Рубрика: Людина
Мамо, бережи їх, якщо зі мною щось станеться…”Саме ці слова мого сина Стаса я згадую щодня, відколи його немає поруч. Я й уявити не могла, що вони справдяться так швидко.
Мамо, бережи їх, якщо зі мною щось станеться…” Саме ці слова мого сина Стаса я згадую щодня, відколи його немає поруч. Я й уявити не могла, що вони справдяться так […]
«Моя мати живе за мій рахунок» — від цих слів я застигла від жаху
«Мати живе на мій кошт» — від цих слів мені стало холодно. Досі не можу забути того дня, коли прочитала повідомлення від сина, від якого кров застигла в жилах. Моє […]
Одного разу в хаті Галини Семенівни зникло світло. Погорів щиток. Вона навіть не зразу зрозуміла, що робити. Подзвонити нікому. Аварійна служба – “ми приїдемо через два дні”. Ввечері Назар почув, що бабуся сидить у темряві. Приніс ліхтарик. А на ранок… разом з сусідом, який трохи тямив у проводці, все полагодив. Сам! Точніше, не сам — але він знайшов того, хто допоміг. – Я вам винна, – сказала вона, зворушена. – А ми ж працюємо за добро, пам’ятаєте? – відповів Назар
Галина Семенівна жила на останньому поверсі старої дев’ятиповерхівки. Маленька пенсія, стара швейна машинка, фотографії в рамочках – ось і все, що вона мала. Донька – за кордоном, зять – щось […]
Оля смажила на кухні омлет, коли до неї прибігла мама. – Оля, доню. Ми з тіткою Валею помирилися. Вона сама зателефонувала, – радісно заявила Галина. – Ну нарешті! – зраділа Оля. – Вона запрошує всіх нас у гості, – додала мама. У вихідний Ольга з Галиною приїхали до тітки Валі. Родичі обнялися, поговорили. – Ну що давайте за стіл, – запропонувала Галина. – За стіл ще рано, у нас для вас є інші “розваги”, – єхидно сказала Валя. – Розваги? Ви про що? – здивувалася Оля. Але ні Ольга, ні Галина навіть уявити не могли, про які такі “розваги” говорили родичі
– Оля, доню. Ми з тіткою Валею помирилися. *** Тетяна та Ольга двоюрідні сестри одного віку. Валентина та Галина їх матері. Валя – мама Тані, Галя мама Олі. Дуже різні […]
Зоя смажила на кухні чебуреки, коли додому повернувся син. Олег сів за стіл і довго мовчав, а потім зізнався: – Мамо, здається, я закохався! – Це ти про Настю? – здивувалася такому зізнанню Зоя. – Про Настю? – перепитав син. – А-а-а, ні, не про Настю. Я закохався в Оксану. Вона така класна. Розумієш? – Яка ще Оксана? У вас же з Настею скоро весілля! – Зоя уважно подивилася на сина. Олег замовк і зазбирався йти. – Ні, друже, розкажи, що за Оксана?- зупинила сина Зоя. І Олег все розповів матері. Зоя вислухала сина і застигла від почутого
Зоя ніколи не втручалася у життя свого дорослого сина. Олег мав дівчину, стосунки в них були ще зі шкільної лави. Гарна дівчинка – Настя. Зоя знала її, вона подобалася синові, […]
– А що в нас успадковувати, синку? – Здивувалася мати. – Машина та гараж. Я думала вам віддати. – Навіщо нам віддавати? Продамо, а гроші на трьох поділимо – порівну, – відповів Борис. – Ми про квартиру говоримо. – Як про квартиру? Адже я живу тут
Марії Вікторівні навіть у страшному сні не могло наснитися, що вона так рано залишиться вдовою. Жінка щойно вийшла на пенсію, але вдома сидіти поки що не планувала. А її чоловік […]
Оксано, ну зрозумій, мама моя не молодіє, роки своє беруть. Їй постійно потрібна допомога. Вона то налаштування на телевізорі зіб’є, то в телефоні щось натисне не те і він у неї перестає працювати. Та й взагалі, вона живе сама, чоловіча допомога зайвою ніколи не буде, зрозумій, – виправдовувався перед дружиною Артем, коли пізно повертався додому. Оксана свекруху свою любила, але душею відчувала, що тут щось не те. І не помилилася жінка
Оксана сиділа в невеличкій темній кімнаті і слухала, як її маленька донечка Карина знову починає вередувати. Але сьогодні в Оксані було щось таке, що вона не могла зрозуміти. Якось незрозуміло […]
Ганна приїхала в червні. Гарна, підтягнута, з новим телефоном і багажем. Її очі були вже не ті – холодніші, відсторонені. – Василю, я хочу розлучення. – Що? – тільки й спитав він. – Ми з тобою чужі. Я жила дев’ять років сама. Ти – тут, я – там. У нас різні життя. І я не можу приїхати і вдавати, що все як було. Бо вже не так. – Але ж ми… діти… стільки років… – Я нічого до тебе не відчуваю. Не ображайся, але я не можу так жити – по звичці. Він мовчав. І мовчав довго. Бо не знав, що сказати. Бо все, що хотів – це просто, щоб вона була поруч
Коли Ганна вперше сказала: «Поїду в Польщу», Василь не заперечував. Вони жили скромно: він працював трактористом у місцевому господарстві, вона — медсестрою в ФАПі. Дві доньки росли швидко, хотілося дати […]
— Та бліда вся, худа, руда й у веснянках. Не зрозумію, що мій Валерка в ній знайшов, каже, що Анька його — як модель струнка. А по мені й дивитися ні на що, не дай Бог онуки на неї будуть схожі
— Ну я не можу з неї, Тома, наче нормальна, а корчить із себе невідомо що! Я їй запропонувала біле Маринчине плаття весільне, племінниці моєї, так вона ні в яку. […]
Стас привіз кавун і диню — вже з’явилися, треба ж! Ріже на дольки, всіх пригощає. Я свою тарілку простягнула: — Стасе, дякую, і де ти таку диню купив, адже ще не сезон! І прямо в мій день народження, ну й чоловік у тебе, Аліночко, для своячки постаралася
Вирішила я поїхати на дачу суботнього ранку. У п’ятницю ввечері, ти ж знаєш, ті жахливі затори, що й не продихнеш. Вітя, звісно, засмутився, але що поробиш? Було б нерозумно пару […]