Рубрика: Людина
Олена готувала вечерю, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла її двоюрідна сестра Марина, із величезною спортивною сумкою у руках. – Привіт, сестричко! Пустиш пожити тиждень? – попросила Марина. – Знову не заплатила за оренду квартири? – зітхнула Олена, допомагаючи сестрі з сумкою. – Не зовсім, – ухильно відповіла Марина. – Я вагітна! – Що? Невже? І хто батько дитини? – посипала питаннями Олена. – Андрій! – тихо відповіла Марина. – Андрій? Я його знаю? Познайомиш? – не одразу осмислила почуте сестра. – Андрій! Твій чоловік! – раптом сказала Марина. – Що?! Що ти таке кажеш?! – Олена здивовано дивилася на сестру, не розуміючи, що відбувається
Олена завжди вважала своє життя правильним і розміреним. П’ять років тому вона вийшла заміж за Андрія, успішного менеджера у великій компанії. Квартира в хорошому районі, стабільний дохід, відпустка двічі на […]
Віра у кафе святкувала своє день народження. Свято було в самому розпалі, гості їли, пили, танцювали. Раптом слово взяв чоловік Віри Павло. – Кохана, ти знаєш, як я тебе люблю! – сказав він, взявши мікрофон. – І сьогодні я хочу подарувати твою мрію! Павло підійшов до Віри і простяг їй великий святковий конверт. – Дякую! – зраділа Віра. – Тільки відкрий, подарунок вдома, не показуй його всім, – пошепки попросив Павло. – Добре, – погодилася Віра. Наступного дня, з ранку Віра насамперед полізла дивитись подарунок Павла. Жінка відкрила конверт, заглянула всередину і аж рота відкрила від обурення
Віра та Павло перебували у стосунках цілих два роки і вже близько року жили разом. Місяць тому чоловік зробив дівчині пропозицію, на яку вона радісно погодилася. Щоправда, дату весілля ніхто […]
Світлана ходила по квартирі, не знаходячи собі місця. Євген вже давно мав повернутися додому, а його все нема. – Невже щось сталося? – хвилювалася вона. – І телефон не відповідає! Світлана схопила зі столу свій телефон, і спробувала ще раз набрати до Євгена, з надією, що цього разу чоловік візьме слухавку. Але і ця спроба виявилася марною. – Таки, щось сталося, – вирішила Світлана, важко опустилася на диван і гірко заплакала. В цей момент, провернувся ключ у замку дверей. Світлана вибігла в коридор. Вхідні двері відкрилися і…Світлана застигла від побаченого
З кухні долинали вигуки. Знову матір із батьком щось не поділили. Вони й так не дуже ладнають, а коли погульбанять, то й до сварки доходить. Світлана прикрила двері до себе […]
Михайло був на роботі, коли на його телефон прийшло повідомлення. – Привіт, коханий! Можеш сьогодні до мене заїхати, подивимося якийсь фільм, відпочинемо? – писала його наречена Оля. – Я підготувала для тебе сюрприз! – Звісно, заїду! – усміхнувшись, відписав чоловік. Дочекавшись закінчення робочого дня, Михайло купив букет квітів, і вирушив до своєї коханої Олі. Через годину, чоловіка стояв біля дверей дівчини, подзвонив у двері. За дверима почувся шурхіт, а потім двері відкрилися. Михайло побачив перед собою Олю і…остовпів від побаченого
– Оля, Михайло, друг мій найкращий, покликав на день народження на природу. Шашлики там, і таке інше… – Гаразд, – знизала Оля плечима, думаючи, яку сукню їй надіти сьогодні ввечері. […]
Коли Алла повернулася в село, всі дивувалися, що вона приїхала одна, а не з чоловіком, але прямо запитати її ніхто не міг, тільки бачили, що ходить вона сама, сумна і невесела. Всі ще памʼятають їхню гучну історію кохання, як Артур, єдиний син багатих батьків, вирішив одружитися з бідною дівчиною. Скільки тоді перешкод їм довелося подолати, адже батьки Артура не хотіли такої невістки. Артур поїхав з села, і Аллу з собою забрав. А через кілька років вона повернулася знову в село
Коли Алла повернулася в село, всі дивувалися, що вона приїхала одна, а не з чоловіком, але прямо запитати її ніхто не міг, тільки бачили, що ходить вона сама, сумна і […]
Як тільки ми провели Олену, мою дружину, в останню путь, моя теща лишилась жити у нас. Спочатку ненадовго, потім – надовго. А далі я сам уже не знав, чи ми живемо разом, чи просто терпимо один одного. Але мій син Сашко почав називати її мамою. Я мав щось сказати. І не сказав
Як тільки ми провели Олену, мою дружину, в останню путь, моя теща лишилась жити у нас. Спочатку ненадовго, потім – надовго. А далі я сам уже не знав, чи ми […]
Тамара Іванівна готувала вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояла донька. – Алла? Ти чому не попередила, що заїдеш? – здивувалася жінка. – Мамо, нам потрібно поговорити. Я зайду? – запитала Алла. – Звісно, – відповіла жінка і провела доньку на кухню. – Чай будеш? – Ні, не буду, – відмовилася Алла, відкрила свою сумку і дістала з неї якийсь конверт та поклала його на стіл. – Ось, мамо, це тобі! – Що це? – здивувалася Тамара Іванівна. – Це моя свобода! – якось підозріло додала Алла. – Яка ще свобода? – не зрозуміла мама, взяла конверт, відкрила його, заглянула всередину і… застигла від побаченого
– З чого це ти вирішила купувати нову квартиру? – поцікавилася колега, почувши, що Алла спілкується з ріелтором. – Чим тобі твоє житло не сподобалося? Район чудовий, місця багато, та […]
— Наталочко, — почала свекруха, але я підняла руку, зупиняючи її. — Ні, мамо. Зараз я говорю. Я мовчала двадцять років. Мовчала, коли ви позичили у нас на першу машину для Ігоря. Мовчала, коли просили грошей на ремонт його квартири. Але зараз — досить
Того вечора я повернулася додому раніше звичайного. Літня задуха загнала мене з дачної ділянки в міську квартиру — поливати помідори в таку спеку було неможливо. Я мріяла про прохолодний душ […]
– В тебе тут господарство сиплеться. Дах тече, сарай от-от розвалиться. А вона все на свою квартиру відкладає
Таня дивилася на обручку, що поблискувала на пальці, й згадувала, як усього пів року тому Іван надягав її, урочисто промовляючи весільні слова. Тоді здавалося, що життя налагоджується, що попереду — […]
Розказуй, Марійко, як живеш. Чого не дзвониш мені? Загордилася? – тітка Зоя з ропашілими щоками зняла з себе плащ і без запрошення попрямувала на кухню. Бачу, моя мама розгубилася і не знає, що й казати, бо всі ми розуміємо, що візит її рідної сестри напередодні свят не просто так. Тому я і вирішила, що теж вступлю в їхній діалог. – Привіт, тітко Зоє. Каву будете? – питаю, намагаючись бути ввічливою. – А чого лише каву? Світлано, ти ж знаєш, що я люблю добре поснідати. Зранку виїхала до вас першим автобусом, то вже зголодніла, так що відчиняй холодильник і готуй тітці сніданок
– Розказуй, Марійко, як живеш. Чого не дзвониш мені? Загордилася? – тітка Зоя з ропашілими щоками зняла з себе плащ і без запрошення попрямувала на кухню. Бачу, моя мама розгубилася […]