Рубрика: Людина
Ліля обняла свого сплячого чоловіка Олега, а він відвернувся від неї і пробурчав: – Оля, не сьогодні. Я втомився. – Оля? Яка ще Оля? – помчали думки в голові у Лілі. Півночі Ліля не спала, все думала: «Що за Оля?». Вранці вона запитала в чоловіка: – Хто така Оля? – Не знаю, – не зрозумів Олег. – Ти сьогодні вночі мене назвав Олею, – пояснила Ліля. Олег обійняв дружину і засміявся: – Облиш. Я тобі вірний! Хто його знає, що там видала мені підсвідомість. Слова чоловіка заспокоїли Лілю, але жінка навіть уявити не могла, хто така ця «Оля»
Ліля обняла свого сплячого чоловіка Олега, а він відвернувся від неї на інший бік і пробурчав: – Оля, не сьогодні. Я так втомився. – Оля? Яка Оля? Що за Оля? […]
Оля насмажила пиріжків, виклала їх в тарілку, поставила на підвіконня, накрила рушником і взялася мити посуд. Раптом в коридорі почулися кроки і одразу чийсь незнайомий голос: – Оля, ви вдома?! Оля з подивом вийшла в коридор і побачила там хлопця років двадцяти п’яти, який тримав в руках тарілку з цукерками. – Оля, це я! Що вам потрібно? – запитала вона у гостя. – Тримайте це вам! – незнайомець простяг тарілку з цукерками Олі. – Мені? Навіщо? – Оля здивовано дивилася на хлопця, нічого не розуміючи
Віра Іванівна відчинила двері та увійшла до квартири. – Оля! Ти знову пиріжки смажиш? Ах, які аромати.. Ось я вчасно прийшла в гості. Дівчина вибігла в коридор і обняла бабусю. […]
Ганна пішла з роботи раніше. На вулиці йшов дощ. На зупинці вона залишилася сама. Автобуса не було. – Треба було перечекати на роботі, – картала себе за свою квапливість Ганна. Вона відійшла далі під дашок. Повз неї проїжджали машини, розбризкуючи калюжі. – Де ж він застряг? – думала Ганна, дивлячись в той бік, звідки мав приїхати автобус. Раптом біля тротуару зупинився чорний джип. – Ось би в мене був такий, – із заздрістю подумала Ганна. – Добре мати машину, не треба чекати автобус… Раптом скло з боку пасажирського сидіння опустилося. Ганна обернулася й застигла від несподіванки
– Лідочко, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, – сказала Ганна. – Зараз, Ганно Львівно, – молоденька симпатична медсестра встала з-за столу, […]
Тетяна розлучилася з чоловіком Андрієм. Рік після розлучення тягнувся повільно. Спочатку Тетяна ще готувала вечерю і нишком виглядала у вікно. Чекала його… Але, час минав і жінка звикла до самотності. А потім вона познайомилася з Максимом. – Тетянко, – якось сказав той. – Давай одружимося? – Це дуже серйозне рішення, – почервоніла жінка. – А я не кваплю! – посміхнувся Максим. Тетяна думала тиждень і таки наважилася прийняти пропозицію. Жінка призначила Максиму побачення і вирушила на зустріч. Раптом на вулиці вона помітила чоловіка. – Боже мій, та це ж він! – подумала Тетяна. Вона не вірила своїм очам
– Ти не розумієш, я зовсім не мав радості в житті, – сказав Андрій Іванович до дружини Тетяни Сергіївни. – Я вставав, ходив на роботу, повертався додому, але все одно робив […]
Ганна солодко спала на наступний день після свого весілля. Раптом в двері її кімнати хтось наполегливо постукав. Ганна швидко скочила з ліжка й накинула свій рожевий халатик. На порозі стояла її новоспечена свекруха Марія Дмитрівна. – Що, Ганно, все спиш, ніяк не виспишся? – єхидно сказала свекруха. – Так шоста ж ранку, Маріє Дмитрівно! – ахнула Ганна. – Пізно вже! Але я прийшла не за тим… – раптом сказала жінка. – Скільки там вам грошей вчора надарували? Ану показуй конверти! Бо в твого чоловіка не ти одна є – треба ділитися… Ганна очі витріщила від почутого
