Рубрика: Людина
Як там мої внучатка? Вже ходять в садочок?, – запитала по телефону свекруха. Я не встигла і слова сказати, як Ніна Василівна почала жалітися на все на світі. – Ой, а Степана мого мають на роботі скоротити. І за що ми тільки жити будемо. А продукти так подорожчали і за комунальні всю пенсію віддати потрібно. Ще й зять сказав, що на вихідних вони не зможуть приїхати картоплю копати, бо в нього якась термінова поїздка намалювалася. Ой, певне наша картопля буде зимувати на тому городі. – Ще навіть дев’ятої ранку не було, як Ніна Василівна вилила на мене купу негативу
– Як там мої внучатка? Вже ходять в садочок?, – запитала по телефону свекруха. Я не встигла і слова сказати, як Ніна Василівна почала жалітися на все на світі. – […]
Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Не знаю, як можна віддати сина в руки такій жінці. Чи буде мій Михайлик щасливий? Я вже й не сподівалася на онуків – сину 23 роки, а про весілля навіть не думає. Коли нам з його батьком було по стільки, у нас вже було двоє старших діточок-погодок. Зараз всі мої діти вже дорослі, двоє старших живуть в Києві і Варшаві, а молодший Михайлик, якого я народила в 44 роки, ще біля нас у Вінниці, але живе окремо в однокімнатній квартирі, яку йому ан повноліття подарували старші на 20 років сестра і брат
Майбутня невістка Софія вчора запросила мене на каву, між нами сталася розмова. Я сьогодні цілу ніч прокрутилася з боку на бік і очей не сталила. Не знаю, як можна віддати […]
В селі Галину всі дуже шкодували, бо чоловік тоді дуже якось не по-людськи з нею повівся. Її щастя в одну мить розбилося тоді, як вона до сусідки за грушами пішла. Та давно її до себе запрошувала, мовляв груша добре вродила, треба позбирати, бо гниють. То був обід, Галина подумала, що сусідки нема вдома, і сама стала під грушею з відерком і стала збирати солодкі плоди. Стояв нестерпно терпкий і солодкий запах серпня, раптом Галина почула, що з хати Оксани чується голос її Остапа
– Якою ж ти стала, Галино! Та тебе і не впізнати! – сплеснула руками сусідка, коли в молодій вишуканій панянці впізнала сусідку Галю. Зміни в її зовнішності були настільки разючими, […]
Усі пані прекрасно бачать себе в дзеркалі і з роками відображення тішить їх дедалі менше. І ніяк не можна цьому запобігти! Природа жорстока! І тому часом охоплює страшна туга за молодими роками, і хочеться, щоб оточуючі, особливо близькі, робили вигляд, що нічого не помічають. Який сенс тикати ножем із гострих слів у відкриту рану? Навіщо робити боляче тому, хто життя поклав на вас
Даша не одразу помітила, що мама повернулася з прогулянки якоюсь іншою: очі блищать, як у закоханої школярки, загадкова усмішка раз у раз торкається губ, роблячи все обличчя свіжішим і молодшим. […]
Чоловік не міг зрозуміти, чому Софія вважає, що її мама – це остання людина, в якої варто просити допомоги. – Не розумію, чому ти не можеш покликати свою маму? Це ж її рідний онук! – здивовано спробував з’ясувати він. – Ти не знаєш моєї мами. З нею у нас буде більше проблем, ніж допомоги, – пробувала пояснити чоловіку Софія, яка опинилася в нестандартній ситуації, і не могла придумати, як її вирішити
– Не розумію, чому ти не можеш покликати свою маму? Це ж її рідний онук! – здивовано спробував з’ясувати чоловік. Він не міг зрозуміти, чому Софія вважає, що її мама […]
Ще перед весіллям я добре знала, що в мого чоловіка вже й дружина, до мене була, і дитина була в них у шлюбі. Але Петро був чудовою людиною, тому я вірила, що він відвернеться від неї, а буде кохати лише мене і приносити гроші лише в нашу сім’ю. Чимало часу у нас все так і було, але свекруха часто бігала до тієї невістки, горнулася до неї і Петрові телефонувала часто: то кран прийди їм відремонтуй, то продукти своїй дитині купи, то на вихідні забери сина. А в кінці місяця сама прибігала до мого чоловіка по гроші для онука. Мені все дуже зіпсувала свекруха
А десь декілька років тому я познайомилася з чоловіком. Петро при першій же зустрічі сказав, що я йому дуже сподобалася, таке враження, наче він мене сто років знає, і він […]
Одного разу, прийшовши з роботи, Олеся застала вдома невелику компанію дивних товаришів. Як висловлювалася колись мама, «синяків». Обличчя у них, і справді, були сині. Одному В’ячеславу пити стало нудно. Що вони святкували, невідомо, але абсолютно ясно було, що йти вони не збиралися
— Ти що? У тебе квартира, а ти на орендованій живеш! — А що я можу вдіяти? – відповіла Олеся запитанням на запитання. — Треба боротися! — Як ти собі […]
Люба залишилася вдома сама. Вона сиділа на дивані і в’язала шкарпетки для своєї маленької внучки. Щоб було веселіше, вона вирішила увімкнути телевізор. Там ішов музичний канал. У рядку знизу, миготіли оголошення – хтось когось вітав з днем народження, один хлопець шукав дівчину з якою танцював учора в ресторані… Люба усміхнулася. – Оце вже вигадали! В телевізорі знайомляться, – подумала вона. Раптом її увагу привернуло одне оголошення. Вона прочитала його й ахнула
Люба рано вийшла заміж, одразу після школи. Олега вона знала давно. Він був братом її найкращої подружки та однокласниці Олени. Раніше і вона його не помічала, і він уваги на […]
Тетяна поверталася додому з роботи. В маршрутці жінка помітила, що забула сумочку, а в ній телефон і ключі від квартири. – Добре, що проїзна картка лежала у кишені, – подумала Таня. Повертатися було далеко, тому вона вирішила зійти біля офісу чоловіка і взяти у нього ключі. Таня зайшла на прохідну, де за столом сиділо два охоронці. – Анатолій Вікторович у себе? – запитала Тетяна. – Ні, він поїхав! – відповів один із них. Тетяна зраділа, що чоловік, вже вдома, як раптом почула, як охоронці про щось шепочуться. Тетяна прислухалася до їхньої розмови і застигла від почутого
Тетяна увімкнула телевізор. Навіть канали перемикати не стала, щоб знайти щось цікавіше. Яка різниця, що там на екрані, аби людський голос чути. Сьогодні їй виповнилось 60 років. Думати про це […]
– Олю, а давай-но на нашу дачу зʼїздимо? – запропонував своїй доньці Анатолій Борисович. – Сто років там не були! Позасмагаємо собі біля річки, я порибалю… Та й будиночок заразом перевіримо, що там і як. – Та ну! – відповіла Оля невдоволено. – Зараз усі туди їдуть, кінець сезону… – Поїдемо електричкою, – сказав батько. – Швидше доберемося. Збирайся! Вирушили вони зранку. Оля явно нудьгувала. І тут раптом вона застигла, дивлячись кудись в кінець вагона. Анатолій Борисович теж глянув туди, і раптом побачив якогось хлопця, який сидів із дівчиною. Чоловік придивився до парочки й очам своїм не повірив
Говорять, що важко батькові одному виховувати доньку. Ще б пак! Сина ще як-не-як, але дочку… Дівчинці потрібен жіночий вплив, материнська любов і ласка, приклад мами перед очима. Але Анатолію Борисовичу […]