Рубрика: Людина
Тиждень уже Лідія Михайлівна в будинку для літніх людей. Розуміє, що в доньки не було виходу. Справді, і ходити вже важко, а не те, що самій жити у своєму будинку, восьмий десяток уже пішов. Але ж не про таку старість мріяла. Хотілося останні свої роки серед рідних прожити, але кому вона тепер хвора потрібна
— Микито, сідай! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя виражало рішучість. Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусточкою мокрі очі: — Я не знаю, що робити з мамою. Вона […]
Я була дуже засмучена вчинком Вероніки. Більш того, я дізналася, що вона чоловіка і нормально не годує. Та в такий період йому бульйончики потрібні, чаї з малини. А вона гречки в мультиварці відварить, ну а до неї сосиски. Добре, що помідори і огірки в наш час свіжі є, хоч з тим легше, бо нарізав і вже є що взяти в прикуску до тої пісної гречки. Моя невістка єдине, що пильнує, так це подругу, яка за багатого “дідуся” заміж вийшла. І цим здибанкам є пояснення
Я сама зателефонувала сину. Я ніби відчувала, що щось в нього не так. І таки інтуїція мене не підвела. – Привіт, мам, – хриплим голосом відповів мені Сергійко. – Я […]
Всі були раді баrатому нареченому Ані, і лише бабуся казала, що скінчиться все це ոогано.
Через два місяці Аня мала вийти заміж. Так пощастило дівчині з села без освіти. Вона познайомилася зі Стасом — син багатих батьків, він шикарно доглядав Аню. Так що все село […]
Невістка намагається мене “навчити” однаково ставитися до її дітей. Я не вважаю це за можливе, тому що в мене тільки один онук
Як мама, я можу зрозуміти її прохання та наміри, але, як бабуся, яка має лише одного кровного онука, я дотримуюсь інших поглядів на балування дітей своєї невістки. Я не обділяю […]
Ніна завжди заздрила Людмилі, постійно порівнюючи її життя зі своїм. Але в результаті така поведінка призвела до того, що Ніна втратила все, що мала.
Сидячи на кухні у своєї подруги Людмили, Ніна з останніх сил боролася з емоціями, пригощаючись тістечками та чаєм. Вона заздрила Люді за її красу, освіту та можливість їсти, не турбуючись […]
Софія познайомилася з Миколою у мережі. Вони здавалися ідеальною парою, доки не зустрілися у реальному житті.
Софія та Микола познайомилися в інтернеті на одному із сайтів знайомств. Вони обидва шукали щось особливе і, здавалося, знайшли це одне в одному. Їхнє листування було сповнене дотепності, спільних інтересів […]
Час минав. І знаєте, що я зрозуміла? Що мені так подобається, що я нічого не хочу змінювати у своєму житті. Кар’єра ладиться, гроші водяться. Захотіла – у відпустку полетіла, захотіла – в театр пішла. Ну не хочеться мені 9 місяців ходити з величезним животом, потім мучитися добу, потім кілька років жити тільки інтересами дитини, потім проблеми розгрібати зі щепленнями, навчанням, підлітковими бунтами
Я би про свій цікавий стан нікому не говорила, але приховати не вийшло: чоловік помітив і нудоту, й інші ознаки, здогадався, зрадів, а я опинилася перед дилемою. Заміжня я трохи […]
— Алло, зовсім у твоєї сестри совісті немає, так? Уявляєш, вона мені заявила, що візьметься робити уколи, навіть додому приходитиме. Я вже зраділа, а вона ціну озвучила! Закачаєшся, яку ціну! Це ж рідня, Алла, невже так можна? Я розумію, що зараз усі на грошах схиблені, але ж дерти з нездорової людини, та ще й із родича – це нонсенс, Алло
Ну звісно, «це ж інше». А найголовніше, тепер ще й чоловік обурився: як так, його мамі відмовили в допомозі. А я вважаю, правильно. Не тяжкий випадок, перетопчеться, – обурюється Алла. […]
— Свєт, а давай сходимо кави поп’ємо, розвіємося? Тут недалеко гарна кав’ярня є,там і посидимо, поки за дітьми не треба. Сергій усе одно з роботи знову пізно прийде.— Давай. А то ми, правда, давно з тобою ніде удвох не були. Ніби й поруч весь час, а відпочити, поговорити ніколи, –пожвавилася Світлана.Прийшовши в кав’ярню, жінки зробили замовлення і сіли за столик так, що їм добре було видно все, що відбувається в залі.
— Вибачте, що так пізно, але нам більше нікуди йти. -Тепер ваш дім буде і нашим,- почервоніла найкраща подруга дружини із сином на руках, і впевнено увійшла. Чоловік сором’язливо опустив […]
Колишні однокласники саме збиралися на подвір’ї школи. Такий гамір зчинили, наче їм було по сімнадцять. «О, Ігорко! Невже? — вигукнула жартунка Леся. — Тридцять років не бачились! Якби не фейсбук, ми забули б, який ти на вигляд ». Ігор підійшов до гурту, привітався. Упізнав тих, кого не бачив у соцмережах. Бо роки змінювали вроду, але не впливали на очі. Погляди товаришів сяяли юністю… Раптом хтось сказав: «Дивіться, хто йде!» Ігор озирнувся — і обімлів. Це була Світлана.
Ні Світлана, ні Ігор ніколи не приїжджали на зустрічі з випускниками. Ні після десяти років закінчення школи, ні після двадцяти. Вона не хотіла його бачити, бо досі не простила. Все […]