Іван з Ганною жили у шлюбі вже 27 років. В Івана було три сестри. І Ганна постійно дивувалася нахабству старшої сестри чоловіка Світлани… …Іван був єдиним і молодшим сином. Батьки […]
Від Тані пішов її наречений Олег. Пішов прямо перед самим весіллям! І не до когось там, а до її рідної сестри Аліни. Таня дуже переживала через це. Але невдовзі заспокоїлася, і навіть познайомилася з чоловіком. Коли вони оголосили про весілля, то здивували всіх. А як же ж?! Євгену – сорок три, а Тані – двадцять пʼять! Аліну на весілля не запрошували… Таня народила двох прекрасних доньок. Сім’я була щасливою. Якось Таня виходила з підʼїзду, як раптом почула, що її хтось гукає. Вона обернулася й застигла від несподіванки
– Таню, почекай! – Аліна наздоганяла дівчину, яка вийшла з під’їзду. – Та стій же ж, давно не бачилися! – Ще б тебе стільки не бачити, – холодно відповіла дівчина. […]
Валентина Петрівна не втомлювалася втручатися в життя сина та невістки, часто намагалася диктувати їм свої умови, а коли на щось отримувала відмову, відразу розігрувала цілу драму і обов’язково починала скаржитися на здоров’я, щоб розжалобити Андрія і домогтися свого. Тетяна намагалася не сваритися з нею і іноді поступалася, сподіваючись, що це збереже мир у сім’ї.
– Боже мій, Танечко! – Вигукнула тітка Віра, підкладаючи собі чергову порцію салату, – ти просто фантастично готуєш! Так все смачно, так смачно! Що не страва, то делікатес! Яка ти […]
А я так не звикла, мені зранку добре поїсти треба, та ще й з дороги. Я вирішила, що посмажу яйця, та й хліб домашній я з собою привезла. Але невістка мені категорично заборонила смажити яєшню, через запах в кухні. Хліб вона відмовилася їсти, сказала, що вони з Олексієм на здоровому харчуванні. Я вже теж перехотіла їсти, так мені прикро було від того, що син посоромився мене на своє весілля запросити. Я на цю подію стільки років чекала, гроші збирала, а виявилося, що все намарно.
– Не приїжджай, мамо. Не треба, дорога далека, а ти вже не молода. Навіщо тобі в потязі цілу ніч мерзнути? – каже мені син. – Ну як навіщо? Тебе я […]
Ігор прокинувся від настирливого дзвінка будильника. Голова розколювалася. Він потягнувся, шукаючи Марину, але рука торкнулася порожнечі. Її половина ліжка була незайманою. У пам’яті виринали уривки: його тріумф, її мовчання, валіза. Усміхнувся. Пішла. Та повернеться. Коли гроші скінчаться.
— Ну що, дочекалися! — Ігор ввалився до квартири, розмахуючи портфелем, ніби це був переможний прапор. — Завтра рада директорів. Питання майже вирішене. Марина підвела на нього очі від ноутбука. […]
Гості переглянулися. Атмосфера за столом стала натягнутою. Денис змінив тему, але Марина бачила, як він час від часу кидає погляди на кишеню її штанів, де лежав телефон. – Дай-но мені свій телефон, – раптово сказав Денис, простягаючи руку. – Особисте? – його брови злетіли вгору. – У тебе є щось особисте від чоловіка?
– Де тебе носило до одинадцятої вечора? – Денис стояв посеред вітальні, схрестивши руки на грудях, коли Марина переступила поріг квартири. Вона втомлено зітхнула, опускаючи сумку на підлогу і знімаючи […]