Рубрика: Людина
– Знаєш, а коли б не ти, я б, напевно, так і стояв біля того ліхтаря, – задумливо промовив хлопчик. – Або пішов би темною дорогою і заблукав. Ти мій справжній рятівник! Врятував! – Звернувся Мишко до кота
Останній автобус зник за поворотом прямо в нього на очах. Мишко кілька секунд дивився йому вслід, не в змозі повірити, що сталося. Легкий листопадовий морозець неприємно щипав обличчя, а в […]
— Ось тобі тільки спати! Мати твоя нас покинула, тож давай, замість неї тепер працюватимеш. Збирайся, можеш перекусити швидко і картоплю сапати. Я у місто. Сметанки накопичилося, та п’ять курей забив. Загалом приїду, щоб картопля чиста була! І про худобу не забувай. Оля провела його ненависним поглядом. Попила чаю і пішла на город. Село тільки починало прокидатися, коли в неї вже було кілька борозен виполото.
Мамуся, ну чому ти мене тут залишила? Ти ж знала, як мені буде погано з ним. Оля тихо плакала, сидячи біля могили матері. Вітчим сьогодні поїхав у місто — продавати […]
— Олю, люба, а де ж печиво? — Галина Миколаївна дзвінко вдарила ложкою по блюдцю. — Чи тепер у вас по-європейськи — гостей повітрям пригощають?
Ольга завмерла на порозі кухні, стискаючи в спітнілих долонях край фартуха. Крізь тонку стінку долинав задушений сміх — сміх, що різав вуха, наче тупий ніж. Галина Миколаївна, її свекруха, вже […]
Ну що, невістка вже командує в хаті? – спитала цікава сусідка. Ярослава відповіла просто: – Не командує. Ми живемо разом, але не одне одному на голові. – І ти їй усе дозволяєш? – А чому ні? Може, хоч у цій хаті хтось житиме щасливо з самого початку. Орися лише знизала плечима. А Ярослава тоді вперше зрозуміла – вона справді змінила щось важливе. Розірвала коло, яке тягнулось поколіннями
Ярослава вийшла заміж у дев’ятнадцять. Була ще зовсім юною – тендітна, з довірливими очима й сором’язливою усмішкою. Закохалася в Івана, як у кіно – раптово й по-справжньому. А він – […]
«Це ж тільки на кілька днів», — сказала свекруха і впустила родичів у наш дім. Але вони залишили по собі більше, ніж запах кави й сліди на дзеркалі
«Це ж тільки на кілька днів», — сказала свекруха і впустила родичів у наш дім. Але вони залишили по собі більше, ніж запах кави й сліди на дзеркалі Цього року, […]
…Пізніше вона дізнається, що вони зустрічаються вже чотири роки. Все почалося через рік після весілля Каті та Андрія, на якому вона, більше ніж сестра, була подружкою…Чотири роки брехні, вдавання, зрад. Чотири роки, протягом яких Катя вважала їх обох найближчими людьми.
– Катю, це не правда! Ну, ти ж розумієш, що я не міг! Ти неправильно все зрозуміла, ми з Лєрою просто друзі. Друзі, присягаюся! – Не треба мені брехати! – […]
Василь Петрович ніколи не любив свій день народження. Та цього року він навіть трохи злякався власних думок.
Василь Петрович ніколи не любив свій день народження. Та цього року він навіть трохи злякався власних думок. “65… А для чого я взагалі дожив до цих років?” – прокручував у […]
– Сашко, тільки не панікуй! Почалося! Викликай “швидку”.– Заспокойся! Я не збираюся прямо зараз мамою ставати. Все встигнемо.
– Сашко! – голос Іри прозвучав так дивно, що Сашко впустив майже зібрану спинку ліжечка і шуруповерт, вилаявся, коли той влучив йому по нозі, і кинувся в сусідню кімнату. – […]
Незважаючи на відмову батьків, чоловік все-таки зумів знайти вихід із ситуації, і Альбіна з Павлом стали власниками непоганого бізнесу. Через кілька місяців Альбіна дізналась, що носить дитину під серцем. Виносила, подарувала чоловікові сина, назвали хлопчика Сергієм. Такими стараннями пара змогла заробити достатньо грошей і достроково закрити іпотеку.
– Я вас зовсім не розумію: на цю квартиру ми з Пашею самі заробляли гроші, самі справно платили іпотеку, самостійно її і закрили. Чому ви зараз повинні отримувати в ній […]
Пролунав дзвінок у двері. Відкриваю, чи стоїть дівчина. З пузом. – Здрастуйте, я до Андрія. Мене батько з дому вигнав, коли дізнався, що ваrітна. Ось я й прийшла до Андрія, сподіваючись, що, дізнавшись про свого малюка, він не прожене мене, – затараторила вона, ніби заготовлену мову. – І чим ти думала, коли в ліжко до одруженого чоловіка залізла? – я мало не задихнулася від обурення. З чоловіком та нашим сином, у вузькому сімейному колі, ми два місяці тому відзначили наше з Андрієм срібне весілля. А він собі вирішив молодуху завести? У голові не вкладається! З роботи приходить вчасно, на дачу їздимо разом, з онуками теж нянькаємося разом. Коли тільки встиг, гад?! – Як одружений?
Пролунав дзвінок у двері. Відкриваю, чи стоїть дівчина. З пузом. – Здрастуйте, я до Андрія. Мене батько з дому вигнав, коли дізнався, що ваrітна. Ось я й прийшла до Андрія, […]