Рубрика: Людина
Бабуся привела мене на кухню ті посадила за стіл, на якому стояла шарлотка і заварник, зітхнула. – Я давно хотіла поговорити з тобою про мою квартиру. Окрім тебе, у мене нікого ближче немає, ти єдина онучка. Ось і вирішила залишити на тебе свою нерухомість, тільки матері нічого не кажи. – А що станеться такого, якщо мама дізнається? Бабуся вийшла з кухні, а коли повернулася, то принесла із собою маленький блокнот, простягла мені: – Ось тут всі мої записи, так би мовити, роздуми. Але і це ще не все: подивися на обличчя цього чоловіка, тільки уважно і запам’ятай. Я попросила ще раз поглянути на світлину. Я знала цього чоловіка.
Я довго не могла знайти роботу, кілька разів їздила на співбесіди, у двох організаціях залишила анкети, але все безрезультатно. І тут, зовсім випадково, мені зателефонували із однієї фірми. У ній я […]
Ми з чоловіком сідали в цей час вечеряти. Я запросила і сина з невісткою, але вони відмовилася, бо вже замовили суші. Нехай подякують, що я їх не вичитала за марнотратство. А те, що Марусі мій “подарунок” не зайшов, то це її проблеми. Наступного дня син перед роботою знову заїхав, але просто віддав пакети назад. Все було без слів, Володя лише з батьком поздоровкався. – А я казав тобі цього не робити!, – завівся чоловік
Мені якраз сестра з Польщі передала багато різної хімії, ось я все і спакувала, вийшло два великі пакети. Я і попросила сина, щоб той після роботи заїхав до мене. – […]
— Шикарно ви живете, Марино, раз на п’ятирічку машини міняєте. А ця так і зовсім із салону! Дивись краса яка! Вся блищить, переливається! Ну так, вас багатих не зрозуміти, тільки прибідняєтеся, що грошей немає. У вас же та машина ще хороша, що це ви її міняти надумали? — Так хороша, але ось вирішили, що поки можливість є, замінимо. Якраз поки сини ще в школі вчаться, розрахуємося за неї, а потім і не до машин буде, коли 2 студенти в сім’ї з’явиться. — Ну так, а нам завдяки вам тепер до старості на іржавому кориті їздити доведеться
— Віталію, ти навіщо сестрі своїй про машину сказав? Адже домовлялися ж, що нікому ні слова! — Ну вибач, Маринко, якось випадково вийшло, до слова довелося, ось і сказав. Та […]
Поліна цілий день крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні у неї день народження. Ближче вечора почали сходитися гості: батьки Поліни, найближчі подруги і, звичайно ж, свекруха. Дівчата зголосилися допомогти іменинниці, почали носити салати та закуски. І ось стіл було накрило, всі сіли і почали накладати собі їжу. Почекавши, коли застільна метушня вляжеться, слово взяла Марія Леонідівна. – Дорога невістко, – заговорила свекруха. – Вітаю тебе з днем народження і дарую тобі цей розкішний подарунок! Жінка підійшла до невістки і вручила їй якийсь конверт. – Дякую вам! – усміхнулася Поліна, відкрила конверт і остовпіла від побаченого
– Поліно, у мене тільки одне прохання, – сказав Володимир, коли вони з Поліною розписувалися. – Готуватимеш ти. Завжди. – Володя, ти ж кухар, – засміялася Поліна. – Ти краще […]
— Та там, матуся спить, а їсти хочу, я її буджу, буджу, а вона не встає, ось і вирішила нову знайти
— Тетяно, як ти одна до магазину дійшла? — здивувалася тітка Марія. — Та там, матуся спить, а їсти хочу. Я її буджу, буджу, а вона не встає. Ось і вирішила нову […]
Федір, бачачи, що образив матір, трохи пом’якшився, посміхнувся і сказав: — Мамо, може, досить уже, га? Ти зрозумій, це мої дівчата! Мої, не чиїсь. Хто їм ще допоможе, якщо не я? Хто їх забезпечувати, на твою думку, повинен? Ось ти мовчиш, коли я вам допомагаю, коли Ірці грошей підкидаю, та племінникам. То чому мої доньки тобі поперек горла стоять? Чому, мамо
— Мамо, ти сильно поспішаєш? Зараз швидко заскочу, грошей на карту закину і поїдемо, добре? — Добре, синку, ти не поспішай, встигнемо, магазини ж зараз допізна працюють, вже все не […]
Одного для я помітила, що з чоловіком щось коїться, він весь час про щось думав і був похмурим. Але я і подумати не могла, що проблеми в нашій сім’ї тільки почались
Осінь завжди була моїм улюбленим часом року — золоте листя, аромат свіжоспеченого хліба, вечори за чашкою чаю. Але цього року сталося щось, що змусило мене задуматися. Одного ранку, коли я […]
Ліля чекала на чоловіка з роботи. Вона мала повідомити йому радісну звістку. Відкрилися вхідні двері, Максим зайшов в коридор. Ліля вискочила назустріч з посмішкою, але натрапила на невдоволений погляд. – Максиме, що сталося? – запитала Ліля. – Це ти мені маєш розповісти, що сталося, – відповів він. – Ми розлучаємося! Максим відсторонив дружину, пройшов у кімнату, і став кидати речі у сумку. – Може, ти все-таки поясниш? – не відступала Ліля. – А ти глянь останні фото на моєму телефоні! – несподівано заявив Максим і простягнув телефон. Ліля взяла телефон чоловіка, відкрила останні фотографії і аж присіла від побаченого
Сьогодні Ліля чекала на чоловіка з роботи з особливим нетерпінням. Вона навіть кілька разів виглядала у вікно, коли чула шум машини, що в’їжджала у двір. Вона мала для Максима радісну […]
— Заміж хоче, дитину теж хоче, чоловіка поруч, щоб надійне плече, – розводить руками Галина Геннадіївна, – та й іде потяг вже. 35 років нещодавно відзначили. Але Олена заміжня буквально за своєю роботою. Я нічого не кажу, матеріальне благополуччя – це важливо. Тільки в старості матеріальне благополуччя душу не зігріє, води склянку не принесе
— Я так зрозуміла, що вони посварилися, – ділиться з подругою Галина Геннадіївна, – та до ворожки не треба ходити, щоб зрозуміти через що. Упустить і цього нареченого через свою […]
Діти жартували над Ванею в дитбудинку, що до нього прийшла мама, а він кожен раз біг до вікна зі сльозами. Але одного дня вихователька сказала, що це не жарт: мама дійсно прийшла, і Ваня ледь не знепритомнів від радості
– Вань, до тебе прийшла мати! Тобі треба бігти! – гукали дітлахи дитячого будинку, оточивши Ваню і зловтішно поглядаючи на нього. Ваня потрапив у дитячий будинок №3 лише кілька місяців […]