Рубрика: Людина
Володимир повернувся додому раніше запланованого. На роботі йому стало зле, і він відпросився додому. – Відлежуся трохи, і стане краще, – думав чоловік. Він тихо відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. Кинувши ключі на тумбочку в коридорі, почав розшнуровувати черевики, як раптом почув голос матері, що долинав з кухні. Ольга Іванівна говорила з кимось по телефону. Володимир прислухався до розмови і застиг від почутого. – Як вона могла! – тільки й вигукнув чоловік
Ользі Іванівні Марина не сподобалася відразу. Син привів цю дівку (як вона відразу ж назвала Марину) явно їй, матері, на зло. Адже казала ж вона йому: придивись до Світланки, дочки […]
Василь повернувся додому з роботи. – Валю, я вдома! Що там у нас сьогодні на вечерю? – гукнув чоловік. Але відповіді не було. Він зайшов на кухню – дружини немає. – І де ж її носить? – здивувався він. Василь вирішив прийняти душ, щоб трохи заспокоїтися. – І де це таке бачено? Чоловік з роботи прийшов, а дружина вечері не приготувала? – думав він. Додому Валентина повернулася пізно. – Нарешті прийшла! Ну зараз я їй покажу, хто тут головний! – чоловік рішуче встав з дивану. Василь вийшов в коридор, глянув на дружину і застиг від побаченого
Провівши чоловіка на роботу, а синів до коледжу, Валентина вирішила зателефонувати своїй подрузі Галині. Їй потрібна була порада, а Галя могла їй її дати, та й просто вилити душу хотілося. […]
Маргарита Михайлівна пекла свій фірмовий торт, коли у двері подзвонили. Жінка витерла руки об рушник, вийшла в коридор і побачила на порозі свою доньку Люду. – Доню, що з тобою? – захвилювалася мама, помітивши, що Людмила мало не плаче. – Як ти могла? – раптом сказала дочка. – Доню, що сталося? – не зрозуміла Маргарита. – Ти…Ти зруйнувала моє життя, – Людмила пильно подивилася на матір. – Люда, та поясни ти, що сталося! – наполягла мати. І донька все їй розповіла. Маргарита Михайлівна вислухала доньку і застигла від почутого
Людмила після роботи насамперед їхала до матері, а потім вже додому. Її чоловік завжди повертався пізно, і в неї з’являлася можливість поговорити з мамою. Вона знала, що, як завжди, на […]
Надія поволі йшла з магазину з важким пакетом продуктів у руках. Раптом дівчина почула позаду чоловічий голос. – Ви ж Надія, я не помилився?! – запитав хтось. Дівчина здивовано обернулася, й глянула на молодого хлопця, який ішов прямо до неї. Він здався їй якимось знайомим… Але Надія ніяк не могла зрозуміти хто ж це такий! – Надійко, що ж ви так швидко забуваєте тих, хто вам допомагає, га?! – посміхаючись запитав хлопець. Він взяв у неї з рук пакет з продуктами. – Давай, допоможу… – промовив він. Надія уважніше придивилась до незнайомця і ахнула
У Надія Григорівни та Ігоря Васильовича була звичайна сімʼя. Вона – вчителька, а чоловік на заводі невеликим начальником працював. Донька Леся учениця сьомого класу, слухняна, зразкова дівчинка. Жили вони у […]
Олег приїхав у своє рідне містечко. Він не був там майже десять років. Олег вийшов з поїзда і озирнувся навкруги. Тут він виріс і вивчився… А коли не стало батьків, то розпродав усе майно й поїхав звідси. Він ішов по перону, як раптом, уже на виході, почув якийсь дзвінкий голосок! – Мене гукають, чи що? – здивовано обернувся він. – Олег! – знову почулося десь неподалік. Несподівано до нього підбігла симпатична, усміхнена жінка… Олег придивився до неї й ахнув від несподіванки
Олег зійшов на платформу і озирнувся навкруги. Він прибув до свого рідного міста, де не був майже десять років. Тут він виріс, вивчився і, втративши батьків, залишив його, розпродавши все […]
Андрій був на роботі, коли задзвонив телефон. Дзвонила його дружина Зіна. – Ти коли приїдеш? – раптом сказала жінка. – Не знаю, ближче вечора, напевно, справ багато, – спокійно відповів Андрій. – Андрію, приїжджай, я не знаю, що мені робити. Тут таке робиться, – почала швидко говорити Зіна. – Ти про що? – не зрозумів чоловік. – Приїжджай! Сам все побачиш, що в нас вдома відбувається, – мало не плачучи сказала Зіна і закінчила виклик. Андрій здивовано дивився на екран мобільного, не розуміючи, що відбувається
Зіна любила вранці не одразу вставати, а ще трохи поніжитися, подумати та посміхнутися новому дню, тим більше була субота. Але рано-вранці її розбудив дзвінок у вхідні двері. Вона не одразу […]
Коли жити в Києві було зовсім складно, Тетяна з Матвієм вирішили продавати квартиру і купили будинок за містом. Будинок великий двоповерховий гарно облаштували, чоловік добре заробляв, тому сім’я сподівалася, що тепер їх чекатиме тиша та спокій. Столичні родичі, що приїхали на новосілля, не могли приховати свого захоплення, а дехто – і відвертої заздрості, що не можна було не помітити. Тетяна ще не знала тоді, чим їй обернеться ця заздрість
Тетяна не любила ранки, а особливо останнім часом. І це було зовсім не тому, що вона була лініва, а тому, що кожен ранок здавався без кінця повторюваним фільмом. Як тільки […]
Він опустився на коліна перед нею прямо в коридорі. — Вибач… — Ідіть, Вікторе Сергійовичу. Мені нема про що з вами говорити. — Я був ідіотом. Вони підставили тебе… я бачив не все. Тільки те, що мені хотіли показати. Я не запитав, не вислухав. Просто… прогнав. Вибач.. Вона дивилася на нього без сліз. Як на чужого.
— Забирайся геть, пройдисвітко! — в кабінеті пролунав голос, який вдарив, ніби ніж по серцю. Олена Петрівна здригнулася. — За що, Вікторе Сергійовичу? Я ж… — Мовчи! — він не […]
— Чому ти дівчину гнобиш? – по-селянськи запитала свого чоловіка Ольга Юхимівна після того, як син пішов з невісткою. — Хіба так можна? Я — свекруха, і навіть собі цього не дозволяю. Не розумію, хочеш її знищити? Ну, добре — на неї наплювати. Але пожалій хоча б сина: він же її без пам’яті кохає!
— Чому ти дівчину гнобиш? – по-селянськи запитала свого чоловіка Ольга Юхимівна після того, як син пішов з невісткою. — Хіба так можна? Я — свекруха, і навіть собі цього […]
– Доглядати батьків повинна дівчинка! Тож тобі дістанеться наша квартира, після нас. – Після вас? – перепитала Надя, не вірячи своїм вухам. – Тобто, брату зараз квартира, а мені – тільки, якщо я вас додивлюся?
– Квартиру отримає той, хто перший матиме сім’ю, – бабуся примружилася й окинула поглядом присутніх. – Але тільки не аби з ким. Це вам не перегони. Уся сім’я зібралася на […]