Рубрика: Людина
У суботу ми з Богданом приймали майбутніх сватів. Я готувалась, як на іспит. Все вимила, начистила, наготувала усього. Але майбутня сваха сиділа за столом дуже стримана. Говорила ввічливо, але без іскри. А вже наступної суботи ми поїхали до них у гості – і тоді я все зрозуміла. Їхній дім, не дім – палац. Мені таке тільки в журналах траплялося бачити. Світлі просторі кімнати, дизайнерський інтер’єр, розкішний сад. Стіл ломився від наїдків, назви яких які я й вимовити не вміла. Я сиділа там, ніби зайва. Все виглядало красиво – тільки всередині щось стискалось. Ми з Богданом – ніби з іншої планети. Дивишся – дві пари батьків, а між нами – прірва. Але коли побачила, як Максим пригорнув Лесю, як лагідно дивиться на неї – трішки відпустило. Може, не все так страшно
Я неабияк хвилювалася, коли наша Леся – єдина донька – заявила, що виходить заміж. А тепер ще й майбутні свати захотіли прийти до нас у гості. Леся розповіла: батьки її […]
А я тільки на рік, – сказала Марія, сідаючи в автобус до Риму. – Всі так кажуть, – кинула зітхнувши сусідка по сидінню, – а лишаються надовго. Марія мовчала. У валізі – кілька суконь, фото дітей, а в душі надія, що це таки правильний вчинок. Минали місяці. Донька писала: «Мамо, мені лишилась ще рік. Я старатимусь. Спасибі за все». А син – рідко, але телефонував. І щоразу коротко: – Мамо, все добре. Тримайся там. Марія трималась. І ночами, коли всі спали, шепотіла: – Господи, дай мені сили. Бо я не залізна
– А я тільки на рік, – сказала Марія, сідаючи в автобус до Риму. – Всі так кажуть, – кинула зітхнувши сусідка по сидінню, – а лишаються надовго. Марія мовчала. У […]
Галя не була рада щастю, що звалилося на неї, вона й не знала, що у неї є брат.Батько пішов від них, коли Галя була маленька, вона смутно його пам’ятала, але все ж чекала, чекала, що він приїде і тоді все – все буде по-іншому. Не приїхав.
Галя летіла на крилах з роботи, ще б пак, її нарешті помітили і підвищили. – Гавриленко, – сказав начальник цеху, – йди до директора. Галя була окрилена, нарешті у неї […]
Весілля було в суботу, перший сніданок у статусі дружини – в неділю, а понеділок Олег зустрів без мене. Каже, прокинувся і зрозумів, що помилився. Швидко він усе зрозумів, правда? А я тоді ще не знала, що справжній поворот цієї історії станеться через шість місяців
Весілля було в суботу, перший сніданок у статусі дружини – в неділю, а понеділок Олег зустрів без мене. Каже, прокинувся і зрозумів, що помилився. Швидко він усе зрозумів, правда? А […]
– Мишко, я чого прийшов – м’яв кепку в руках батько – може допоможете нам з матір’ю картоплю викопати? Сором якийсь, у всіх уже прибраний город, а у нас як більмо на оці. Ми б і самі. Але в мене артрит прихопив, а матері спину скрутило.
– Мишко, я чого прийшов – м’яв кепку в руках батько – може допоможете нам з матір’ю картоплю викопати? Сором якийсь, у всіх уже прибраний город, а у нас як […]
Батьки Романа подарували квартиру. Зовсім невелику. Ганна навіть здивувалась, бо Роман там уже жив. На весіллі це звучало дивно, але Ганна не знала, чия квартира була до весілля.
Весільні подарунки були розкішні. Батьки молодят про подарунки заздалегідь не домовлялися, але вийшло, що це нерухомість з обох боків. Батьки Ганни подарували будинок. Вони спеціально зводили його для єдиної дочки. […]
– Ти її не впізнаєш! Її ніби підмінили після весілля! Ходить вся така пихата, ну прямо царівна! І то їй не так, і це не так. І Вітьку нашого під себе підім’яла, підкаблучником зробила! – обурювалася мати у слухавку
– Ти її не впізнаєш! Її ніби підмінили після весілля! Ходить вся така пихата, ну прямо царівна! І то їй не так, і це не так. І Вітьку нашого під […]
Ювілей Марина вирішила зустріти вдома, в Україні. Після довгих років за кордоном їй захотілося хоча б на трохи повернутись туди, де залишила частинку себе. В Італії вона вже майже чверть століття, у Римі давно почувалася «своєю». Але душа її все одно линула до рідного села, де минула юність, де залишилось перше кохання, якого вона так і не змогла викреслити з серця. Святкування ювілею вона запланувала в колибі, що розташувалась на околиці села. Сестра нашептала, що власником закладу є… Василь. Чесно кажучи, Марина й сама не до кінця розуміла, чого чекала від цієї зустрічі. Але їй дуже кортіло побачити його знову. Принаймні хоч один раз – після тридцяти років мовчання
Марині завжди здавалося, що почуття, яке вона носила до Василя, настільки глибоке і щире, що нікого іншого вона вже не здатна буде полюбити так само. Він жив поруч, був на […]
Вона стояла перед ним, стиснувши кулаки. Повітря в кімнаті наче наповнювалось пекельним невидимим димом. Гліб дивився на неї з подивом, немов вперше бачив її такою – злою, рішучою, не готовою поступатися. Його обличчя почало повільно червоніти. Він явно не очікував такої реакції через, як він вважав, дрібницю. Допомога сестрі була для нього аксіомою, що не потребує обговорення, навіть з дружиною.
— Гліб, а де мій ноутбук? Я його на столі залишала вранці, точно пам’ятаю. Юля увійшла до вітальні, стягуючи на ходу легкий шарф. День видався метушливим, зустріч з клієнтом затягнулася, […]
Сльози котилися з її вицвілих очей, залишаючи сліди на зморшкуватому обличчі. Сухими, скрученими від праці руками вона витирала вологу, що не припиняла текти. Цими ж руками вона ще поралася по господарству, доглядала за дідом Іваном, який уже давно не вставав із ліжка. Та цього дня руки баби Штефки не знаходили спокою: то втирали сльози, що раз за разом набігали, то здіймалися вгору, ніби благаючи небо про порятунок.
Справжня історія з одного українського села. Прочитайте до кінця — ви не пошкодуєте. На подвір’ї, сповненому літнього тепла, лунали розпачливі вигуки баби Штефки: – Люди добрі, ой, люди! Сльози котилися […]