Рубрика: Людина
Ірина Іванівна пішла на город. Там у неї був повний порядок. Не любила жінка, щоб город травою заростав. Ближче до криниці росли помідори, огірки, капуста. Цибулю Іванівна вже прибрала, тепер у сараї сушилася… Сусідки її віку на лавках вже відпочивали, а Іванівна все в турботах була. – І звідки у тебе сили беруться? – дивувалися сусідки. – Та я й сама не знаю, – відповідала Іванівна. – Не залишу ж я своїх дітей, заради них і стараюся. Сусідки мовчки хитали головами. Вони знали, що останній раз, коли Іванівна передавала дітям гостинці, сталося дещо несподіване
Ірина Іванівна поховала чоловіка десять років тому, і тепер жила сама. Діти її виросли й розлетілися в різні боки. Про неї згадували рідко. Ірина Іванівна розуміла, що в них сім’ї, […]
Сашко прийшов додому з величезним букетом квітів у руках. – Кохана, я вдома! – радісно гукнув він дружину. – Ого, дякую, коханий! – вийшла до чоловіка Юля. – А що це ти такий веселий? – Та нічого я не веселий, – знітився Сашко. – Ось хотів зробити тобі приємне і… І сказати, що я їду у відрядження. Шеф нікого іншого не знайшов. Юля якось знітилася й поставила квіти у вазу. – Сашко, а ти часом не забув, що в нас за подія у пʼятницю? – раптом запитала вона. – Яка ще подія? – Сашко дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається
– Схоже, що моє тихе, спокійне й веселе життя добігає до кінця, – подумав Сашко, коли його дружина Юля оголосила, що у них буде дитина. – Ні, ну щаслива подія, але чи […]
– Я все бачив, – тихо сказав він. – Твоя свекруха тут господарює, як у себе вдома. Людей приводить, гроші бере. А нещодавно сестра твого чоловіка приїжджала, речі якісь відвезла. – Які речі? – в Оксани перехопило подих. – Не розгледів. У коробку склали і в машину завантажили.
– Оксано, ти тільки не нервуй, але там на твоїй дачі якісь чужі люди живуть, – голос Марини в телефоні звучав стривожено. – Уже третя сім’я за місяць змінюється. – […]
Увечері Тетяна Миколаївна запропонувала онукам допомогти їй на городі. Роботу можна було вибрати: полити, прополоти. Микита вийшов на ґанок, сів і знову втупився в телефон. Кирило сів поруч, але телефон сховав у кишеню. — Бабусю, ми відпочивати приїхали, не працювати, — сказав Кирило й подивився на брата. Хлопці в селі Даню поважали. Він ходив у шкільний гурток, який вів учитель фізики
— Мамо, що з ним возишся, він тобі ніхто, чужий син. Ти б так Микиті з Кирилом рада була, — дочка невдоволено відвернулася, кидаючи у відро свіжовикопану картоплю. Бульби глухо […]
У цей момент почувся звук дверей, що відчиняються. Прийшов Ігор. Він увійшов, побачив матір з онуком на руках і Олену з перекошеним обличчям. Стало ясно, що він потрапив не в той час і не в те місце. – Що трапилося? – Запитай у своєї дружини, – Валентина говорила тихо, але це давалося їй важко. – Сашко в мокрій пелюшці, плаче, голодний.
Сімейний відпочинок – Що в нас на обід? – Уточнив Ігор, принюхавшись. – Ти щось готуєш? – Готую. Печиво для Лорда. З індичкою та вівсянкою, – з гордістю відповіла Олена […]
– Все так, Лідо, – в очах Віри заблищали сльози, – удвох ми з тобою доньку виростили, та тільки не догледіли десь. Самозакохана вона – яких світ не бачив. Тільки про себе думає. Я сподівалася: заміж вийде, зміниться. Та яке там! Ось уже й чоловік є, і дитина, а вона живе так, ніби весь світ навколо неї крутитися повинен. Тож якщо не дам грошей на машину, влаштує вона мені Голлівуд по повній програмі.
