Рубрика: Людина
Рита приїхала погостювати до своєї подруги Марини в село. На ранок вона пішла на автобус до міста. На зупинці на неї чекав наречений Марини Сергій. Виявилося, що він закохався в Риту, поки та гостювала у подруги! Він попросив дозволу приїхати до Рити в гості в місто. Під’їхав автобус і Рита сіла в нього. Вона їхала, нічого не бачачи перед собою. Що зробив цей хлопець? Немов зачарував її. Оце так справи… Автобус під’їжджав до автостанції в місті. Рита вийшла з автобуса, зробила крок вперед і… Ахнула від несподіванки
Сергій з нетерпінням чекав свою Марину. Вона мала приїхати з навчання у місті. Напередодні він набрав квітів у матері в палісаднику і зробив букет. – Сергію, ти обірвав увесь палісадник? […]
– Ну все, матері не стало, тепер ти можеш іти, – сказав Марті її чоловік Василь. – Я тебе не зрозуміла! – жінка аж оторопіла від почутого. – Що ж тут незрозумілого? – здивувався Василь. – Речі збирай і йди звідси. Можеш до себе в село, можеш ще кудись… Навіщо ти мені здалася?! У мене давно інше життя, інша жінка. Я й так довго тебе терпів… – Що-о?! Та як ти можеш таке говорити?! – ахнула Марта. – Стривай, – раптом сказав Василь. – Ти ж маєш ще дещо зробити! – Що зробити?! – Марта дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається
– Ну все, матері не стало, тепер ти можеш іти, – сказав Марті її чоловік Василь. – Я тебе не зрозуміла! – жінка аж оторопіла від почутого. – Що ж тут […]
Віра була на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Доню, приїжджай, дядька не стало, – почула вона сумний голос матері. Вона відпросилася з роботи, написала своєму нареченому Семену про свою біду, і помчала до мами. Віра допомогла матері все організувати, провели дядька в останню дорогу. Через декілька днів Віра повернулася на роботу. Біля виходу стояв Семен. – Кохана! Мені так жаль, що ти втратила дядька. Співчуваю. Дозволь мені бути поряд і дбати про тебе, – сказав чоловік. Раптом Віра почала сміятися. – Ти чому смієшся? – здивовано запитав Семен, не розуміючи, що відбувається
Віра ніколи не припускала, що колись цей час, коли кохана людина проміняла її на іншу жінку, вона згадуватиме зі сміхом і полегшенням. Віра була відкритою за вдачею людиною, їй були […]
– Ой, а ти ж на пляжі залишався… Чи все? Накупався? А чого такий незадоволений? Ти випадково на сонці не перегрівся? – Накупався. І не перегрівся, – так само підкреслено сердито відповів чоловік. – А ти, я дивлюся, час даремно не гаєш…- обурено зиркнув він на молодиків
Павло Григорович задивився на двох дівчат, що влаштувалися на пляжному килимку саме навпроти нього. Вид був шикарний, поки дружина не загородила всю картину своєю широкою спиною. Павло Григорович зморщився від […]
– Так, молоді! Не здумайте відразу дітей заводити. Вам ще нас на ноги піднімати
Наталя, симпатична жінка сорока років, виховувала доньку Оксану одна. Якось не вийшло у них із чоловіком. Спочатку любили один одного, а як Оксана з’явилася, все пішло до гори дригом. Чоловік […]
Лері конче потрібен чоловік. Не просто будь-який, а саме цей. Ні, раніше – два тижні тому – вона б погодилася на будь-кого. Але це було до того, як вона зустріла чоловіка своєї мрії.
Лері конче потрібен чоловік. Не просто будь-який, а саме цей. Ні, раніше – два тижні тому – вона б погодилася на будь-кого. Але це було до того, як вона зустріла […]
— Мамо, ти серйозно? Я вже розіслала запрошення! Ресторан чекає на оплату! У мене весілля через 2 тижні! Ти не можеш мене підвести! — Кіра не могла повірити в те, що слова матері — не кошмарний сон і не розіграш.
— Мамо, ти серйозно? Я вже розіслала запрошення! Ресторан чекає на оплату! У мене весілля через 2 тижні! Ти не можеш мене підвести! — Кіра не могла повірити в те, […]
-Я дивлюся, Віка у вас тут як тваринка живе. Ви її й годуєте відповідно. А в чому винна дитина? У тому, що ти загуляв від дружини? Хоча я тепер розумію чому!
Маленька Віка, щоб її ніхто не помітив, потихеньку спостерігала за тим, як батько заводить у її маленьку кімнату стареньку жінку. Жінка була низького зросту і вся у зморшках. -Так, мамо, […]
Зіна вирішила, що вона не дочула, коли їй подзвонили й сказали, що до неї в гості їде мати з племінницею Ритою та її чоловіком… Ювілей, кажуть, материн, в селі справлятимуть! Рита, приїхавши в рідне село, всім понавозила гостинців. Навіть малим дітям накупила, хоча не всіх їх навіть і пам’ятала… Стіл для матері накрили в саду. Ледве розмістилися вони там усією великою родиною… І тут раптом до столу у синій сукні вийшла мати – Тетяна Петрівна. Намисто з перлів на шиї, а очі сині-сині, як у молодості, сміються… Усі глянули на неї й ахнули від побаченого!
Зіна вирішила, що вона не дочула, коли їй подзвонили й сказали, що до неї в гості їде мати з племінницею Ритою та її чоловіком… Ювілей, кажуть, материн, в селі справлятимуть! […]
– Мамо, можеш позичити півтори тисячі? – На куртку Каті. Зарплата за тиждень, віддам. Свекруха обернулася. – Ще чого! На чужу дитину витрачатися! – Вона не чужа! Вона моя дочка! – Твоя – ось і купуй! А мої гроші, для мого онука, – для Микити
– Мамо, дивись! – Катя стояла у передпокої, тримаючи в руках рожеву куртку. Рукав бовтався на чесному слові, підкладка вилізла назовні. – Я на паркані зачепилась! Валентина присіла навпочіпки, оглянула […]