Рубрика: Людина
Не бажає свекруха зі мною спілкуватися, я ночами в подушку не плачу! Аби до нас у родину ніс не пхали! Все інше можна пережити
Пам’ятаю, довго на мене перша свекруха ображалася. Ігнорувала мене повністю! А знаєте, через що? Мав перший чоловік машину. Ще до мене мати подарувала Петрові масажні накидки на передні сидіння. Я […]
Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, – вже не так бадьоро сказав чоловік. – А кого почав любити? У тебе хтось є? – питаю. Сама не знаю, навіщо я це спитала, адже я ніколи не підозрювала свого чоловіка у зрадах
– Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, […]
Слюсар тиждень будував нам хлів і брав їжу з холодильника. Коли я відняла вартість продуктів з його зарплати, він почав обурюватись
На своїй дачній ділянці мені був потрібен сарай. Я вирішила, що не звертатимуся до жодних компаній, які займаються будівництвом. Подумала, що достатньо буде й одного слюсаря, який знається на основах […]
Людоньки, Анно, ця сукня тобі не дуже личить. Чим ти тільки думала, коли її купляла?, – сказала мені Ліда. – Ви знаєте, Лідо, ви не та людина, яка буде робити мені такого роду зауваження. І взагалі, ви повинні знати, що мені ви геть не подобаєтеся. Хтось повинен був їй це сказати, – подумала я. – Я запрошую вас на вечерю з запеченою качкою з яблуками. Бо ваша, ну геть не смачна. Я думаю, ви це і самі помітили
Я була дуже рада, що батько нарешті знайшов жінку в своєму житті. На жаль, вона не жінка, про яку я мріяла для тата. Мій батько біля цієї Ліди світиться, як […]
Мій чоловік не їсть розігріту їжу – йому все потрібно готувати прямо перед подачею
Те, що було приготовлене вранці, вже в обід мій чоловік відмовляється їсти. Він не їсть розігріту їжу, вважає її непридатною до вживання. Щоразу мені доводиться готувати та подавати до столу […]
Марина поїхала в село до батьків. Добиралася довго. Спочатку електричкою, потім автобусом. Автобус зупинився далеко від будинку, і Марина ледве добралася до хати. Хвіртка була відкрита, двері в будинок теж. На подвір’ї не було видно ніякої живності. Марина зайшла в хату. У ній було холодно. Марина набрала номер телефону батьків – вони користувалися одним. Але він був недоступний… – Як завжди батьки у своєму репертуарі! – вирішила Марина. – Видно пішли до когось у гості, а телефон розрядився. Вона приготувала чай, сіла на диван і загорнулася у плед. Марина прикрила очі й задрімала. Прокинулася дівчина від якогось дивного шуму
– Ну що, Маринко, ти з нами їдеш чи ні? У Петра дача пустує, батьки сезон закрили. Ми вже закупилися, відпочинемо там як слід, шашлики посмажимо, – Микола обійняв Марину. […]
— Марино, ти давай, вибирайся. Як – ніяк 25 років минуло з того моменту, як наш 11 клас пустився у вільне плавання. Це, знаєш, доволі таки солідний термін, тим паче, що ти так жодного разу й не приїжджала. Та й не всі дожили до цієї дати. Он, Юрко Мельник, молодий же зовсім, жити та жити, а ось бачиш, як буває? Наталі Коваленко вже 4 роки немає, Кольки Коваля, Яни Романюк, Ганнусі Кравченко… Ой, Марино, летить час
На цій зустрічі випускників було передбачувано нудно. І навіщо тільки вона сюди приїхала? Подивитися на колишніх однокласників, які намагаються зі шкіри геть вилізти, але показати, що чогось досягли за ці […]
Інна Вікторівна дуже заслабла. Її сусідка і подружка Ніна Анатоліївна ходила мовчазна. Вона ніяк не хотіла прийняти той факт, що її така близька і добра сусідка занедужала. – Може, обійдеться? – думала вона вечорами, дивлячись у вікно. – Може нічого такого, процедури зроблять і одужає наша Інночка? Але через три тижні прийшла невтішна звістка – Інни не стало… Рідні влаштували поминки, покликали сусідів. Ніна Анатоліївна була як уві сні. Не могла ні про що думати, нічого робити, нікуди не хотілося йти. Вона сиділа на лавці і дивилася в одну точку… Раптом до неї хтось підійшов. Жінка стрепенулася від несподіванки
Ніна Анатоліївна сиділа на лавці біля під’їзду, з сумом дивлячись на дітлахів, що гралися в пісочниці. Вона нещодавно переїхала в це містечко, залишивши єдиному синові будинок у райцентрі. – Тепер […]
– Ой, дружина повернулася! – з роботи прийшов задоволений Віктор. – Ну, годуй мене! Його дружина Дарина була вагітна і два тижні пробула в лікарні. Жінка підігріла вечерю, нарізала овочі і запросила Віктора до столу. – Хм, – насупився чоловік. – А чому салат не зробила? – Ніколи було, – сказала Дарина. – Недавно приїхала, поки в душ сходила, поки сумку розібрала. А ти чим займався ці два тижні? – Працював, до батьків їздив, ти ж мене покинула тут одного! – поскаржився Віктор. – Вітю, а ти чому мені навіть не дзвонив? – раптом запитала Дарина. Віктор аж очі округлив від несподіванки
– Вітю, ти куди? – Дарина розгублено дивилася на чоловіка, який взувався. – Пізно вже. – Дмитро подзвонив. Він проїздом у місті, хоче зустрітись. – відповів чоловік. – Лягай спати, […]
– Христю, може, нам варто спробувати помиритись з твоїми батьками? – сказав дружині Ігор. Христина зітхнула. – Я не знаю, – відповіла вона. – Після всього, що було, цих сварок. – Я розумію, – сказав Ігор. – Але, знаєш, життя надто коротке, щоб ображатися. Особливо зараз. – Що ти маєш на увазі? – Христина здивовано подивилася на чоловіка. Ігор загадково посміхнувся. – Ну, я думав дочекатися більш слушного моменту, але… – раптом сказав він. – Христино, у нас буде дитина! Жінка застигла, не вірячи своїм вухам. Вона не розуміла, що він таке каже! – Це як? – тільки й розсміялася вона
– Христино, ти взагалі вже? Ти з ким зв’язалася? Він же ж простий маляр! – голос батька гримів, як грім серед ясного неба. – Тату, припини! – сказала Христина. – […]