– Віро, я тут подумала: а давай дачу на двох купимо, – запропонувала Лідія. – Дачу? – Здивувалася та, – це ж скільки грошей треба? Та й куди вона нам? […]
Ірина з досадою дивилася вслід поїзду. Запізнилася… Вперше за п’ятнадцять років регулярних поїздок до мами – запізнилася! – Наступний поїзд тільки вранці, – сказала касирка. – Може, автобусом? – Автобусом? – Ірина скривилася. – Три години по поганій дорозі? Ну ні вже! У сумці задзвонив телефон – мама! Ірина відповідати не стала. Навіщо її хвилювати? Краще просто повернутися до неї додому. Добре, що є ключі… Ірина взяла таксі й поїхала до матері. Вона тихенько відкрила двері й зайшла в свою кімнату. Батьки вже спали. Вона дістала ноутбук і раптом зачепила якусь коробку… З неї щось висипалося.
Дув холодний жовтневий вітер. Мрячив дощ. Ірина з досадою дивилася вслід поїзду. Запізнилася… Вперше за п’ятнадцять років регулярних поїздок додому – запізнилася! – Прямо як у поганому сні, – подумала […]
Віра працювала продавчинею одягу в чоловічому відділі. Дівчина вчилася на бухгалтерку, але влаштуватися за фахом не змогла. От і пішла на таку роботу. А потім вона звикла. І от пів року тому до них у відділ раптом зайшов один симпатичний чоловік. Він довго вибирав костюм і вибрав найдорожчий. А потім він став із Вірою радитись щодо сорочки. А сам прямо в очі їй дивиться: – Я неодружений, нікому навіть порадити! Наступного дня Ігор знову зайшов. Дівчата Віру підбадьорювали: – Іди, він через тебе прийшов! Віра глянула куди показували дівчата і ахнула від несподіванки
Ти хоч фото прийшли, доню, бо на весілля приїдемо і не впізнаємо зятя! – Мамо, він фотографуватися не любить, ти потім із ним познайомишся, тоді й розглянеш! Ну бувай, мам, […]
Денис з Юлею прийшли до матері чоловіка. Тетяна Валентинівна накрила стіл, спекла торт. – А ми не просто так прийшли, – усміхнувся Денис. – Ну що Юля, вручай! Юля дістала із сумки якусь листівку і передала Тетяні Валентинівні. – Це що? – здивувалася жінка. – Це запрошення на наше весілля, – радісно сказав Денис. – А це Семену Андрійовичу передайте, – сказала Юля діставши ще одну листівку. – Батьку? – здивувалася мати. – Ну так. Батько ж повинен бути на весіллі сина, – відповіла Юля. – Не смійте! Я цього не допущу! – вигукнула мати. Юля здивовано дивилася на майбутню свекруху, не розуміючи, що відбувається
— Давай і батька твого теж запросимо на весілля, Денисе. Все ж таки рідна людина. Стільки років минуло, можна й пробачити вже. Юля сиділа навколішки перед журнальним столиком і підписувала […]
Олена збиралася на день народження своєї подруги Каті. Напередодні вона подзвонила до свого брата Романа. Олена сказала, що в суботу її не буде вдома, тому, якщо вони хочуть привести до неї племінника Миколку, то на неї нехай не розраховують. – Добре, сестричко, я тебе зрозумів! – відповів Роман. – Ми з Каринкою в суботу теж у гості йдемо, а Миколку відвеземо до батьків Карини… У суботу в двері Олени хтось подзвонив. Вона нікого не чекала. Олена збиралася на день народження і чепурилася перед дзеркалом. Жінка глянула у вічко, й остовпіла від побаченого
– Оленко, привіт, ти вдома? – запитала в Олени дружина її брата Карина. – Поки що вдома, але через годину поїду. – А куди це ти зібралася? – До подруги. […]