Рубрика: Людина
Якщо вже по-правді, то квартиру купив чоловік, частину грошей додала свекруха, частина позичили і взяли кредит. Борг ми уже повернули, кредит платимо. Квартиру заробив чоловік. Я вклалася тільки трохи, але обставила на свої гроші. У мене є своя квартира, але ми з Микитою вирішили купувати трикімнатну, а мою продати. От перед угодою ми розписалися, без урочистостей і столів, бо треба було на квартиру гроші. Його мамі не сказали, бо самим уже за 40, та й нічого ми не відзначали
Очі Тамари Олегівни іскрили праведним гнівом: – Як ти могла без мого дозволу вийти заміж за мого сина??? Ми дійсно з Микитою не кликали його маму на розпис, більше того […]
А що, цієї четвертинки цибулі і морквинки не можна було додати до супу?, – обурювалася я, коли мама одягла фартушок і почала господарювати на моїй кухні. – А що, воно тобі мішає? Чи їсти просить? Нехай собі лежить. Завтра буду перці фарширувати і використаю решту. Треба, Соломіє, вчитися економити. Я з господарством вже все, сил більше працювати важко в селі немає, – відповіла мама. Але я не знала тоді, що мене чекає до кінця тижня, коли вона нам вареники наліпить
– А що, цієї четвертинки цибулі і морквинки не можна було додати до супу?, – обурювалася я, коли мама одягла фартушок і почала господарювати на моїй кухні. – А що, […]
Ніхто з гостей на весіллі не здогадувався, що наречений і наречена ледь знають один одного. Усе пройшло, як за найкращим сценарієм. Вже гості розходились по домівках. Світлана допомагала збирати зі столів. – Дякую тобі, дитинко, – ніжно обняла її новоспечена свекруха. – Відпочиньте, а потім ми відвеземо вас із синочком додому. А розлучитесь у будь-який зручний для тебе час
Світлана вже й не думала, що коли-небудь вона ще стане щасливою. Тепер усе її щастя, весь її світ – це її синочок. А чоловіки, видно, не для неї. На дворі […]
Не любила Вероніка ніколи до матері своєї їздити в село. Їй було соромно за маму. Мати у неї темна, проста сільська жінка, неписьменна, навіть не знала, де Африка знаходиться. Все життя тільки городом своїм займалася. В молодості в колгоспі працювала, я як вже роки дали своє, то працювати так важко не могла, і пішла прибиральницею. А коли мама постаріла дуже, то з хати вже не виходила, а це вже дуже не подобалося Вероніці. Якось вона приїхала в село дуже пізно
У невеличкій хатині мама Вероніки вже давно жила одна. Вона була дуже хорошою господинею, хоча останні роки вже важко їй давалося те господарство та побут. Любила коли до неї діти, […]
Після чергового роману чоловіка, про який Ірина дізналася випадково, вона сказала йому, що хоче розлучення. Той відреагував спокійно – мовляв, нікуди від мене ти не дінешся, а захочеш піти – залишишся ні з чим. І ошелешив, що будинок, в який вона 14 років вкладала свої гроші, записаний на його маму – в разі розлучення Ірині не дістанеться нічого. Ірина все ж вирішила довести справу до кінця
Початок жовтня був похмурим і холодним. Ірина присіла на лавочку, бо сьогодні у неї був важкий день. Зранку вона побігла на роботу, вчителькою у своїй сільській школі вона працює вже […]
Ти що, отак повз рідну маму пройдеш, і навіть не зупинишся, не запитаєш, як в мене справи? – підтупцювала до мене моя мама в своїх коронних туфельках на невеличкому каблучку. Я зупинилася, хоча і справді не мала жодного настрою з нею говорити, та уникнути зустрічі було неможливо. – Чого тобі? Я поспішаю на роботу, – сухо відповіла я матері, і стала її уважно роздивлятися. А вона зовсім не змінилася
– Ти що, отак повз рідну маму пройдеш, і навіть не зупинишся, не запитаєш, як в мене справи? – підтупцювала до мене моя мама в своїх коронних туфельках на невеличкому […]
Більше року тому не стало моєї свекрухи. Мама чоловіка залишила їм у спадок квартиру з сестрою на двох. Ще за життя вона говорила, що продасте цю квартиру і гроші розділите порівну, лише тоді між вами суперечок не буде ніколи. Зовиця була не проти і чоловік мій мовчав, а коли до діла дійшло, то вже сестра по-іншому заспівала
Досить частенько помічаєш, що є ж такі люди, напевно кожен із ними в своєму житті зустрічався та спілкувався – прибідняються вони завжди, щоб не мали вони та як би не […]
Останній раз, коли мама мені телефонувала, то просила, щоб я трохи грошима допомогла, бо вони з батьком хочуть купити моїй меншій сестрі квартиру. Я в такому подиві була, що й не передати, бо грошей таких я не маю, ми й самі з чоловіком квартиру орендуємо. Надії батьки подарували автомобіль, тепер он на квартиру збирають. А я відмовила мамі, лише запитала, коли вже вони квартиру куплять мені
Іноді мені все таки здається, що я маючи велику родину, я залишаюся зовсім самотньою людиною, ні допомоги не маю, ні підтримки особливої від них я не бачу, хоча постійно горнуся […]
То хоч борщику поїж, як не хочеш котлеток, – наполягала на своєму мама, благаючи дитину з’їсти чогось добренького. Та виявилося, що у них закінчилася сметана, і вона побігла в місцевий магазин, що був неподалік. Коли розраховувалася за покупку, продавчиня сказала, що їхня мама щойно була в магазині, купила два шматочки ковбаси – одну найдешевшу, а іншу – найдорожчу. Дорогу бабуся з собою забрала, а дешеву забула. Продавчиня передала Олені пакет, де була ковбаса і чек, з якого вона зрозуміла, що ковбаса, якою пригощала бабуся її дитину, і справді не дешева – за неповних 300 грам була ціна 90 гривень
– Скільки я тобі разів говорила, щоб ти не їла у бабусі? – стала картати шестирічну доньку Олена. Дівчинка гралася на подвір’ї, а Марія прийшла з магазину. Алінка вирішила зайти […]
Катрусе, ти? Оце так зустріч! – Олег підійшов до сусіднього столика в кафе, щоб привітатися з жінкою, з якою вони не бачилися майже 20 років. – Тепер я Катерина Іванівна. І не розумію, чому ти так радієш нашій зустрічі, після всього, що ти зробив? – спокійно допиваючи свою каву, відповіла Катерина. – Катрусю, облиш, це ж коли було? Я і справді дуже радий тебе бачити! Не дочекавшись запрошення, Олег підсів за столик до молодої жінки, і з цього моменту почалася друга серія їхніх стосунків
– Катрусе, ти? Оце так зустріч! – Олег підійшов до сусіднього столика в кафе, щоб привітатися з жінкою, з якою вони не бачилися майже 20 років. – Тепер я Катерина […]