Зінаїда Євгенівна прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її донька. – Привіт, доню! – сказала вона, взявши слухавку. – Мамо, це все! Це кінець. Кінець нашої сімʼї, – затараторила Олена. — Спокійніше, дочко! Я нічого не розібрала. Повільніше говори, – попросила Зінаїда Євгенівна. — Мамо, ну, він… Я не хочу з ним більше жити. Правда, не хочу, – крізь сльози промовила донька. – Доню, ти про що? Що зробив Михайло? – не зрозуміла жінка.  – Мамо, він…він, – Олена важко зітхнула, зробила паузу і… розповіла матері, що зробив її чоловік. Зінаїда Євгенівна вислухала доньку і ахнула від почутого

— Спокійніше, дочко, спокійніше! Я нічого не розібрала. Повільніше говори, повільніше. — Мамо, ну, він… Я не хочу з ним більше жити. Правда, не хочу. Набридло. Просто тут вже сидить, […]

Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи дуємо, те не їмо, це не хочемо. Курка їм жорстка, свинина – жирна

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму […]

Я юрист з двома освітами батрачити в хаті не збираюся! Ганчірки, каструлі, праска – це все не про мене. А мамі чоловіка й Тарасу цього не зрозуміти, вони мене все муштрують в надії, що я ухоплю швабру. Дітей я теж не хочу – це можна хрест на кар’єрі ставити. А за що ми тоді по ресторанам ходити будемо? відпочивати їздитимемо та ще й нашим батькам усім я нерідко санаторії оплачую. Сама я вдягаюся виключно на Єлисейських полях в Парижі – раніше з Тарасом їздили, тепер сама чотири рази на рік дарую собі Париж. Свекруха нарозповідала йому байок про те, що прибиральниця може однією губкою мити і санвузол, і кухню. Вони мені таке влаштували

Свекруха нарозповідала чоловіку байок про те, що прибиральниця може однією губкою мити і санвузол, і кухню. Вони мені таке влаштували! Я юрист з двома освітами батрачити в хаті не збираюся! […]

І чого тобі в то село їхати? Кого ти там не бачила? – картав Валентину чоловік. Василь хотів хоч трошки побути вдома з дружиною, яка всього лише кілька днів як повернулася додому, а у неї в голові вже було купа нових планів, не могла вона всидіти на місці, у неї в голові вже визрів план, як заробити заповітну тисячу євро вдома

– І чого тобі в то село їхати? Кого ти там не бачила? – картав Валентину чоловік. Василь хотів хоч трошки побути вдома з дружиною, яка всього лише кілька днів […]

Одного разу я не пішла на роботу, купила заздалеrідь замок, викликала майстра і сіла чекати, коли піде з дому свекруха.

Я Олеся, чоловіка звати Володимир, зустрічалися, закохалися, одружилися і вирішили, що нам потрібна квартира, навіщо ми будемо платити за оренду дядькові, якщо ми можемо купити квартиру в іпотеку і платити […]

Як я виходила заміж знову, я взагалі не пам’ятаю, все відбувалося, як уві сні. Другий чоловік, Олександр, був старший за мене на двадцять шість років. Він був компаньйоном вітчима Петра. Це тепер я зрозуміла, що неспроста я втратила першого чоловіка і дитину

Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік вбиралень і […]

Ми всією родиною були запрошені на обід до тещі. Василь Степанович теж був там, одягнений за останньою модою. Не сумніваюся, що теща це все спонсорувала. Ми з Настею закотили очі. Біля нас Василь Степанович скакав біля “коханої” як те кошеня. – Люба моя, сядь, я принесу картоплю з кухні. – Я подам тобі хліба. – Ти кажи що треба! – Торт? Я вже несу, не хвилюйся! Кому чай? Кому каву?, – вигукував він. А теща сиділа на дивані з гордо піднятою головою, бо такого галантного кавалера підхватила. А за вікном стояла нова автівка

– Настю, я бачив твою маму з новим кавалером. Він водив її по магазинах. Напевно, знову щось хотів купити, – доповів я дружині відразу після того, як прийшов з роботи. […]

— Давай ключі й не сперечайся! Мені машина потрібніша, – грізно промовила Наталя, оглядаючи вітальню, немов намагаючись знайти ключі. — Про що ти говориш? Ти продала мені цю машину, – похмуро промовив брат, намагаючись зберегти спокій. – Вона більше не твоя, тож нічого ти не отримаєш

Чесно кажучи, ніхто не міг уявити, що стара, бувала машина стане причиною сімейної драми, але саме так і сталося. Усе почалося з того, що старша сестра Наталя вирішила подарувати своє […]

— От спасибі, матусю рідна, стара я? Слухай, треба було тобі дітей побільше принести в пелені, а не мене одну, штук п’ять, дивись, зараз у тебе були б і онуки, і правнуки

Ірина за Петра вийшла вже в зрілому, так би мовити, віці. Їй було тридцять п’ять, мати набридла своїми розмовами про те, коли ж Ірина подарує їй онуків, ні, вона не […]

Мамо, що ти витворяєш в 63 роки! Побійся Бога! Відправила я, на свою голову, маму до Туреччини на відпочинок. Якби ж я тоді знала, що повернеться ненька не сама. Але й це ще не кінець. Сказала “бабою” її не називати і поводитись, як з подругою. Не впізнаю людину зовсім…

Моїй мамі 63 роки, та, вочевидь, в голові вже почались якісь незворотні процеси. На пенсії їй сумно, саме тому вона цьогоріч вирішила на відпочинок до Туреччини поїхати, разом з подругою. […]