Рубрика: Людина
Василь Петрович ніколи не любив свій день народження. Та цього року він навіть трохи злякався власних думок.
Василь Петрович ніколи не любив свій день народження. Та цього року він навіть трохи злякався власних думок. “65… А для чого я взагалі дожив до цих років?” – прокручував у […]
– Сашко, тільки не панікуй! Почалося! Викликай “швидку”.– Заспокойся! Я не збираюся прямо зараз мамою ставати. Все встигнемо.
– Сашко! – голос Іри прозвучав так дивно, що Сашко впустив майже зібрану спинку ліжечка і шуруповерт, вилаявся, коли той влучив йому по нозі, і кинувся в сусідню кімнату. – […]
Незважаючи на відмову батьків, чоловік все-таки зумів знайти вихід із ситуації, і Альбіна з Павлом стали власниками непоганого бізнесу. Через кілька місяців Альбіна дізналась, що носить дитину під серцем. Виносила, подарувала чоловікові сина, назвали хлопчика Сергієм. Такими стараннями пара змогла заробити достатньо грошей і достроково закрити іпотеку.
– Я вас зовсім не розумію: на цю квартиру ми з Пашею самі заробляли гроші, самі справно платили іпотеку, самостійно її і закрили. Чому ви зараз повинні отримувати в ній […]
Пролунав дзвінок у двері. Відкриваю, чи стоїть дівчина. З пузом. – Здрастуйте, я до Андрія. Мене батько з дому вигнав, коли дізнався, що ваrітна. Ось я й прийшла до Андрія, сподіваючись, що, дізнавшись про свого малюка, він не прожене мене, – затараторила вона, ніби заготовлену мову. – І чим ти думала, коли в ліжко до одруженого чоловіка залізла? – я мало не задихнулася від обурення. З чоловіком та нашим сином, у вузькому сімейному колі, ми два місяці тому відзначили наше з Андрієм срібне весілля. А він собі вирішив молодуху завести? У голові не вкладається! З роботи приходить вчасно, на дачу їздимо разом, з онуками теж нянькаємося разом. Коли тільки встиг, гад?! – Як одружений?
Пролунав дзвінок у двері. Відкриваю, чи стоїть дівчина. З пузом. – Здрастуйте, я до Андрія. Мене батько з дому вигнав, коли дізнався, що ваrітна. Ось я й прийшла до Андрія, […]
– Дружина має знати порядок, розуміти, що чоловік головний! – Роман повчав колишнього однокласника. А той подивився на мене й сказав слова, котрі змінили моє життя…
Тепер я озираюсь на минуле й сама не розумію, чому терпіла таку зневагу. З Романом я познайомилась, коли навчалась в технікумі. Планувала стати дизайнером одягу, мріяла про успіх, адже зростала […]
– Нащо мені працювати, як гроші у нас є? Хтось має магазином займатися – Чоловік ошелешив мене новиною…
Зі своїм чоловіком у шлюбі я вже багато років. Ми побралися ще студентами. Мені з Ромою завжди комфортно було, він спокійний, виважений завжди. Крім того, мені подобалось, що охоче допомагає […]
Після кількох невдалих шлюбів, я вирішила наступного разу відразу встановити чіткі правила. Та коханому це не сподобалось…
За свої 56 років я неабияк розчарувалась в чоловіках. Вперше ступила на весільний рушник у 22. Ми жили в невеличкому місті та усі мені заздрили, адже Степан був чудовим чоловіком […]
Олена Володимирівна підвелася, тихенько дійшла до шафи. Дістала один з альбомів, де були фотографії братів та сестер, і повернулася назад. Розгорнула першу сторінку: – Ми всі вчотирьох сидимо на дивані з бабусею та дідусем. Диван старий, саморобний, із валиками. Вже шістдесят років, як немає бабусі з дідусем. Перевела погляд на іншу фотографію..
На перерві він підійшов до хлопчаків, що стояли біля школи, і грізно запитав: – Хто образив мою сестричку? Хлопці, хоч і були зростом майже з нього, але злякано замовкли, адже […]
– Діду, а ти до нас назавжди переїхав жити? Можеш мої іграшки брати, які захочеш. Тато каже, що ти став, як дитина. – Так, онучко, з головою у мене проблеми, пам’ять пропадає, і я нічого не пам’ятаю, що робив… Ось такі справи… Перші дні не було ніяких клопотів з ним. Він їв разом з усіма і йшов у кімнату, дивитися телевізор або слухав радіо. Кілька разів він не міг згадати, де він і як сюди потрапив. Міг забути, як кого звати.
У житті Олени все складалося чудово. Батьки живі, здорові, чоловік хороший, донечка. Олена працювала вдома, через інтернет. Що теж неймовірно полегшувало життя. Квартира своя власна, в хорошому мікрорайоні. Але, як […]
Стефанія повернулась у село тихо, без гучних зустрічей. Після двадцяти п’яти років праці в Італії їй хотілося лише одного – спокою. Колись вона поїхала, щоб поставити дітей на ноги. Двоє – Наталка і Юрко – давно вже в місті. Хати не продали, але й не приїздять. У мами – старість, а в них – робота, діти, кредити. Сусіди зустрічали її по-різному. Хтось тішився, що вернулась. Хтось заздрив – бо, мовляв, “та в Італії грошей накосила”. А хтось просто обертався з цікавістю: як виглядає та, що пів життя десь за морями. Але найбільше Стефанію здивував кум Василь
Стефанія повернулась у село тихо, без гучних зустрічей. Після двадцяти п’яти років праці в Італії їй хотілося лише одного – спокою. Колись вона поїхала, щоб поставити дітей на ноги. Двоє […]