Рубрика: Людина
Я нічого не відчувала до свого чоловіка, і повсякденність була для мене тягарем. Лише після п’ятдесяти я набралася сміливості. – Можливо, ми просто не підходимо одне одному? – сказала я, дивлячись на Олексія з цікавістю та розчаруванням у погляді. – Ти в це справді віриш? – Олексій відповів з деяким здивуванням, наче не розумів, що між нами сталося. – Ми разом уже двадцять років, і ти зараз це кажеш?
Я нічого не відчувала до свого чоловіка, і повсякденність була для мене тягарем. Лише після п’ятдесяти я набралася сміливості – Можливо, ми просто не підходимо одне одному? – сказала я, […]
Її кулінарні здібності – окрема тема. Її голубці, запіканки, котлетки і торти – це просто шедеври. Всі наші друзі й родичі захоплюються нею і просять її рецепти. Я й сам часто жартую: “Моя дружина могла б стати шеф-кухарем у найкращому ресторані”. Але є одна річ, яка мене тривожить і з якою я не можу впоратися.Подружнє життя у нас з Соломією буває лише два рази на рік. Це мій подарунок на день народження і, якщо пощастить, на Новий рік. Але Новий рік іноді “випадає”, бо, як каже Соломія, це завжди клопоти, гості, свята – не до того
Її кулінарні здібності – окрема тема. Її голубці, запіканки, котлетки і торти – це просто шедеври. Всі наші друзі й родичі захоплюються нею і просять її рецепти. Я й сам […]
– Мамо, ти могла би няню моїм дітям оплатити, чи гуртки, чи відпочинок хоча би в Карпатах! – скиглить моя дочка Вероніка, яка при надії четвертою дитиною. – Мамо, ти літаєш за кордон, купуєш собі дорогі речі, а я навіть не можу оплатити дітям гуртки чи відвезти їх на відпочинок, чи купити якісні дорогі продукти з цією іпотекою! Їмо одні дешеві каші, а ти рибою червоною снідаєш і авокадо, та каву італійську смакуєш! А совість твоя де? А я казала їй не виходити заміж і жити для себе. І квартиру би краще не дарувала. Майбутній зятьок був із бідної родини, без чіткої професії чи стабільної роботи. Я бачила, що перспектив у нього нуль
А я казала їй не виходити заміж і жити для себе. І квартиру би краще не дарувала. Майбутній зятьок був із бідної родини, без чіткої професії чи стабільної роботи. Я […]
Тільки зараз, у 44 роки я відчуваю себе щасливою, зрозуміла себе і сенс життя, дозволила собі бути собою. Жіноча жертовність не несе і не дає нічого хорошого! Я дозволила собі трьох чоловіків, розлучення в ще купу речей. І це подарувало мені нову мене. Через 15 років шлюбу я зрозуміла: тримаюся за цей союз лише заради дітей. Я хотіла, щоб донечки росли в повній сім’ї і чекала, коли вони подорослішають. Вони підросли, стали самостійними. І в якийсь момент я зізналася собі: мені потрібна свобода. Коли мені виповнилося 40, я подала на розлучення. Це було нелегке рішення, але, на щастя, Максим сприйняв його спокійно. Ми розлучилися мирно, з повагою. Дочки вже були студентками, і я знала, що вони зрозуміють. З того моменту моє життя почало змінюватися
Тільки зараз, у 44 роки я відчуваю себе щасливою, зрозуміла себе і сенс життя, дозволила собі бути собою. Жіноча жертовність не несе і не дає нічого хорошого! Я дозволила собі […]
Коли дочка стала мене картати, що я не таку квартиру купила, я спочатку не зрозуміла, до чого вона клонить. Та виявилося, що вона хотіла, щоб я їй житло придбала. Виявилося, що донька з зятем сподівалася, що цю нову квартиру я для неї куплю, вони вже і речі свої у валізи поскладали – готувалися до переїзду, але я їх розчарувала – квартиру собі купила, і вони зрозуміли, що уже ніхто нікуди не переїжджає. Тому Людмила зараз мене так картає, вона вважає, що я мала спочатку квартиру їм купити, а потім ще раз повернутися на заробітки, і тоді вже собі на житло заробляти
– Це нікудишня покупка! Кому потрібна стара квартира? Ти лише про себе думаєш, мамо. Чому ти зі мною не порадилася перед тим, як квартиру купувати? – картає мене донька. – […]
– Ти маєш дбати про неї, це ж твоя молодша сестра! – продовжує вчити мене мама, хоча сестрі вже за двадцять років
Від слів “ти повинна, адже це твоя молодша сестра” у мене зводить вилиці і починає закипати жовч. Я цю приказку в різних варіаціях чую вже більше двадцяти років. Мама чомусь […]
– А Що я не так сказала? У чому проти істини погрішила? Я не вигадала, я сказала те, що є, що його батьки, які в нас і копійки не вклали, вже витягли всі соки!
– А Що я не так сказала? У чому проти істини погрішила? Я не вигадала, я сказала те, що є, що його батьки, які в нас і копійки не вклали, […]
Тату, як ти міг навіть подумати про це?! – Іване, я старію. Немає сил тягнути цю ферму далі. – Ти хоч розумієш, що продаєш? Це не просто ділянка землі! Це наша спадщина, наше життя! Ці слова стали початком найбільшого конфлікту в моєму житті
– Тату, як ти міг навіть подумати про це?! – Іване, я старію. Немає сил тягнути цю ферму далі. – Ти хоч розумієш, що продаєш? Це не просто ділянка землі! […]
На свій день народження я отримала від чоловіка такий сюрприз, що нікому такого не побажаю. І дочки мої, які підтримали батька, теж мене засмутили дуже. Наближався мій 44-й день народження. Я не планувала нічого грандіозного влаштовувати, бо, по-перше, це не кругла дата, а по-друге, ми лише кілька тижнів тому зробили весілля нашій старшій доньці. Тому я планувала відсвяткувати в тісному родинному колі, з чоловіком і дітьми, планувала ще новоспечених сватів покликати. Але добре, що я цього не зробила, бо інакше сорому не обібралася б
На свій день народження я отримала від чоловіка такий сюрприз, що нікому такого не побажаю. І дочки мої, які підтримали батька, теж мене засмутили дуже. Наближався мій 44-й день народження. […]
Таки, Анно, ви не праві. Дітям треба було давати обом однаково. Дали старшій 12 тисяч, то і молодшій треба було дати таку ж суму, – каже мені моя сваха Люба. Захищає вона невістку, а якщо точніше, то вона інтереси свого сина, який працювати не хоче, захищає. – Нагадайте, свахо, що ви дали дітям? – вже не витримала я
– То ви, свахо, у всьому винні. Тепер через вас ми обидві внуків не бачимо, – каже мені моя сваха Люба. З нею ми живемо по-сусідству, моя молодша дочка Наталка […]