Рубрика: Людина
А в сусіда нічого не змінювалося. Та ж сцена: пес на ланцюгу, той самий холод, та ж порожня миска. Він майже не рухався. Не скиглив. Тільки вночі — тягнуче, ледве чутно — вив
Я ніколи б не подумала, що чужий собака — та ще і який сидить на ланцюгу — так глибоко зачепить моє серце. Мабуть, із віком справді змінюєшся. Починаєш помічати те, […]
Минуло вже сорок днів, як Настя поховала чоловіка. А на сорок перший день у двері хати постукав Микола.
Минуло вже сорок днів, як Настя поховала чоловіка. А на сорок перший день у двері хати постукав Микола. – Настю, у мене до тебе є одна розмова, – сказав він […]
– Слухай сюди, квартиру ти не отримаєш ніколи! Вже не знаю, яким місцем ти «доглядала» за дідом, яким обманом змусила його заповідати квартиру, але тобі вона не дістанеться. Ти справжня шахрайка й ми це доведемо через суд
Я доглядала за дідом чоловіка цілих 10 років. Жили ми в орендованій квартирі разом з дітьми. Сестра чоловіка, Аліса, в той час проживала у квартирі цього дідуся. Він нікому не […]
– Катю, це ж усього 15 000 гривень, родині не відмовляють, – сказав мій свекор, не кліпнувши оком. А коли я все ж відмовила, він подивився так, ніби я вкрала в нього не гроші, а сина
– Катю, це ж усього 15 000 гривень, родині не відмовляють, – сказав мій свекор, не кліпнувши оком. А коли я все ж відмовила, він подивився так, ніби я вкрала в […]
Минуло вісім років. Синьйори Анни не стало, а Марія залишилась жити в тому ж містечку, бо інша сім’я запропонувала їй легальну роботу. І саме тоді, коли вона вже й не чекала, сталося те, чого найменше сподівалась: вона закохалась. Його звали Лоренцо. Він був овдовілим чоловіком із сумними очима, любив працювати на землі, варити каву і слухати, як вона розповідає про свій дім десь в Україні. З ним було легко. Без докорів. Без “ти мусиш”. Без того, до чого вона звикла з молодих літ. Коли він зробив їй пропозицію, вона плакала. Бо вперше за все життя її вибрали не як служницю, а як жінку
Коли Марії було трохи за сорок, вона вперше ступила на римську землю. За плечима – розбитий шлюб, борги, діти, що ледве вивчились, і серце, яке давно забуло, що таке радість. […]
Тринадцять років Олена була для свого чоловіка сонечком, котиком і пташкою, але одного дня, наче грім серед ясного неба, вона почула від нього, що стала схожою на сіру мишку
Тринадцять років Олена була для свого чоловіка сонечком, котиком і пташкою, але одного дня, наче грім серед ясного неба, вона почула від нього, що стала схожою на сіру мишку, відстала […]
Кіт їй дістався випадково, під час роздачі кошенят. Власне, їх усіх роздали, коли знайшли коробку на вулиці, і ось залишився кволий на вигляд (тоді ще худий), незрозумілого сіро-смугастого забарвлення, кошеня.
Вранці Арсеній, як завжди, поїхав на роботу. За традицією поцілував дружину, сказав, що буде ввечері, встиг погладити кота і вийшов. Кіт Василь ще трохи постояв біля дверей, можливо, сподіваючись, що […]
— А з якого це дива мій син має тебе утримувати?! — закричала свекруха
— А з якого це дива мій син має тебе утримувати?! — закричала свекруха. Віра сиділа за кухонним столом і вкотре рахувала сімейний бюджет. Цифри вперто не складалися у потрібну […]
– Учорашній день… як поношену сукню скинув. П’ять років молодості… – дівчина не могла прийти в себе. Вона, починаючи розмову з Ігорем, сподівалася, що все-таки помиляється, що, можливо, у хлопця щось не гаразд на роботі, у душі, а вона допоможе йому впоратися. А тут – вона – вчорашній день
Таня прожила з Ігорем п’ять років, але так і не дочекалася запрошення до РАЦСу. Дівчина була чудовою господаркою. А ще лагідною та ніжною. Але останнім часом відчула охолодження стосунків. Точніше, […]
– У мене немає зараз грошей, Артеме! Були б – дав би! Ми з Інною все в будинок вкладаємо, самі ледве викручуємося! – Втомлено виправдовувався Влад. Його голос звучав м’яко, але в ньому відчувалася безвихідь, накопичена роками.
– Тоді поверни мені мою зарплату! Я сам вирішу, кому допомагати! – Закипів Влад. Тяжкі свинцеві хмари низько нависли над містом, ніби сама природа співчувала чужій біді. Небо було щільним, […]