окрема тема. Її голубці, запіканки, котлетки і торти – це просто шедеври. Всі наші друзі й родичі захоплюються нею і просять її рецепти. Я й сам часто жартую: “Моя дружина могла б стати шеф-кухарем у найкращому ресторані”. Але є одна річ, яка мене тривожить і з якою я не можу впоратися.Подружнє життя у нас з Соломією буває лише два рази на рік. Це мій подарунок на день народження і, якщо пощастить, на Новий рік. Але Новий рік іноді “випадає”, бо, як каже Соломія, це завжди клопоти, гості, свята – не до того
Її кулінарні здібності – окрема тема. Її голубці, запіканки, котлетки і торти – це просто шедеври. Всі наші друзі й родичі захоплюються нею і просять її рецепти. Я й сам […]
– Мамо, ти могла би няню моїм дітям оплатити, чи гуртки, чи відпочинок хоча би в Карпатах! – скиглить моя дочка Вероніка, яка при надії четвертою дитиною. – Мамо, ти літаєш за кордон, купуєш собі дорогі речі, а я навіть не можу оплатити дітям гуртки чи відвезти їх на відпочинок, чи купити якісні дорогі продукти з цією іпотекою! Їмо одні дешеві каші, а ти рибою червоною снідаєш і авокадо, та каву італійську смакуєш! А совість твоя де? А я казала їй не виходити заміж і жити для себе. І квартиру би краще не дарувала. Майбутній зятьок був із бідної родини, без чіткої професії чи стабільної роботи. Я бачила, що перспектив у нього нуль
А я казала їй не виходити заміж і жити для себе. І квартиру би краще не дарувала. Майбутній зятьок був із бідної родини, без чіткої професії чи стабільної роботи. Я […]
Тільки зараз, у 44 роки я відчуваю себе щасливою, зрозуміла себе і сенс життя, дозволила собі бути собою. Жіноча жертовність не несе і не дає нічого хорошого! Я дозволила собі трьох чоловіків, розлучення в ще купу речей. І це подарувало мені нову мене. Через 15 років шлюбу я зрозуміла: тримаюся за цей союз лише заради дітей. Я хотіла, щоб донечки росли в повній сім’ї і чекала, коли вони подорослішають. Вони підросли, стали самостійними. І в якийсь момент я зізналася собі: мені потрібна свобода. Коли мені виповнилося 40, я подала на розлучення. Це було нелегке рішення, але, на щастя, Максим сприйняв його спокійно. Ми розлучилися мирно, з повагою. Дочки вже були студентками, і я знала, що вони зрозуміють. З того моменту моє життя почало змінюватися
Тільки зараз, у 44 роки я відчуваю себе щасливою, зрозуміла себе і сенс життя, дозволила собі бути собою. Жіноча жертовність не несе і не дає нічого хорошого! Я дозволила собі […]
Коли дочка стала мене картати, що я не таку квартиру купила, я спочатку не зрозуміла, до чого вона клонить. Та виявилося, що вона хотіла, щоб я їй житло придбала. Виявилося, що донька з зятем сподівалася, що цю нову квартиру я для неї куплю, вони вже і речі свої у валізи поскладали – готувалися до переїзду, але я їх розчарувала – квартиру собі купила, і вони зрозуміли, що уже ніхто нікуди не переїжджає. Тому Людмила зараз мене так картає, вона вважає, що я мала спочатку квартиру їм купити, а потім ще раз повернутися на заробітки, і тоді вже собі на житло заробляти
– Це нікудишня покупка! Кому потрібна стара квартира? Ти лише про себе думаєш, мамо. Чому ти зі мною не порадилася перед тим, як квартиру купувати? – картає мене донька. – […]
– Ти маєш дбати про неї, це ж твоя молодша сестра! – продовжує вчити мене мама, хоча сестрі вже за двадцять років
Від слів “ти повинна, адже це твоя молодша сестра” у мене зводить вилиці і починає закипати жовч. Я цю приказку в різних варіаціях чую вже більше двадцяти років. Мама чомусь […]
– А Що я не так сказала? У чому проти істини погрішила? Я не вигадала, я сказала те, що є, що його батьки, які в нас і копійки не вклали, вже витягли всі соки!
– А Що я не так сказала? У чому проти істини погрішила? Я не вигадала, я сказала те, що є, що його батьки, які в нас і копійки не вклали, […]